В Україні
Нова Рада має почати роботу з реформи самого парламенту
Ігор ПОПОВ, політолог
Верховна Рада дев’ятого скликання має всі шанси на проведення парламентської реформи. Однопартійна більшість і курс на оновлення політичних правил дають і мотив, і спроможність покращити парламентські процедури. В минулому скликанні було обговорено багато складових реформи, проведено купу консультацій, зокрема з Петом Коксом, проте в останні моменти не вистачало політичної волі і голосів.
Перше і найпростіше — боротьба з кнопкодавством шляхом впровадження сенсорної кнопки. Серія новин про моральну застарілість встановленої системи не повинна збивати парламент із заявленого курсу. Варто спробувати провести голосування в тестовому режимі, впевнитися в простоті та ефективності сенсорного датчика та зробити його застосування обов’язковим.
Найбільш системна реформа — підготовка і розгляд питань порядку денного за повним циклом публічної політики. Тобто: «зелена книга» проблем, «біла книга» з концепцією реформи чи законопроекту, обговорення з експертами та міжнародними партнерами, і лише потім — внесення законопроекту. Відповідно в парламенті слід давати час депутатам на вивчення тексту, підрозділам апарату — на наукову експертизу, профільному комітету — на ретельний розгляд. Все це потрібно для мінімізації помилок. На жаль, занадто часто при розгляді проектів законів автори багато й емоційно говорять про проблему, і в більшості випадків це дійсно серйозна суспільна проблема. Проте при прискореній процедурі розгляду «голосуємо не читаючи» — потім виявляється, що пропонований закон цю конкретну проблему не лише не вирішує, але навпаки, створює ще дві нових. І «закон Савченко» — не єдиний приклад парламентських помилок, які доводилося потім поспіхом скасовувати і виправляти.
Щодо опозиції. Вона повинна мати час і місце для висловлення своєї критики законопроекту і для пропозиції альтернативного шляху вирішення. Насправді, часто від опозиційних депутатів надходять конструктивні ідеї, які покращують загальну якість закону.
Нинішня влада має спокусу в перший же день роботи прийняти кілька законів з красивими і популярними назвами, аби отримати овації виборців. Проте порушення регламенту (чи системне «відхилення» від нього за принципом ad hoc), на жаль, несе ризики прийняття сирих і небезпечних рішень.
Розподіл керівних посад у комітетах має бути пропорційним серед фракцій, згідно із законом про регламент та європейськими стандартами. Робоча група восьмого скликання пропонувала застосовувати метод Д’Ондта, мені більш справедливим вважається метод СентЛагю. Проте обидва вони передбачають, що кожна, навіть найменша фракція, отримає хоча би один керівний «портфель» і зможе «показати, як керувати країною». Взагалі, захист прав опозиції є великим питанням у дискусії лібералів та популістів. Ліберали наполягають, що думка меншості важлива, і тому виборці опозиції мають право на голосне і повноправне представництво їх інтересів у парламенті. Популісти, натомість, вважають, що після перемоги на виборах вони репрезентують ВСІХ виборців, і опозицію треба загнати під лавку, позбавити посад, ефірів та бюджетних коштів.
Скорочення кількості депутатів, про яке зараз знову заговорили, буде, безумовно, популярним кроком. Проте якісний механізм відбору депутатів через вибори за відкритими списками був би більш корисним для ефективності Ради, аніж механічне скорочення їх кількості. Бюджетна економія не буде суттєвою. Більш важливим було би підписати, нарешті, Виборчий кодекс, а потім внести до нього зміни. В тому числі, щодо того, щоб наступні вибори за відкритими списками пройшли не в 2028 році, а раніше.
Так само популярним, але малоефективним кроком є скорочення кількості комітетів. Бюджетна економія там взагалі мізерна. А от комітет з питань податків, митниці, банків і фінансових установ тепер буде перевантажений роботою, або ж буде змушений приймати рішення «не читаючи».
Важливо посилити контрольну функцію парламенту. Офіс Президента мав би знайти ухвалений попередниками закон про тимчасові слідчі комісії, Президент його підпише, а потім можна внести до нього прогресивні зміни.
Скасування депутатської недоторканності — ще одне сумнівне популістське рішення. Реальним його наслідком стане встановлення контролю та стеження за депутатами, з можливістю шантажу за неправильні голосування чи висловлювання. Обмеження імунітету в пакеті з правом створювати тимчасові слідчі комісії було би більш ефективним та зберегло баланс сил.
Бажаю новим депутатам переглянути і ряд процедурних норм. До прикладу, відмовитися від зачитування запитів з трибуни, зробити п’ятницю повноцінним робочим днем, змінити механізм другого читання (щоб не обговорювати 4 тисячі поправок в напівпорожній залі без шансу на прийняття).
Цікавою може стати й дискусія про матеріальне забезпечення депутатів. Воно має бути достойним, відповідати рівню зарплат у схожих за рівнем економічного розвитку країнах, та прозорим — без прихованих платежів та безкоштовних послуг. Монетизацію варто почати із влади, а не з пенсіонерів.
Джерело: Юридичний вісник України
