Connect with us

В Україні

Насильство в поліції. Скільки ще терпіти?

Дата публікації:

Денис КОБЗІН,
директор Харківського інституту соціальних досліджень

Приводом для написання цієї статті стали дані моніторингу за 2020 рік, які отримав Харківський інститут соціальних досліджень разом із Харківською правозахисною групою, а вони свідчать, що ми заходимо на чергове коло незаконного насильства в поліції…

Основна проблема

Проводячи такі моніторинги з 2004 року, ми майже звикли до того, що зменшення насильства в поліції відбувається нелінійно й має свої піки та провали, але після подій Революції Гідності сприймати чергове зростання його масштабів усе важче. Ці тенденції по-особливому «підсвітлено» випадком у Кагарлику, котрий, здається, ми стали поступово забувати, але який, разом із даними соціології, вказує на дві проблеми.

Основна проблема — системна. Всупереч заявам, деклараціям, тренінгам, закупівлі нової техніки і потисканню рук донорам, серед тих, хто дійсно визначає політику Національної поліції, немає людей, які хочуть змін. Ті, хто приймає рішення в МВС та Національній поліції, вже не приховують, що хочуть зберегти все, як було в міліції, — показники, процедури призначень, планування роботи, розслідування випадків насильства. Це зручно з багатьох мотивів — від можливості концентрувати владу до можливості залишатися безкарним.

Звичайно ж, все це не безкоштовно. Просто витрати лягають на суспільство, і воно за них платить, причому кілька разів. Першого разу, коли бюджет фінансує цю систему (це десятки мільярдів гривень щорічно). Вдруге, коли люди стикаються з неефективною роботою поліції та не отримують від неї допомоги. Так, згідно з даними соціологів, більшість українців оцінюють роботу поліції як неефективну — на це вказали 56,2% опитаних. Слід відзначити, що порівняно з національним дослідженням 2018 року, кількість людей, незадоволених правоохоронцями, ще додатково зросла на 3,5 відсотка. Втретє, це оплачується здоров’ям та життям українців, коли поліцейські б’ють, калічать, ґвалтують, незаконно затримують та порушують права людини в інший спосіб.

Хто «добрий», а хто «поганий» коп

Звичайно, це роблять не всі поліцейські й не завжди. Але чому суспільство повинне розбиратися, хто є «добрим копом», а хто «поганим», коли система працює так, що можна бити, знущатися з людей та залишитися при цьому непокараним, продовжити службу? Коли самі поліцейські не вбачають у цьому злочину? Коли засуджується тільки те, що отримало розголос, а кількість тих, хто потрапив до в’язниці за катування, не перевищує двох людей за рік?

Значна частина суспільства (59,7%) вважає, що потенційний ризик стати жертвою тортур або жорстокого поводження в поліції зберігається практично для будь-якої людини на території України, незалежно від її минулого й особистих характеристик. Оцінюючи загальні тенденції незаконного насильства (побиття, катувань, залякувань) у поліції, більшість респондентів (51,8%) вказала, що вважає такі випадки поширеними. Й це підтверджують отримані дані мониторингу. Так, після незначного зниження кількості подібних випадків у минулому році масштаби незаконного насильства в поліції в 2020 році повернулися до показників гірших років і склали понад 698 000 фактів насильства на рік. Зросла й оціночна кількість випадків побиття, завдання тілесних ушкоджень під час затримання (до 559 140 випадків), а використання незаконного насильства під час розслідувань взагалі збільшилося (419 355 випадків на рік). Навіть серед працівників поліції, яких ми опитували, десятки вказали, що протягом 12 місяців їм траплялися випадки побиття, завдання страждань та катування неодноразово, а 78 працівників, що траплялися такі факти лише раз.

Поліцейські, які ставали свідками жорстокого поводження, вказували, що найчастіше жертви зазнають побоїв, тілесних ушкоджень, образ та ставлення, що принижує людську гідність. Разом із тим, після чергових гучних випадків нетерпимість населення до випадків застосування тортур або іншого жорстокого поводження в поліції України суттєво зросла й складає 79,1%. Більшість українців відмовляються визнавати насильство в поліції чимось нормальним, й це є найбільшим показником за весь час вивчення цієї проблеми (з 2004 року).

