Connect with us

В Україні

П’ять, сім, дев’ять… Що потрібно зробити, аби урядові програми кредитування запрацювали?

Олександр МАТЮШЕНКО,
директор департаменту корпоративного бізнесу банку «Південний»

Із початку нинішнього року уряд намагається запровадити пільгове кредитування, але назвати ці спроби успішними наразі не можна.

Щодо програми «5—7—9 %»

Наприклад, програма «5—7—9 %», яка отримала відмінний старт і медіаохоплення, натомість зазнала критики бізнес-середовища. За перших чотири місяці 16 учасників програми видали лише 639 кредитів із 24 720 отриманих заявок. Хоча попри такий невдалий старт, за півроку в програми, здавалося б, з’явилося «друге дихання», — обсяг виданих кредитів збільшився майже у два рази і склав 405 мільйонів гривень. При цьому загальна сума, виділена на програму, складає 2 мільярди гривень. Однак сама ця програма має декілька недоліків, які провокують обережність у видачі кредитів.

Чому програма не «злетіла»?

Не «злетіла» програма, бо в мікромоніторингу із самого початку почали виникати бар’єри. Більшість банків не змогли приєднатися до програми, а деякі — не захотіли. Відштовхували вимоги до системи фінмоніторингу виданих кредитів і критерії відбору позичальників. Окрім того, програма стосувалася тільки мікробізнесу й невеликих клієнтів, які рішення приймають швидко, а звітність готують повільно.

До того ж, програма виявилася досить складною для банків і в питаннях управління кредитними ризиками. Серед тих фінустанов, які все ж «підписалися» під урядовою ініціативою, найпоширенішими причинами відмов стала ділова репутація позичальника (60 % відмов), необгрунтованість бізнес-плану (11 %) і невідповідність мети кредитування (12 %).

Низька дохідність

Дохідність таких кредитів стала ще однією проблемою для банків. Спроба уряду запровадити кредитування зрозуміла, вона була позитивно сприйнята ринком, але банку, звісно, важливо отримувати дохід. Закладена маржа в кредити «5—7—9 %» виявилася настільки низькою, що залучаючи такі кредити, банки намагаються перевести позичальника до себе на обслуговування та пропонувати всі інші банківські продукти (зарплатні проекти, зовнішньоекономічну діяльність), щоб збільшити прибуток від співпраці за рахунок інших операцій.

Кого кредитувати?

Тепер про те, як «доступні кредити 5—7—9 %» виявилися недоступними для нового бізнесу. Вимоги програми до позичальників істотно обмежують потенційний пул підприємців, яких могли б кредитувати банки. Наприклад, бізнес із нуля дуже ризикований. З огляду на це й на низьку маржинальність банки без державних гарантій не кредитуватимуть бізнес. Для такого типу бізнесу гарантія повинна надаватися на всю суму кредиту, інакше банки навряд чи погодяться кредитувати.

За які кошти кредитувати? Окрема історія — фондування банків для забезпечення пільгових ставок. Якщо фінансування з Фонду розвитку підприємництва затримується, то різницю між пільговою та ринковою ставками фінансова установа забезпечує власними силами. При тому, своїм вкладникам банк зобов’язаний виплачувати проценти в повному обсязі. Це провокує додаткову обережність банків у роботі з програмою «5—7—9 %». «Зіпсований телефон» — свою лепту внесла недостатня комунікація. Частина клієнтів зверталася до банків для отримання споживчого кредитування.

Чи з’являться продукти за адекватними ставками?

Замість удосконалення програми «5—7— 9 %» уряд планує запустити новий інструмент — пільгове портфельне гарантування (законопроекти № 3420 і № 3419). Гарантії передбачають зобов’язання Кабміну погасити до 80% кількох кредитів підприємця в разі банкрутства. При тому загальний обсяг гарантій становить 30 млрд грн, з них для малого й середнього бізнесу (МСБ) — близько 5 мільярдів гривень. Цього разу програма буде доступна для малих і середніх підприємств. Для сегменту малого та мікробізнесу питання забезпечення, яке би повною мірою гарантувало повернення кредитних коштів, дуже актуальне. Підприємства цих сегментів в основному задіяні в сфері торгівлі й найчастіше працюють на орендованих активах. Якщо у власника такого бізнесу є особисті активи (нерухомість, автомобілі), то, як правило, їхня вартість незрівнянно мала порівняно з обсягами запитуваного фінансування. Тому державні гарантії деякою мірою посприяють зростанню кредитування малого бізнесу та мікробізнесу.

