В Україні
Податкова амністія: чи був шанс на позитивні результати?
Іван Бабаєв, адвокат АО «Legal Strategy»
У березні 2021 року голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев заявляв таке: «…за нашими розрахунками кількість готівки, яка перебуває в населення «під подушкою», – 45—50 млрд доларів. Ми маємо вивести з тіні десь 30 млрд. Разом із тим, якщо виведемо хоча б 20 млрд, я вважатиму й це перемогою».
Деякі попередні висновки і міркування
Проте дані Державної податкової служби України станом на січень 2023 року такі: «З початку кампанії одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб задекларовано 6 млрд гривень (150 млн доларів). Сума задекларованого до сплати збору склала 372 млн гривень».
Читайте також: «Податкова амністія» триватиме до завершення воєнного стану
Після проходження амністії державні органи не будуть вимагати в людини пояснень щодо походження її статків, як і не зможуть заявити, аби людина доплатила за ці статки податок. Так виглядає класична схема «очікування—реальність». Податкова амністія, яка, за задумом її ідеологів, повинна була вивести з тіні значні кошти, не спрацювала повною мірою.
Одноразове добровільне декларування громадян – це законна можливість уникнути відповідальності за набуття статків, з яких свого часу не сплачувалися податки. З 1 вересня 2021 року держава дозволила громадянам, які мають такі «прибутки», сплатити з них податок за ставкою від 2,5 до 9% та легалізувати кошти, нерухоме й рухоме майно, інші активи, які було придбано з «сірих» джерел доходів (наприклад, зарплата в конверті, ремонт, репетиторство та інші). Після проходження амністії державні органи не будуть вимагати в людини пояснень щодо походження її статків і не зможуть вимагати, аби людина доплатила за ці статки податок.
Читайте також: В ОПУ завершують роботу над законопроектом про податкову реформу
Якщо максимально спрощено, то механізм податкової амністії виглядає так: банк відкриває рахунок, клієнт кладе на нього кошти, заповнює анкету, в якій пише, що це гроші не від торгівлі наркотиками, не від розкрадання державних коштів, а від підприємницької діяльності чи від заробітних плат «у конвертах». Тоді банк видає клієнту довідку, яка додається до декларації. Сама ж одноразова декларація подається в електронному вигляді до податкової. А що ж на практиці? У теорії все дуже просто…
А що ж на практиці?
Чому так мало охочих скористалися можливістю «відбілювання»?
Банк до відкриття спеціального рахунку та внесення готівки здійснює фінансовий моніторинг декларанта та перевірку наявності в санкційних списках. Після відкриття спецрахунку, вартість якого становить 30 тисяч грн, та внесення готівки — ще 0,3 відсотка від суми, банк вживає заходів щодо встановлення джерел походження коштів. І врешті-решт, клієнт отримує довідку, подає декларацію та сплачує податок у розмірі 5% від задекларованих активів.
Однак, як виявилось, легше й дешевше зареєструватися ФОПом (наприклад, консультування), перейти на спрощену систему оподаткування за ставкою 2%, задекларувати законний прибуток та отримати довідку про доходи й виплачені податки. Цим документом хоч в Україні, хоч за кордоном можна дати відповідь на запитання про походження статків.
Цікаво, що лише за 9 місяців 2022 року на спрощену систему оподаткування за ставкою 2% перейшло 266 тисяч ФОПів. Є дуже багато таких, хто отримав дохід понад 200 млн грн кожний. І це в рази більше, ніж держава отримала від економічної амністії.
Ті ж, хто, за якихось причин, не захотів займатися підприємницькою діяльністю, але виявив бажання задекларувати готівку, взялися «гратися» з борговими зобов’язаннями. Наприклад, могли укласти договір позики, оплатити послуги нотаріуса, заплатити від суми 1% збору, подати декларацію з прикріпленим договором, та оплатити 5 відсотків. Трошки дорожче, але без перевірок та фінмоніторингу.
Читайте також: Перелік тимчасово окупованих територій Мінреінтеграції не може застосовуватися для цілей оподаткування – вважає ДПС
Єдина категорія громадян, хто мав би скористатися податковою амністією, це ті, в яких є іноземні активи, або хто мають немайнові права в закордонних компаніях. В декларації можна вказати будьяку вартість статків. В такий спосіб вони зможуть «легалізуватися» та не боятися можливого кримінального переслідування з боку українських силовиків. Але й тут не все гладко, адже до них може змінитися ставлення з боку іноземних партнерів та фінустанов, бо амністія – це повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання винних у вчиненні злочинів…
Автори закону про одноразове добровільне декларування, напевно, взяли за зразок дві податкові амністії – в Аргентині та Індонезії. В Аргентині вивели з тіні та повернули з-за кордону 117 млрд доларів США, в Індонезії – десь 350 млрд доларів. Водночас у Грузії у 2005 році податкова амністія була повністю провалена. Не допомогла навіть низька процентна ставка – лише 1% вартості задекларованих доходів. Тоді до бюджету Грузії надійшло в рази менше очікуваних коштів.
Провал?
І задекларовані в Україні 6 млрд грн за майже півтора року дії податкової амністії можна вважати провалом. Однак також треба зважати, що закон розроблявся та ухвалювався за рік до повномасштабного вторгнення росії. Тоді умови, в яких існувала економіка та жили українці, кардинально відрізнялися від того, що ми маємо зараз. Тож щодо провалу, то, може, ми поспішили?
Джерело: Юридичний вісник України