Ще одна проблема, яку виявили події в Кагарлику й підтвердили дані вказаного соціологічного дослідження, є більш специфічною, але не менш важливою. Вона стосується насильства, яке відбувається в поліції стосовно жінок. Дослідження виявило, що Кагарлик — не поодинокий випадок, він не є винятком із правил. Масштаби незаконного насильства в поліції зростають, а щодо жінок, то ризики збільшуються додатково. Причому як до жінок, які таким або іншим чином контактують з поліцією, так і стосовно самих працівниць поліції. Звичайно, насамперед це стосується тих, хто контактує з поліцією як підозрюваний або у вразливому стані (неповнолітні, жінки, які перебувають у конфлікті із законом, жінки із залежностями).

Так, під час опитування населення було виявлено 110 випадків (6,8%), коли жінки зазнавали від працівників поліції ґендерно зумовленого насильства в тому чи іншому вигляді. Разом із тим, вибіркове опитування працівників та працівниць поліції дозволило виявити понад дві сотні випадків, коли жінки (в тому числі жінки-поліцейські) ставали жертвами ґендерно зумовленого насильства з боку своїх колег. Тож зрозуміло, що масштаб цього явища значно більший.

Що думають про реформи звичайні поліцейські

Й ось питання на сто мільйонів — чи можна це вважати результатом реформи поліції? Порахувати загальний бюджет, який був витрачений на цю реформу, в Україні може, мабуть, тільки керівництво МВС. Але воно навряд чи буде це робити і, тим більше, озвучувати відповідні цифри. Звичайно, можна себе заспокоювати тим, що значна частина цих грошей не бралася з бюджету країни, а була «донорською», але хіба це щось змінює? Зрештою, після багаторічної епопеї публічних щотижневих «запусків» спочатку нової патрульної поліції, потім КОРДу та низки інших малозрозумілих проектів з гучними назвами на кшталт «Сustody record» або «Сommunity policing» усі розпорядники коштів залишилися задоволеними — менеджери посольств і програм відзвітували своєму керівництву, а керівники Національної поліції видали це за реформи.

Але що ж лишається простим людям і простим працівникам поліції? Згідно з даними дослідження, навіть серед самих поліцейських реформу поліції вважає успішною тільки кожен третій патрульний поліцейський (32%) та лише 13,9% представників інших підрозділів поліції. Кількість таких, що взагалі вважають реформу проваленою, більша, причому як серед поліції загалом (58,5%), так і серед патрульних (37,7%). Можливо, шість років після того, як на вулиці вийшли українці, протестуючи проти показової міліцейської жорстокості, прийшов час щось змінювати по-справжньому?

Джерело: Юридичний вісник України

В Україні

Для боротьби з нелегальним ринком нафтопродуктів створять робочі групи

Опубліковано

on

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль доручив створити робочі групи на рівні кожної області із боротьби з нелегальним ринком нафтопродуктів, а також провести перевірки автозаправних станцій.

В кожній області будуть створені комісії, куди увійдуть представники ДСНС, Держпраці, Держпродспоживслужби, а також Держекоінспекції, чиїм завданням буде перевірка дотримання природоохоронного законодавства, зокрема якості нафтопродуктів з погляду екології.

Читати далі

В Україні

Інструкція Мінцифри із запису в чергу на вакцинацію проти COVID-19

Опубліковано

on

Міністерство цифрової трансформації України оприлюднило інструкції щодо запису до листа очікування вакцинації від COVID-19, а саме:

інструкція для порталу Дія;

інструкція для застосунку Дія;

– 0 800 60 20 19 – для запису через національний контакт-центр МОЗ.

Зазначається, що станом на сьогодні понад 45 тисяч українців вже записалися до листа очікування вакцинації від COVID-19: у застосунку Дія – 39 153 осіб, а на порталі Дія – 5 344.

Читати далі

В Україні

Визначення бази оподаткування ПДВ операцій з надання послуг оренди державного нерухомого майна під час карантину

Опубліковано

on

Наказом Міністерства фінансів України затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань оподаткування податком на додану вартість (ПДВ) операцій з постачання послуг з надання в оренду нерухомого державного майна на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Консультація надає відповідь на питання визначення бази оподаткування ПДВ операцій з надання послуг оренди державного нерухомого майна у зв’язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15 липня 2020 р. № 611.

Зокрема, роз’яснено, що для операцій з надання в оренду державного майна у період дії карантину, вартість яких визначається згідно з положенням постанови № 611, база оподаткування ПДВ визначається за договірною вартістю такої оренди, встановленої із застосуванням механізмів державного регулювання, а саме граничної ціни.

З текстом УПК можна ознайомитися за посиланням.

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2020
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Telegram