В Україні
Полтавщина — рай для злочинців
Юрій МОТОРНИЙ,
адвокат
Ви не замислювалися, чому полтавчани масово, до 95 відсотків, не довіряють прокуратурі й поліції? Правозахисники, які постійно стикаються з діяльністю (а дуже часто — бездіяльністю) вказаних органів, констатують: вони забюрократизовані, неповороткі й вкрай бездушні. Та чи не найгірша риса перелічених структур — відсутність ефективного контролю за діяльністю підлеглих з боку керівників. Тому працівники поліції та прокуратури дозволяють собі що завгодно робити (чи не робити), розуміючи, що залишаться безкарними.
Пригадується, як у Полтаві представляли чергових начальника ГУ Нацполіції в області І. Вигівського, а згодом — прокурора А. Столітнього. Обидва запевняли, що докладуть зусиль для поліпшення роботи підлеглих, реагуватимуть на заяви пересічних громадян, і що злочинцям не місце на Полтавщині. Час від часу І. Вигівський та А. Столітній повідомляють про досягнення й успіхи. А ось про систематичні порушення підлеглими вимог законів і про свідоме ігнорування навіть вимог Конституції (!) мовчать. Для наочності пошлемося на факти.
Злочинці– інопланетяни?
Шістнадцятого червня 2012 р. (тобто понад 103 місяці тому) гр-н Ш. перебуваючи вдома, у селі Кротенки Полтавського району, отримав тяжкі тілесні ушкодження (ч.1 ст.121 КК). Як пояснює потерпілий, близько пів на дев’яту вечора сусід М. у присутності двох осіб із хуліганських спонукань намагався зламати огорожу подвір’я Ш. Чоловік кинувся захищати свою приватну власність, але громадянин Т. наніс йому два удари в обличчя.
Далі 17.06.2012 р., було порушено кримінальну справу № 123200225, згодом номер змінили на № …0476.
При тому навіть пересічні громадяни розуміють: щоб з’ясувати обставини у даній справі й дати їм оцінку, потрібно небагато часу й зусиль. Адже слідчі дії варто провести лише щодо 5–6 осіб. Та чомусь злочинець і досі на свободі, йому не повідомлено про підозру. Численні скарги прокуророві та керівникові поліції систематично ігноруються. Як повідомив листом від 10.12.2020 р. заступник начальника слідчого управління області Д. Поздняков, «причетності вказаних вами осіб до спричинення тілесних ушкоджень не встановлено». Тобто тілесні ушкодження спростувати можна, проте одну з трьох осіб встановити не можуть! Виникає запитання: якщо гр-н Ш. протягом 103 місяців однозначно вказує на конкретну особу, підтвердив свідчення під час відтворення обставин та на зводинах віч– на–віч, то кого ж розшукують/ встановлюють підлеглі І. Вигівського та А. Столітнього? Можливо, інопланетянина? На превеликий жаль, такі випадки непоодинокі.
Незаконна приватизація — без відповідальності
Інший приклад, 19.07.2013 р. (понад 2 340 днів тому) Решетилівським РВ порушено провадження № …0428. Протягом вказаного строку слідчі поліції, за згодою прокурорів, винесли 13 постанов про закриття, які скасовано судами. Згодом прокурор Козир Є. І. направив до Кобеляцького райсуду клопотання про закриття провадження, проте йому відмовили. У чому ж складність цього провадження? Фактично складності немає, а обставини такі.
Зрозуміло, що здійснення масової «прихватизації» державного чи комунального майна було неможливе без участі органів самоврядування та їх керівників. Так, у 2007 р. Решетилівська селищна рада визнала ТОВ «Агротехсервіс» власником кількох житлових будинків, при цьому відмовивши мешканцям у праві на приватизацію квартир у цих будинках. Тож останні звернулися до поліції, прокуратури та в суд.
Рішеннями господарських судів визнано незаконним «прихватизацію» державного, комунального майна вартістю понад 2 млн грн. Ст. 233 КК передбачає відповідальність саме за «незаконну приватизацію державного, комунального майна». Тож на підставі визнаного судом факту незаконної приватизації громадяни й вимагають у І. Вигівського та А. Столітнього притягти злочинців до відповідальності. Як записано в ухвалі суду від 12.03.2019 р., «встановлено наявний факт порушення майнових прав держави». Однак І. Вигівський та А. Столітній ігнорують «факт порушення майнових прав держави» та прав мешканців і не вбачають потреби притягти винних у скоєнні злочину до відповідальності.