Чим обернеться для бізнесу нова програма?

Держава шукає правильну форму партнерства влади як власника бюджетних коштів, банків як інтермедіаторів на фінансовому ринку та бізнесу — ключового сегменту, який генерує робочі місця і ВВП країни. Йдеться про гарантії держави щодо кредитів для малого бізнесу — сегменту, найбільш схильного до кризових явищ й одночасно найменш зрозумілого для банків з точки зору оцінки кредитного ризику. Тому механізм гарантування повернення кредитів буде позитивно оцінений стороною, яка фінансує.

Варто зазначити, що обраний Україною шлях побудови програми гарантування кредитів бізнесу відрізняється від європейської практики. Більшість країн Євросоюзу спрямували свої програми мінімізації наслідків від COVID-19 на сегмент бізнесу, який демонстрував ефективну операційну діяльність до пандемії. В Україні ж держава готова поручитися і за стартапи, аби дати можливість підприємцям створювати бізнеси. Незважаючи на всі позитивні моменти й спроби запровадити кредитування, не менш важливою проблемою, яка гальмує розвиток кредитування, є неврегульованість правового поля щодо захисту прав кредиторів. Висока ризикованість змушує банки працювати в основному з клієнтами, які мають забезпечення у вигляді застави. Це значно звужує коло потенційних позичальників навіть із добре налаштованими бізнес-процесами, яких за нормальних умов можна й потрібно було б кредитувати.

Джерело: Юридичний вісник України

В Україні

Тривалість відпустки педагогів позашкільної освіти збільшать до 56 днів

Міністерство освіти і науки України опублікувало для обговорення проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Запропоновані зміни передбачають:

  • збільшення тривалості відпустки педагогічних працівників сфери позашкільної освіти до 56 днів;
  • збільшення тарифних розрядів педагогічних працівників сфери позашкільної освіти;
  • розширення фінансової автономії закладів позашкільної освіти;
  • приведення положення про заклад позашкільної освіти у відповідність до Закону України «Про освіту»;
  • розширення переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності.

Зауваження та пропозиції до проекту приймаються до 23 жовтня 2020 р. на електронну адресу yurii.demediuk@mon.gov.ua.

Читати далі

В Україні

Все про інвестиційні можливості України зібрано в онлайн-путівнику

В Україні презентовано перший інвестиційний гайд для іноземних інвесторів, який стане основним джерелом інформації про можливості в Україні – «UkraineInvest Guide».

«UkraineInvest Guide» стане відправною точкою для інвесторів, адже містить актуальну інформацію про потенціал України та аналітичні дані з різних галузей, а також промотує історії іноземних компаній, які вже успішно працюють у нашій країні», – запевнила заступниця керівника офісу Президента України Юлія Ковалів.

«UkraineInvest Guide» включає аналітику та інвестиційні проекти в агропромисловому комплексі, енергетиці, виробництві, ІТ секторі, нерухомості та інфраструктурі.

Крім того, інвестиційний гайд містить цільові інвестиційні програми, спрямовані на розвиток туризму, гірничодобувної промисловості, індустріальних парків, галузі поводження з відходами та імпортозаміщення, а також пріоритетні об’єкти приватизації.

Інвестиційний гайд буде оновлюватися на щоквартальній основі, щоб забезпечити потребу інвесторів в актуальній інформації.

Читати далі

В Україні

Місцеві вибори: самоврядування в обіймах партійних осередків

У попередні роки тема місцевих виборів сприймалася як щось звичне й нецікаве. Тож якогось особливого ажіотажу ця тема не викликала. Нинішні місцеві вибори (відбудуться 25 жовтня) — інший варіант. Адже з’явився реальний інтерес. А причина всьому — децентралізація, яка хоча ще й не доведена до логічного завершення, але вже стала надважливим фактором для розвитку органів місцевого самоврядування, бо за результатами виборів об’єднані територіальні громади (далі — ОТГ) отримають значні повноваження, ресурси та більший ступінь незалежності від центральної влади. За відповідального підходу громад до вибору місцевих голів та депутатів, ОТГ отримають багато необхідного для свого існування та розвитку.

