В Україні
Не зерном єдиним, або Чому в Україні треба створити Міністерство розвитку сільських територій
Іван ФУРСЕНКО, перший заступник керівника виконавчої дирекції Всеукраїнської асоціації громад
Із березня в Україні мають відновити МінАПК, однак якщо його просто реінкарнують із тими ж функціями, які міністерство мало й раніше — це нічого не дасть для розвитку сільських територій. Усі кроки уряду в цьому напрямі свідчать, що в нього немає ані стратегії, ані плану дій, а все робиться наосліп в угоду шкурним інтересам обмеженого кола осіб.
Битви за аграрний сектор
Усі дискусії навколо відновлення Міністерства агропромислового комплексу — це насправді боротьба за вплив над земельним банком та експортом сільськогосподарської продукції. Різні відомства не хочуть втрачати свого впливу над структурами, де можна заробити корупційні кошти. Адже якщо з аграрія важко напряму витягнути гроші, то це робиться під час вивезення й погрузки на судна чи у вагони-зерновози руками Держпродспоживслужби. Ця структура визначає якість продукції, а отже, може впливати на те, хто і скільки сировини може продати, і за те, хто буде контролювати її, іде найбільша битва.
Про війну різних міністерств за контроль над аграрним сектором ми уже говорили в попередньому матеріалі. Потонувши в кулуарних іграх, держава фактично самоусунулася від формування політики розвитку сільських територій, за якої в центрі уваги має стояти людина. З одного боку, реформа місцевого самоврядування дала хоч мінімальну змогу розвивати благоустрій територій, але це не вирішує ключового питання — як людям заробляти і за що жити?
Прикро, що влада не розуміє навіть різниці між фермерами й одноосібниками змішуючи їх в один котел. А коли ми говоримо про відновлення міністерства, увага для одноосібників мала би бути величезною. Адже це самозайняті люди, які на своїх невеличких земельних наділах і присадибному господарстві заробляють собі на життя й нічого не просять із бюджету. Скажімо, в Німеччині держава за таких самозайнятих людей, в яких річний оборот коштів менше 8 тисяч євро, платить пенсійні внески та оплачує медстраховку, таким чином підтримуючи їх. У нас же ці люди покинуті напризволяще, і в підсумку маємо масову міграцію з сіл у міста і за кордон. Тільки за останній рік при закритих кордонах із країни виїхало майже 150 тисяч людей.
Чому міграція із сіл — це погано
Коли люди виїжджають за кордон — вони там сплачують податки і розвивають економіки інших держав — це загальновідомий факт. Але й трудова міграція в свої міста розвитку країни і не додає. Адже в нас повністю провалена й промислова політика, виробництв немає, тож приїжджаючи в міста люди максимум що можуть влаштуватися працювати у сфері послуг, яка не створює додаткового валового продукту і доданих коштів в економіку. Таким чином, ми продовжуємо буксувати на місці.
Велосипед давно вже винайшли
Україна — не єдина країна в світі, яка зіштовхнулася з проблемами занепаду сільських територій і трудової міграції. У цьому плані мені дуже імпонує досвід Естонії. Ця пострадянська країна також потерпала від того, що працездатне населення виїжджало до більш багатих держав ЄС, в основному Великобританії і Норвегії.
Щоб зупинити ці процеси, у Талліні переорієнтувалися з аграрної політики на розвиток сільських територій, створили відповідне міністерство, яке комплексно підходить до вироблення державної політики і впровадження програм, спрямованих на те, щоб стимулювати людей залишатися жити в сільській місцевості.
Шляхи виходу з кризи
Першим кроком виходу з економічної депресії мало б стати створення адекватного Міністерства розвитку сільських територій. В ідеалі такому відомству треба дати функції розпорядження землями, лісами, водним і рибними промислами, виробництвом продуктів харчування. Воно має комплексно підійти до розвитку сільських територій. Завдання держави — шляхом або субвенцій, або пільгових кредитів дати людям стимули жити, працювати й заробляти у себе вдома.
Відтак Верховна Рада має прийняти закон про створення й наповнення Фонду сільського розвитку і кошти з нього повинні йти не на дотації агрохолдингам, а на підтримку самозайнятих людей у сільській місцевості. Лише тоді ми зможемо повністю змінити структуру своєї економіки й суттєво підвищити рівень життя людей.
Джерело: Юридичний вісник України
