Connect with us

В Україні

Парламентський вектор: як змусити депутатів бути відповідальними та ефективними?

Інна РАФАЛЬСЬКА, заслужений юрист України

Я не стану використовувати популярний лозунг політичних еліт про те, що нам усім терміново необхідні реформи. Впровадження реформ, які не розуміє, а тому і не сприймає, основна частина населення, — безперспективно. Що необхідно ВРУ для ефективної роботи?

Неможливо проводити всі реформи одночасно. І, безумовно, неможливо починати кожен раз з нуля.

Моє бачення, що необхідно новообраній Верховній Раді України для успішної роботи:

  1. не забувати передвиборчих обіцянок протягом усієї каденції;
  2. розуміти, що за будь-яких політичних поглядів ми всі в одному човні, і якщо навіть дуже інтенсивно працювати веслами в різних напрямках, човен залишиться на місці, а, можливо, і потоне;
  3. досить приймати закони, які ніхто не виконує і досить не приймати закони, які дійсно потрібні.

На якій законодавчій базі буквально через місяць розпочне діяльність новий український парламент?

Безумовно, ВРУ на виконання вимог Конституції створить коаліцію депутатських фракцій. Останнє рішення Конституційного Суду щодо дострокових виборів продемонструвало значні прогалини в законодавчому регулюванні діяльності коаліції. В Законі «Про регламент Верховної Ради України» відсутні норми, які регулюють діяльність коаліції щодо виконання покладених на неї функцій. Отже, закон необхідно терміново змінювати, — це обов’язок новообраних народних депутатів. Суди не повинні приймати політичні рішення.

Парламент буде сформовано по старій змішаній системі, отже, мажоритарники, виходячи з приписів Конституції, залишаться за бортом коаліції фракцій, і, певним чином, зазнають неправомірної дискримінації щодо можливості участі в парламентських функціях. Чи вистачить парламенту політичної волі вирішити це питання, невдовзі побачимо.

А тепер про основні пріоритети і виклики, як уже традиційно в нас прийнято називати робочі процеси будьякої ланки.

Різновекторність політичних сил та очікувань електорату

Досягнення консенсусу в питаннях війна чи мир, і якою ціною ці питання будуть тим каменем спотикання, який значно ускладнить роботу нового парламенту. Чи знайдуть політичні опоненти спільну мову в цьому питанні в наступні п’ять років, сказати важко.

Що може об’єднати?

1) Законопроекти, спрямовані на покращення бізнес-клімату в державі. Іноземні інвестори неодноразово наголошували, що не зацікавлені в розвитку власного бізнесу в Україні у зв’язку з високим рівнем корупції. Зниження корупційних ризиків традиційно пов’язують із декількома факторами:

— реальна дерегуляція: держава має право регулювати тільки природні монополії і діяльність у сфері соціального захисту та безпеки життя населення, все інше — відповідальність бізнесу перед споживачем. Цей процес (дерегуляції) продовжується вже майже двадцять років, віз і нині там. Послаблення тиску на бізнес відбувається хвилями, при цьому кожен новий закон, який регулює певну сферу, гірший за попередній;

— належне законодавче врегулювання у сфері оподаткування та митної справи. Податкове законодавство є дискримінаційним та провокативно корупційним, такі ж проблеми і з митним законодавством. Наприклад, відсутність у Податковому кодексі диференційованих ставок податку на додану вартість, про які говорять за кожної парламентської каденції, є реальною проблемою як для бізнесу, так і для кінцевого споживача. Можливо, уже час завершити цю складну десятирічну законопроекту роботу новим депутатам;

— блокування податкових накладних — вдала складова корупційної системи тиску;

— визначення митної вартості товару митним органом також корупційна складова.

Це лише декілька питань, які потребують термінового законодавчого вирішення, тому що те, що повинно врегульовуватися законом, не може регулюватися судовими рішеннями. Підприємці 50 відсотків виробничого часу витрачають на спори з державними органами, яким чином за таких умов нам усім очікувати економічного зростання?

