В Україні
П’ять, сім, дев’ять… Що потрібно зробити, аби урядові програми кредитування запрацювали?
Олександр МАТЮШЕНКО,
директор департаменту корпоративного бізнесу банку «Південний»
Із початку нинішнього року уряд намагається запровадити пільгове кредитування, але назвати ці спроби успішними наразі не можна.
Щодо програми «5—7—9 %»
Наприклад, програма «5—7—9 %», яка отримала відмінний старт і медіаохоплення, натомість зазнала критики бізнес-середовища. За перших чотири місяці 16 учасників програми видали лише 639 кредитів із 24 720 отриманих заявок. Хоча попри такий невдалий старт, за півроку в програми, здавалося б, з’явилося «друге дихання», — обсяг виданих кредитів збільшився майже у два рази і склав 405 мільйонів гривень. При цьому загальна сума, виділена на програму, складає 2 мільярди гривень. Однак сама ця програма має декілька недоліків, які провокують обережність у видачі кредитів.
Чому програма не «злетіла»?
Не «злетіла» програма, бо в мікромоніторингу із самого початку почали виникати бар’єри. Більшість банків не змогли приєднатися до програми, а деякі — не захотіли. Відштовхували вимоги до системи фінмоніторингу виданих кредитів і критерії відбору позичальників. Окрім того, програма стосувалася тільки мікробізнесу й невеликих клієнтів, які рішення приймають швидко, а звітність готують повільно.
До того ж, програма виявилася досить складною для банків і в питаннях управління кредитними ризиками. Серед тих фінустанов, які все ж «підписалися» під урядовою ініціативою, найпоширенішими причинами відмов стала ділова репутація позичальника (60 % відмов), необгрунтованість бізнес-плану (11 %) і невідповідність мети кредитування (12 %).
Низька дохідність
Дохідність таких кредитів стала ще однією проблемою для банків. Спроба уряду запровадити кредитування зрозуміла, вона була позитивно сприйнята ринком, але банку, звісно, важливо отримувати дохід. Закладена маржа в кредити «5—7—9 %» виявилася настільки низькою, що залучаючи такі кредити, банки намагаються перевести позичальника до себе на обслуговування та пропонувати всі інші банківські продукти (зарплатні проекти, зовнішньоекономічну діяльність), щоб збільшити прибуток від співпраці за рахунок інших операцій.
Кого кредитувати?
Тепер про те, як «доступні кредити 5—7—9 %» виявилися недоступними для нового бізнесу. Вимоги програми до позичальників істотно обмежують потенційний пул підприємців, яких могли б кредитувати банки. Наприклад, бізнес із нуля дуже ризикований. З огляду на це й на низьку маржинальність банки без державних гарантій не кредитуватимуть бізнес. Для такого типу бізнесу гарантія повинна надаватися на всю суму кредиту, інакше банки навряд чи погодяться кредитувати.
За які кошти кредитувати? Окрема історія — фондування банків для забезпечення пільгових ставок. Якщо фінансування з Фонду розвитку підприємництва затримується, то різницю між пільговою та ринковою ставками фінансова установа забезпечує власними силами. При тому, своїм вкладникам банк зобов’язаний виплачувати проценти в повному обсязі. Це провокує додаткову обережність банків у роботі з програмою «5—7—9 %». «Зіпсований телефон» — свою лепту внесла недостатня комунікація. Частина клієнтів зверталася до банків для отримання споживчого кредитування.
Чи з’являться продукти за адекватними ставками?
Замість удосконалення програми «5—7— 9 %» уряд планує запустити новий інструмент — пільгове портфельне гарантування (законопроекти № 3420 і № 3419). Гарантії передбачають зобов’язання Кабміну погасити до 80% кількох кредитів підприємця в разі банкрутства. При тому загальний обсяг гарантій становить 30 млрд грн, з них для малого й середнього бізнесу (МСБ) — близько 5 мільярдів гривень. Цього разу програма буде доступна для малих і середніх підприємств. Для сегменту малого та мікробізнесу питання забезпечення, яке би повною мірою гарантувало повернення кредитних коштів, дуже актуальне. Підприємства цих сегментів в основному задіяні в сфері торгівлі й найчастіше працюють на орендованих активах. Якщо у власника такого бізнесу є особисті активи (нерухомість, автомобілі), то, як правило, їхня вартість незрівнянно мала порівняно з обсягами запитуваного фінансування. Тому державні гарантії деякою мірою посприяють зростанню кредитування малого бізнесу та мікробізнесу.
Чим обернеться для бізнесу нова програма?
Держава шукає правильну форму партнерства влади як власника бюджетних коштів, банків як інтермедіаторів на фінансовому ринку та бізнесу — ключового сегменту, який генерує робочі місця і ВВП країни. Йдеться про гарантії держави щодо кредитів для малого бізнесу — сегменту, найбільш схильного до кризових явищ й одночасно найменш зрозумілого для банків з точки зору оцінки кредитного ризику. Тому механізм гарантування повернення кредитів буде позитивно оцінений стороною, яка фінансує.
Варто зазначити, що обраний Україною шлях побудови програми гарантування кредитів бізнесу відрізняється від європейської практики. Більшість країн Євросоюзу спрямували свої програми мінімізації наслідків від COVID-19 на сегмент бізнесу, який демонстрував ефективну операційну діяльність до пандемії. В Україні ж держава готова поручитися і за стартапи, аби дати можливість підприємцям створювати бізнеси. Незважаючи на всі позитивні моменти й спроби запровадити кредитування, не менш важливою проблемою, яка гальмує розвиток кредитування, є неврегульованість правового поля щодо захисту прав кредиторів. Висока ризикованість змушує банки працювати в основному з клієнтами, які мають забезпечення у вигляді застави. Це значно звужує коло потенційних позичальників навіть із добре налаштованими бізнес-процесами, яких за нормальних умов можна й потрібно було б кредитувати.
Джерело: Юридичний вісник України
