В Україні
Похід проти зловживань? Неупереджений погляд на дії нової влади
Спокій і тиша, що домінують зараз у політичному та правовому просторі, вказують на впевненість, силу і водночас непередбачувані наслідки кроків, що їх робить нова влада. А що, власне, відбувається? Якщо коротко, то відбувається похід (такий собі не дуже скандальний) проти зловживань, ініційований Президентом. Ідеться про певну чистку лав правоохоронців та службовців, що асоціюються з «діамантовими прокурорами», тими, хто прикриває незаконний вивіз лісу, протиправний видобуток бурштину, модерує побори на митниці, у податкових структурах тощо. Підкреслю, що, на відміну від попередника, ці кроки ініціював сам Президент. Від слів він швидко переходить до діла, власне, до звільнення з посад сотень високопосадовців. Та чомусь декілька, на мій погляд, важливих подій лишається поза увагою української спільноти. По-перше, знято всі металеві огорожі й відкрито доступ до будинку Адміністрації Президента. Кажуть, що можна сюди вільно приходити й навіть проводити політичні акції. Хоча службовці Зе-команди на них уваги не звертають, як не звертають уваги і на ЗМІ. Бо всі менеджери знаходяться у соціальних мережах, помилково вважаючи, що вони «сидять на зв’язку» з народом.
Є ще одна примітна подія: Кабмін не підтримав намагання Офісу Президента зняти з посади мера Києва В. Кличка. Про неї в мережі — просто тиша. Нагадаємо й те, що дві третини від ста днів уже завершилися, а головною подією в сенсі «посадок» став заступник міністра МінТОТ Юрій Гримчак, якого 14 серпня детективи НАБУ спільно з Генпрокуратурою та СБУ затримали разом із помічником за підозрою у вимаганні хабара. Прес-служба НАБУ поінформувала, що «зазначені особи, нібито, за здійснення ними впливу на ухвалення рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави, вимагали від представника юридичної особи неправомірну вигоду в загальному розмірі 1,1 млн доларів США». Чи з нього зробили, скоріше, сакральну жертву, яку попередня влада, схоже, віддала на поталу, як це було з тим же Ю. Єфремовим, який один «віддувається» за всі злочини влади Януковича? Чи їздитиме до Гримчака інший Юрій, Луценко, що наразі відмежувався від нього? Адже Ю. Гримчак не раз відвідував Ю. Луценка в зоні. Чи це, може, надумана «публічна страта», адже Міністерство культури України вже зробило заяву з цього приводу, зазначивши, що воно не погоджує проекти будівництва або реконструкції будівель в історично населених місцях Києва. Про це йдеться в роз’ясненні, оприлюдненому на сайті відомства, за інформацією, яка поширюється в ЗМІ. «З 1 січня 2019 року, зі вступом у дію змін до чинного законодавства, на період до затвердження в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану Мінкультури не має жодних правових підстав узгодження будь-якого нового будівництва на території історично населених місць, в тому числі Києва. А отже, всі звинувачення або підозри у зловживаннях з питань містобудівних перетворень працівниками Мінкультури є безпідставними, надуманими і такими, що не базуються на жодній із норм права», — підкреслюється в заяві.
Тож, можливо, це початок компанії публічних страт осіб, що ганьблять владу і державу. До речі, громадська страта як інститут публічного приниження чиновників та видатних осіб, які не подобалися владі, існувала й раніше. Народу такі високопосадовців подобалися — вони вірили, що влада «справедлива» і може карати навіть «господ». У сучасній історії інститут публічної ганьби чиновників набув поширення в Білорусі, де «бацька» в прямому ефірі регулярно «відкручує голови» конкретним чиновникам за саботаж, лінощі і навіть «мор рогатого скота».
Мусимо зазначити, що такі «страти» завжди є популярними там, де принижене й закомплексоване суспільство бажає приниження публічних діячів. Йому, суспільству, це приємніше ніж виконання закону всіма без винятку, навіть владою. Лишається радіти тому, що до суду Лінча — реальної фізичної старти в нас усе ж справа не дійде. Хоча публічний арешт посадовців та депутатів продукували на засіданнях Кабміну, у Верховній Раді за попередньої влади. Що відбуватиметься далі із цією справою і справами в країні взагалі — побачимо? До ста днів нового Президента лишилося небагато. Хоча пересічних українців зараз турбує інше: в країні два місяці поспіль дефляція, а ціни на повсякденні товари ростуть швидше зарплат і пенсій. Чому?
Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ
Джерело: Юридичний вісник України