2) Система правосуддя. Болюча тема для всіх в останні 10 років. Невпинне реформування судової системи, з якої починає кожна нова влада приводить до дивних результатів: реформами не задоволені ні громадяни, ні судді. Що потрібно зробити невідкладно? Скасувати недолугий діючий закон про Вищу раду правосуддя і прийняти новий, передати частину функцій стосовно формування суддівського корпусу органам суддівського самоврядування. Це — реально.

Нереформована прокуратура. Проведені конкурси та відбори в прокурорських лавах не зробили їх кращими. Задоволення парламентом постійних законодавчих забаганок для полегшення роботи прокурорів призвели до неконституційних втручань у конвенційні права громадян. Цей дисбаланс необхідно терміново усувати шляхом внесення змін до Кримінального процесуального кодексу та закону про прокуратуру. Конституційний суд не може щоразу вирішувати процесуальні питання кримінального судочинства.

Треба повернути процесуальні повноваження слідчому, а також систему дослідчої перевірки. Необхідно встановити баланс між правами та повноваженнями слідчих органів і гарантованими Конституцією правами громадян. Закони типу «Маски-шоу стоп» не працюють.

Нарешті, потрібно запровадити ефективну систему досудової медіації, що дасть можливість зменшити кількість спорів у судах.

3) Місцеве самоврядування. Можливо, багатьом із діючих посадовців подобається законодавча безвідповідальність перед місцевими громадами. Останнім же це точно не подобається. А ось методи люстрації (викидання посадовця до смітника) — не найкращі для цивілізованого суспільства. Громада повинна мати право змінювати неефективних керівників цивілізовано. Вважаю, що доцільно запровадити систему муніципалітетів. Для цього прийняти відповідний закон. Втручання держави в рішення громади є неефективним.

4) Соціальна сфера. Стандарти в соціальній сфері повинна забезпечувати держава. Нинішнє ручне регулювання тарифів на фоні впровадження ринків у сфері житлово-комунальних послуг виглядає щонайменше дивно. Й ОСББ без землі під власним будинком також є законодавчою нісенітницею, як і покладення на мешканців старого житлового фонду витрат на його утримання є соціально безвідповідальним з боку держави.

Законодавство про працю настільки застаріло, що не захищає ні працівника, а ні працедавця. Житлове законодавство знаходиться в глибокому протиріччі з Цивільним кодексом.

Тож роботи в майбутніх народних депутатів багато. Та якщо працювати щодня і зі спрямуванням на вирішення суспільно важливих та невідкладних питань — результат обов’язково буде. І що не менш важливо — потрібно діяти розумно.

Джерело: Юридичний вісник України

В Україні

Чому не виправдалися очікування переатестації обласних прокурорів?

Сергій МИТКАЛИК,
виконавчий директор ГО «Антикорупційний штаб»

Переатестація обласних прокурорів підходить до завершення. Попередній результат — із 3 161 обласного прокурора атестацію пройшли 2 487. Поки що залишається невідомою доля 18 прокурорів, тобто 22% не набрали відповідних балів на тестуванні або не пройшли співбесіду.

Якщо розглядати окремий етап атестації, а саме співбесіду, то її не змогли пройти лише 5% прокурорів. Нагадаємо, під час атестації прокурорів Офісу Генерального прокурора заяви про намір пройти таку атестацію написали 1 083 прокурори ГПУ. З них успішно подолали три етапи 610 прокурорів, тобто 56%. Тоді ця атестація проходила під керівництвом Руслана Рябошапки.

Чому переатестацію в регіональних прокуратурах пройшло більше прокурорів, аніж в ОГП?