Зазначимо, що цьогорічні місцеві вибори мають відбутися на новій територіальній основі (як відомо, на сьогодні замість 490 «старих» районів утворено 136 нових — укрупнених). Вони відбудуться на території майже 12 тисяч органів місцевого самоврядування, в яких цього місцевого самоврядування, будемо відвертими, не було, фактично все відбувалося формально. Додаткову гостроту перегонам додають партійні осередки, які політизують виборчий процес.

Отже, наряду з реформою місцевого самоврядування відбувається й розвиток політичної системи, адже на цей процес активно почали впливати політичні партії. А нинішні вибори стануть перевіркою на міцність їхніх позицій у регіонах. Та якщо задатися питанням, а яким чином відбудеться цей вплив, адже далеко не в усіх із них є реальні осередки в регіонах, а тут ще й новий районний поділ, то одразу ж постає проблема з відповіддю. Зрозуміло, що більшість партійних організацій із тих, що були, не встигли переформатуватися. Таким чином, законодавець штовхає партії висувати кандидатів через єдино можливий варіант — через свої обласні організації. Відтак рівень самоврядування «відривається» від ОТГ та районів. Отож новоствореним громадам важко буде утворити майданчик для соціального консенсусу, як і для сприяння соціальному та економічному розвитку країни. Досвід наших західних сусідів є тому кращим прикладом.

ОТГ та органи місцевого самоврядування, безумовно, підтримуватимуть положення Бюджетного кодексу в частині, яка дає право всім громадам та містам залишати 60% надходжень від податків і зборів у бюджетах місцевих громад. Йдеться про чітке визначення джерел доходу громад, яким вони можуть вільно розпоряджатися, а не існувати за рахунок цільових субвенцій або трансферів, як це було раніше. Відповідний законопроект уже внесено до порядку денного парламенту.

Важливою, безумовно, є й необхідність у чіткому визначенні повноважень органів місцевого самоврядування різних рівнів. Тому Закони «Про місцеве самоврядування» та «Про місцеві державні адміністрації» мають бути змінені з урахуванням положень Європейської хартії місцевого самоврядування. Якщо ж говорити про вибори загалом, то з’являються серйозні виклики і для ЦВК, і для територіальних виборчих комісій. І хоча є новий Виборчий кодекс, що вперше більш чітко визначає засади та умови перегонів, але все ж таки правова невизначеність у багатьох питаннях ще дасть про себе знати. Як вказує екс-заступник голови ЦВК Андрій Магера та інші експерти, вже зараз проблемою є розбіжність меж виборчих округів (у тому ж Києві), що неминуче викличе суперечності як на етапі висування кандидатів, їх реєстрації і найбільше — на етапі встановлення результатів виборів. Позиція ЦВК з цього питання: змінювати конфігурації громад до виборів не можна. У свою чергу голова правління Громадянської мережі «ОПОРА» Ольга Айвазовська, вказуючи на особливості організації виборчого процесу, адміністрування в округах столиці, переконана, що Києву потрібно не 13, а 14 округів. «Це точно відповідало б міжнародним стандартам територіальної організації виборів у частині приблизної рівності кількості виборців. У Виборчому кодексі це прописано, але немає чіткого числа, від якого потрібно відштовхуватися, щоб не створити умови, коли один округ в рази більший за інший, що, де-факто, сталося в столиці». Актуальним є й питання про адміністративне забезпечення виборчих перегонів.

Інша проблема — практично скрізь відбувається застосування адміністративного ресурсу, особливо в сільських територіях, що виключає змогу працівників соціальної сфери бути частиною територіальних виборчих комісій на місцях. Для сільської території це значна проблема, бо взяти участь у підрахунку виборчих бюлетенів і правильно все порахувати зможуть далеко не всі учасники перегонів.

Також можна вже зараз передбачити, що окремі ОТГ не матимуть належного представництва не лише в обласних радах, а й у районах. Тому будемо готові до нерівності, яку створять переможці.

Тепер щодо відповідальності за правопорушення під час виборів. До самого голосування ще понад місяць, а поліція вже звітує про півсотню відкритих проваджень. І ця цифра, відповідно до виборчого інтересу, буде тільки зростати. Тим не менше, будемо сподіватися, що українці на місцях 25 жовтня зроблять правильний вибір і для себе, і для їхніх громад.

Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

Telegram