В Україні
Пасажирам потрібні комфорт і якість послуг. Цей результат може надати концесія
«Укрзалізниця» готується до розробки техніко-економічного обґрунтування проектів здачі в концесію залізничних вокзалів.
Наразі відомо, що вже шість компаній-інвесторів зацікавлені взяти участь у концесійних проектах», — йдеться в повідомленні відомства. На даний момент є розуміння рейтингу зацікавленості компаній, тобто того, які активи в першу чергу можна здавати в концесію. Звісно, є вокзали, які не зацікавили інвесторів. Тому для таких об’єктів запропонують максимально спрощені умови оренди. Йдеться про єдині правила на ProZorro.Продажі. Адже зараз, як відомо, офіційно здається в оренду не більше 5% від передбачених для цього площ вокзалів. Інша частина, звісно, здається теж — неофіційно, так би мовити, поза касою.
В Укрзалізниці з розумінням поставилися до плану дій, думаючи про 9 мільярдів доходів наступного року. Технічне завдання концесії передбачає, зокрема, проект зручної навігації та функціонального зонування на вокзалах, а також визначення інформаційних зон, місць продажу сувенірів і звичайних товарів, банкоматів, терміналів, сервісних зон тощо.
Зазначу, що ще 18 листопада минулого року Кабінет Міністрів України визначив перелік пріоритетних для держави інвестиційних проектів на 2020—2023 роки. Серед іншого до цього переліку було внесено проекти, що стосуються залізничної інфраструктури. А це концесія вокзалів/станцій Харків-Пасажирський, Дніпро-Головний, Вінниця, Миколаїв, Чоп, Київ-Пасажирський, Хмельницький; електрифікація дільниць Ковель — Ягодин — держкордон і Ковель — Ізов — держкордон; будівництво колії Мостиська — Скнилів; закупівля вантажних електровозів для оновлення рухомого складу Укрзалізниці. У зв’язку з цим рішенням Мінінфраструктури розпочав підготовку до здачі в концесію шести вокзалів», про що весною заявив тодішній міністр інфраструктури Владислав Криклій. «Ми дійшли думки, що великі вокзали, які є свого роду магнітами, будемо передавати в концесію не поодинці, а таким собі набором. Це буде, найімовірніше, як нам рекомендує наш партнер Світовий банк, IFC, у форматі 1+1: тобто один великий вокзал і один менший. Таким чином, ми зможемо знайти стратегічного концесіонера, який буде зацікавлений у великому вокзалі, а маленький буде йому в доважок», — пояснив міністр. А з приводу термінів концесійних процесів міністр повідомив, що наразі вже проводяться завершальні процедури з техніко-економічної оцінки цих об’єктів для того, щоб готувати концесійні конкурси. «Так, ми активно плануємо до концесії київський та вінницький вокзали. На черзі Миколаїв, Дніпро, Харків і Чоп. Щодо цих об’єктів ще вивчаємо, як краще їх можна скомплектувати в згаданому форматі 1+1. Можливо, Чоп буде йти в парі зі Львовом, бо це логічніше, зважаючи на локацію», — додав Криклій. За його словами, поки йдеться про ці вокзали, але ними не обмежуються.
З юридичної точки зору концесія — це окремий спеціальний вид господарської діяльності, що базується на державно-приватному партнерстві й передбачає надання певному суб’єкту права на створення, будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення господарського об’єкту (вокзалу, зокрема), або права на управління, користування, експлуатацію, технічне обслуговування об’єктів концесії. При цьому передбачається створення й надання суспільно значущих послуг у порядку та на умовах, визначених концесійним договором. Концесіонер отримує весь операційний ризику, зокрема ризик попиту та пропозиції. Минулого року Україна отримала 3,7 млрд гривень інвестицій від концесії. Тобто справа ця досить перспективна, якщо поставитися до неї з усією відповідальністю.
Укрзалізниця на сьогодні є збитковим підприємством. Цей збиток виникає за рахунок величезних витрат з обслуговування пасажиропотоків. У той же час вантажні потоки приносять державі чималі прибутки. Збитковість обслуговування пасажиропотоків на малих вокзалах є суттєвою соціальною і епідемологічною проблемою. Не хочеться називати залізничні вокзали, але на більшості з них зайти в туалет, кафе або просто вийти на привокзальну площу стає небезпечним, особливо в епоху коронакризи. В міністерстві інфраструктури обіцяють вивчити можливості менших об’єктів, де можливо запропонувати спільне управління як форму концесії. Це там, де не розміщуються великі вокзальні комплекси, а просто станції, де теж є трафік і пасажири. Бізнесу пропонується це монетизувати. Й це те, чим зараз займається «Укрзалізниця».
Отже, в концесії обов’язково будуть і вершки, і корінці. Але цим займатися варто, бо якщо подивитися на вокзали наших західних сусідів, то картина там абсолютно інша. І пасажир може спокійно заходити на вокзал у Франкфурті-на-Майні, в Кракові, Кошице або в Братиславі. Стає зрозумілим, що ми трохи в цьому напряму господарювання відстали. Держава не встигає створювати комфорт пасажиру. Тому треба, щоб його обслуговував хтось інший, спроможний і зацікавлений у забезпеченні комфорту, безпеки, якості. Таким може стати концесіонер. Чому б і ні!
Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ
Джерело: Юридичний вісник України