У цьому плані слід виділити декілька причин. По-перше, комісії з атестації ОГП, які очолювали заступники генерального прокурора Руслана Рябошапки, мали досить повну інформацію про своїх колег-прокурорів. Тим часом у комісіях обласних прокуратур рядовий прокурор із ОГП, який входив до її складу, мало що знав про регіональних прокурорів, а тому керувався тією інформацією, яку підготувала робоча група з числа громадськості.

По-друге, на момент проведення переатестації обласних прокурорів Окружний адміністративний суд м. Києва вже задовольнив позов звільненого прокурора Генпрокуратури за результатами атестації. Члени кадрових комісій регіональних прокуратур почали звертати на це увагу й намагалися детальніше обґрунтовувати свої рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

По-третє, більшість негативної інформації, що містилася в ЗМІ, зазвичай або не підтверджувалася, або мала своє логічне та документальне пояснення.

Організаційні моменти

Загалом було створено 12 кадрових комісій регіональних прокуратур, кожна з яких складалася з 6 осіб, а саме: трьох прокурорів ОГП, які вже пройшли атестацію, та трьох представників, делегованих міжнародними організаціями. Серед останніх — адвокати та юристи, члени громадських організацій. Для успішного проходження співбесіди прокурору потрібно було набрати 4 голоси «за».

На мій погляд, міжнародні організації, які делегували своїх представників, неналежно організували процес їхнього відбору. Напевно, це сталося через дві причини. По-перше, анкета про бажання взяти участь в атестації заповнювалася в березні, а сама атестація була запланована на квітень—травень, однак через карантинні обмеження була відкладена на невизначений строк. По-друге, організації не повідомили, які саме кандидатури були відібрані та подані до ОГП для включення до складу конкурсних комісій. А коли ОГП у середині червня вирішив запустити процес роботи комісій, кандидатів, поданих міжнародними організаціями, автоматично включили до складу конкурсних комісій. Організації, які нас делегували, вже постфактум повідомили, що ми є включеними до складу комісії, пославшись на наказ. Деякі члени комісії через неможливість взяти участь у її роботі заявили про відмову. Зважаючи на це, їх оперативно було замінено іншими юристами.

Організаціям, які делегували своїх представників, потрібно було провести відповідне навчання. Так, під час переатестації спостерігалося, що делеговані особи не завжди чітко знали алгоритми роботи кадрових комісій, через що інколи виникали процедурні помилки. Додаткового навчання не проводили і серед представників кадрових комісій від Офісу Генерального прокурора. Більшість із них досить формалізовано підходила до обґрунтування причин непроходження прокурором атестації. Тобто вони були готові голосувати «проти» в разі порушення чинного законодавства прокурорами. Хоча було достатньо обґрунтованого сумніву щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Слід звернути увагу на неоднорідні результати роботи комісій. На приклад, у сьомій конкурсній комісії атестацію не пройшов 21 прокурор, тоді як в одинадцятій — лише 6. Це можна пояснити двома факторами. З одного боку, прокурорів ділили між комісіями за алфавітним принципом, тобто більше «недоброчесних» прокурорів могли опинитися в одній комісії випадково. З іншого боку, розуміння сутності «обґрунтованого сумніву» щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності в кожної комісії було різним.

Чи був тиск на комісію з боку ОГП?

Явних ознак тиску на колег у конкурсній комісії з боку керівництва Офісу Генерального прокурора, як член 9 кадрової комісії, я не спостерігав. Більше того, в 13-й кадровій комісії між головою конкурсної комісії, який є представником ОГП, та членами, делегованими від міжнародних організацій, виник конфлікт. Голова дозволяв собі неприйнятно висловлюватися про представників громадськості та адвокатів. Зважаючи на це, ними була надіслана скарга до Генпрокурора щодо заміни голови конкурсної комісії. Реакція була швидкою: Голову виключили зі складу 13 комісії та замінили на іншого прокурора Офісу Генпрокуратури.

