В Україні
Офіс Президента не має бути правовладним органом
Відставка Андрія Єрмака з посади керівника Офісу Президента України має наслідки не лише як політичний землетрус, але й як зміна державного менеджменту. Щоби ми не очікували у подальшому, але необхідно викоренити правовладну систему, адже Офіс Президента з функціями, які сформував його колишній очільник, – це, власне, неконституційне управління держави. І щоби там не планував наступник, не варто повторювати помилок неконституційного державного управління.
Безумовно система ручного керування має припинитися, адже саме вона дестабілізувала український політикум та значну частину громадянського суспільства. Офіс Президента за Конституцією утворюється лише для здійснення певних повноважень і є дорадчим або консультативним за своєю суттю, але не правовладним органом. Щодо зовнішніх відносин, то зникнення А. Єрмака матиме безумовно позитивне значення. Він, як відомо, ніколи не був професійним дипломатом.
Читайте також: Множинне громадянство: що насправді це означає?
Загалом утворення паралельного урядування нагадує щось на кшталт партійних комітетів, особливо в частині кадрової політики. Можливим претендентом на посаду глави Офісу Президента називають кілька осіб. Дениса Шмигаля, Міністра оборони, колишнього Прем’єр-міністра України, який є досвідченим урядовцем, лояльним до Президента Зеленського, дисциплінованим та досвідченим виконавцем. Серед інших називають Павла Палісу, заступника голови Офісу Президента України, який відповідає за військову політику; він є кадровим військовим, був учасником переговорів із США. Низка зустрічей з різними високопосадовцями, які останнім часом провів Президент, зокрема, з керівником ГУР К. Будановим, М. Федоровим, тими же Д. Шмигалем та П. Палісою є ніщо інше як співбесіди з потенційними кандидатами на посаду керівника Офісу Президента України. Персона нового очільника Офісу Президента України має заспокоїти політикум та суспільство, переконати усіх в тому, що нового Єрмака вже не буде.
Так чи інакше, в Україні починається нове політичне життя. Яким воно буде, ми побачимо вже найближчим часом. Хочеться нагадати, що коли президент України Леонід Кучма відправив у відставку першого голову своєї адміністрації Дмитра Табачника, всі були натхненні цим рішенням. Хоча як відомо, останньою краплиною, яка нібито примусила Кучму позбутися свого тодішнього фаворита, було намагання Табачника отримати погони полковника української армії. Фаворитизм, який відверто квітнув у часи кучмівської каденції, та відверта орієнтація на москву через цього фаворита, який не приховував своєї зневаги до всього українського, викликали питання, а наскільки загалом Україна може існувати як справжня незалежна держава. Вигнання проросійського фаворита зменшувало політичний вплив москви і створювало умови для посилення позицій державників. Бо серед таких були Євген Марчук, Володимир Горбулін, Василь Онопенко, Віктор Пинзеник. В оточенні Президента В. Зеленського державників, як відомо, не має. Проте є «нові обличчя» зі старим набором звичок.
Ця відставка довела одну добре відому істину: авторитарний лідер, яким намагається бути Володимир Зеленський, не завжди потребує фаворита. В епоху Єрмака ми мали своєрідний стиль авторитаризму – від Президента та для Президента. З роками ми все більше усвідомлюємо, що на початку свого перебування на Банковій В. Зеленський не дуже впевнено почував себе у президентському кріслі. На той період комунікатором був Андрій Богдан, який допомагав у передвиборчій кампанії.
Читайте також: Сила права чи право сили, або Чому в сучасному світі не дотримуються міжнародні норми?
І тепер найбільш цікавим є те, що саме відбудеться після цієї відставки. Чи станеться, що Президент спробує менеджерувати у конституційний спосіб. Що було би цілком логічним, якщо врахувати обсяг викликів, який стоїть перед державою, і дійсно життєву потребу дотримання національної єдності як єдиного шляху подальшого існування України в цих умовах. Однак не викликає сумнівів, що за те, як надалі здійснюватиметься державне управління, відповідальність покладатиметься саме на Президента України.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
