В Україні
Парламентський вектор: як змусити депутатів бути відповідальними та ефективними?
Інна РАФАЛЬСЬКА, заслужений юрист України
Я не стану використовувати популярний лозунг політичних еліт про те, що нам усім терміново необхідні реформи. Впровадження реформ, які не розуміє, а тому і не сприймає, основна частина населення, — безперспективно. Що необхідно ВРУ для ефективної роботи?
Неможливо проводити всі реформи одночасно. І, безумовно, неможливо починати кожен раз з нуля.
Моє бачення, що необхідно новообраній Верховній Раді України для успішної роботи:
- не забувати передвиборчих обіцянок протягом усієї каденції;
- розуміти, що за будь-яких політичних поглядів ми всі в одному човні, і якщо навіть дуже інтенсивно працювати веслами в різних напрямках, човен залишиться на місці, а, можливо, і потоне;
- досить приймати закони, які ніхто не виконує і досить не приймати закони, які дійсно потрібні.
На якій законодавчій базі буквально через місяць розпочне діяльність новий український парламент?
Безумовно, ВРУ на виконання вимог Конституції створить коаліцію депутатських фракцій. Останнє рішення Конституційного Суду щодо дострокових виборів продемонструвало значні прогалини в законодавчому регулюванні діяльності коаліції. В Законі «Про регламент Верховної Ради України» відсутні норми, які регулюють діяльність коаліції щодо виконання покладених на неї функцій. Отже, закон необхідно терміново змінювати, — це обов’язок новообраних народних депутатів. Суди не повинні приймати політичні рішення.
Парламент буде сформовано по старій змішаній системі, отже, мажоритарники, виходячи з приписів Конституції, залишаться за бортом коаліції фракцій, і, певним чином, зазнають неправомірної дискримінації щодо можливості участі в парламентських функціях. Чи вистачить парламенту політичної волі вирішити це питання, невдовзі побачимо.
А тепер про основні пріоритети і виклики, як уже традиційно в нас прийнято називати робочі процеси будьякої ланки.
Різновекторність політичних сил та очікувань електорату
Досягнення консенсусу в питаннях війна чи мир, і якою ціною ці питання будуть тим каменем спотикання, який значно ускладнить роботу нового парламенту. Чи знайдуть політичні опоненти спільну мову в цьому питанні в наступні п’ять років, сказати важко.
Що може об’єднати?
1) Законопроекти, спрямовані на покращення бізнес-клімату в державі. Іноземні інвестори неодноразово наголошували, що не зацікавлені в розвитку власного бізнесу в Україні у зв’язку з високим рівнем корупції. Зниження корупційних ризиків традиційно пов’язують із декількома факторами:
— реальна дерегуляція: держава має право регулювати тільки природні монополії і діяльність у сфері соціального захисту та безпеки життя населення, все інше — відповідальність бізнесу перед споживачем. Цей процес (дерегуляції) продовжується вже майже двадцять років, віз і нині там. Послаблення тиску на бізнес відбувається хвилями, при цьому кожен новий закон, який регулює певну сферу, гірший за попередній;
— належне законодавче врегулювання у сфері оподаткування та митної справи. Податкове законодавство є дискримінаційним та провокативно корупційним, такі ж проблеми і з митним законодавством. Наприклад, відсутність у Податковому кодексі диференційованих ставок податку на додану вартість, про які говорять за кожної парламентської каденції, є реальною проблемою як для бізнесу, так і для кінцевого споживача. Можливо, уже час завершити цю складну десятирічну законопроекту роботу новим депутатам;
— блокування податкових накладних — вдала складова корупційної системи тиску;
— визначення митної вартості товару митним органом також корупційна складова.
Це лише декілька питань, які потребують термінового законодавчого вирішення, тому що те, що повинно врегульовуватися законом, не може регулюватися судовими рішеннями. Підприємці 50 відсотків виробничого часу витрачають на спори з державними органами, яким чином за таких умов нам усім очікувати економічного зростання?
2) Система правосуддя. Болюча тема для всіх в останні 10 років. Невпинне реформування судової системи, з якої починає кожна нова влада приводить до дивних результатів: реформами не задоволені ні громадяни, ні судді. Що потрібно зробити невідкладно? Скасувати недолугий діючий закон про Вищу раду правосуддя і прийняти новий, передати частину функцій стосовно формування суддівського корпусу органам суддівського самоврядування. Це — реально.
Нереформована прокуратура. Проведені конкурси та відбори в прокурорських лавах не зробили їх кращими. Задоволення парламентом постійних законодавчих забаганок для полегшення роботи прокурорів призвели до неконституційних втручань у конвенційні права громадян. Цей дисбаланс необхідно терміново усувати шляхом внесення змін до Кримінального процесуального кодексу та закону про прокуратуру. Конституційний суд не може щоразу вирішувати процесуальні питання кримінального судочинства.
Треба повернути процесуальні повноваження слідчому, а також систему дослідчої перевірки. Необхідно встановити баланс між правами та повноваженнями слідчих органів і гарантованими Конституцією правами громадян. Закони типу «Маски-шоу стоп» не працюють.
Нарешті, потрібно запровадити ефективну систему досудової медіації, що дасть можливість зменшити кількість спорів у судах.
3) Місцеве самоврядування. Можливо, багатьом із діючих посадовців подобається законодавча безвідповідальність перед місцевими громадами. Останнім же це точно не подобається. А ось методи люстрації (викидання посадовця до смітника) — не найкращі для цивілізованого суспільства. Громада повинна мати право змінювати неефективних керівників цивілізовано. Вважаю, що доцільно запровадити систему муніципалітетів. Для цього прийняти відповідний закон. Втручання держави в рішення громади є неефективним.
4) Соціальна сфера. Стандарти в соціальній сфері повинна забезпечувати держава. Нинішнє ручне регулювання тарифів на фоні впровадження ринків у сфері житлово-комунальних послуг виглядає щонайменше дивно. Й ОСББ без землі під власним будинком також є законодавчою нісенітницею, як і покладення на мешканців старого житлового фонду витрат на його утримання є соціально безвідповідальним з боку держави.
Законодавство про працю настільки застаріло, що не захищає ні працівника, а ні працедавця. Житлове законодавство знаходиться в глибокому протиріччі з Цивільним кодексом.
Тож роботи в майбутніх народних депутатів багато. Та якщо працювати щодня і зі спрямуванням на вирішення суспільно важливих та невідкладних питань — результат обов’язково буде. І що не менш важливо — потрібно діяти розумно.
Джерело: Юридичний вісник України