Варто згадати ще одну обставину, яка допомогла частині прокурорів пройти атестацію — це витік інформації щодо письмового практичного завдання, яке прокурори писали перед проходженням співбесіди. Зновутаки, після письмового звернення до ОГП від представників міжнародних організацій за вихідні тестові завдання були замінені. Але друга версія була значно легшою за попередню. Під кінець проведення переатестації видавалося, що зміст письмових завдань окремим прокурорам був відомий. Керівництвом ОГП належних заходів із цього приводу вжито не було. Сам прокурор, який поширив письмові практичні завдання в мережі, переатестацію не пройшов.

Отже, на мій погляд, переатестація була проведена без тиску з боку керівництва Офісу Генеральної прокуратури, але з проблемами, які вплинули на її перебіг, та які слід обов’язково вирішити до початку проведення переатестації місцевих прокурорів. Найцікавіше ж очікує нас попереду. Більшість прокурорів традиційно оскаржуватимуть «неуспішне» проходження атестації в судах, і з огляду на позицію ОГП в цих процесах ми зможемо зрозуміти справжнє ставлення керівництва Офісу Генерального прокурора до переатестації.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В Україні

Україна посіла 34 місце за кількістю випадків захворювання на COVID-19

МОЗ повідомляє, що Україна за кількістю зареєстрованих випадків коронавірусної хвороби посідає 34 місце в світі, за смертністю від COVID-19 – 38 місце. За кількістю хворих на 1 млн населення Україна посідає 86 місце.

Серед європейських країн за кількістю випадків COVID-19 Україна посідає 8 місце, за смертністю – 15, за кількістю хворих на 1 млн населення – 37.

«Динаміка поширення коронавірусної хвороби в світі не має тенденцій до зниження. Кількість хворих у світі дорівнює 17 млн 106 тис., з яких 668 тис. випадків хвороби закінчились летальними наслідками. В Європі зареєстровано 2 млн 871 тис. випадків коронавірусної хвороби, з яких 203 тисяч – летальні. За минулу добу серед європейських країн найбільший приріст хворих на коронавірус спостерігався в Росії – 5400 випадків, в Іспанії – 3092 випадки та у Франції – 1346. В Іспанії почалась нова хвиля захворюваності на COVID-19. В сусідніх з Україною країнах, зокрема в Румунії, добовий приріст кількості випадків COVID-19 склав 1200 осіб, в Польщі – 657, в Молдові – 390», – пояснив заступник Міністра охорони здоров’я – Головний державний санітарний лікар України Віктор Ляшко.

Читати далі

В Україні

Визначено регіони червоної, помаранчевої, жовтої та зеленої епідемічних зон

Центральна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій визначила регіони за рівнем поширення епідемічної небезпеки COVID-19.

До червоної зони віднесено Луцьк, Тернопіль та Кіцманський район Чернівецької області.

Помаранчевий рівень поширення коронавірусу встановлений в Луцькому та Любешівському районі Волинської області, в Івано-Франківську та Тисменицькому районі Івано-Франківської області, у Львові та Миколаївському, Пустомитівському та Перемишлівському районах Львівської області, місті Бережани та Бучацькому районі Тернопільської області.

Загалом до червоної, помаранчевої та жовтої зони розповсюдження коронавірусу потрапили адміністративно-територіальні одиниці 8 областей України. Це стосується Вінницької, Волинської, Житомирської, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей.

Засідання Центральної комісії ТЕБ та НС буде проводитись кожної п’ятниці. За результатами аналізу ситуації в регіонах будуть визначатись рівні розповсюдження коронавірусу.

Вся інформація щодо рішення комісії буде розміщена на сайті МОЗ та Урядовому порталі. Крім цього, обласним державним адміністраціям доручено провести роз’яснювальну кампанію щодо введених рівнів обмежень.

Ознайомитись з епідемічними показниками на рівні районів та міст обласного значення можна за посиланням.

Читати далі

В тренді

Telegram