Крім того, в договорі купівлі-продажу майна записано: продано два двоквартирних будинки й один чотириквартирний. Проте тодішній Решетилівський селищний голова В. Кузьменко підписав рішення виконкому Решетилівської селищної ради № 303 із записом «продано один двоквартирний будинок і два чотириквартирні». Отже, на думку громадян, є факт підписання документа (яким є рішення № 303) із недостовірними відомостями, що передбачає відповідальність згідно ст. 366 КК. Однак І. Вигівський та А. Столітній ігнорують ці обставини.
Поза увагою вказаних керівників лишається й таке. У свідоцтвах про право власності на будинки й квартири від 21.09.2007 р., підписаних В. Кузьменком, зазначено підставу: рішення Решетилівської селищної Ради. Проте таке рішення ніколи не голосувалося, воно не ухвалювалося! Тож і в цьому факті вбачається склад злочину: внесення до документа недостовірних відомостей — ст. 366 КК. Але на переконання вказаних керівників і в цьому випадку відсутній склад злочину.
Поза увагою прокурора І. Вигівського та поліцейського начальника лишається й факт незаконного продажу селищною радою земельної ділянки в інтересах того ж таки ТОВ «Агротехсервіс». Адже до договору вписано недостовірні відомості, у зв’язку з якими мешканців позбавили можливості приватизувати ділянки, на яких розташовано житлові будинки.
Жителі Решетилівки запитують: в якого собаки працівники прокуратури й поліції позичили очі, що не бачать фактів? Чому особа, яка скоїла злочин, підписавши документи з недостовірними відомостями, не притягнута до відповідальності? Доказом систематично ігнорування вимог закону є й інші факти.
Рейдерство по-зіньківськи
Подружжя У., мешканці Зіньківського району, визнані потерпілими у кримінальному провадженні № …083, порушеного 11 березня 2016 р. за ст. 358 КК. Підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб ПП «Агроекологія» є захоплення в 2008 р. земельних ділянок, що належать У., площею понад 10 га, та незаконне їх використання для отримання, за розрахунком ПП, прибутку в розмірі 2 880 000 гривень. На переконання потерпілих, щоб ввести в оману їх, а також державний орган (ДЗК), керівники ПП змусили своїх підлеглих підписати договори оренди замість власників. Висновки почеркознавчих експертиз свідчать: У. не підписували договори. Є очевидним: встановити осіб, які замість селян підписали документи, можна було б протягом 30 днів, адже для цього варто допитати 3–5 осіб. Тож ще в 2016 р. злочинців мали б притягти до відповідальності.
Вказаний строк — 30 днів — був достатнім, адже створили слідчу групу, включивши до неї слідчих СУ в Полтавській області Лагуту О. О. та Шульгу О. М. Що ж робила ця група, якщо протягом п’яти років так і не встановила злочинців? А нічого! Схоже, що підлеглі І. Вигівського та А. Столітнього стали надійним «дахом» для злочинців.
Користуючись вказаною підтримкою поліції та прокуратури , працівники ПП продовжили злочинні дії. Так, 17 травня 2019 р. вони самовільно засіяли соєю іншу, третю ділянку, яка належить У. За даним фактом розпочато провадження № …0304.
Навіть селянам (механізаторам, дояркам) зрозуміло: 17 травня 2019 року злочин вчинили інші особи, а ніж ті, що підписали договори. Можливо, бригадир, агроном чи керівник відділку, які до вищевказаних договорів оренди жодного стосунку не мали. Проте й цього разу поліція шукає «вітра в полі». Є ж очевидним: тракторист, який засіяв поле, отримав вказівку (мав завдання — наряд на роботу) засіяти ділянку! Під час допиту, він повідомив би прізвище особи, яка змусила його порушувати закон. Бригадир, агроном чи керівник відділу пояснили б, хто дав таку вказівку трактористові. Проте слідчі СУ Нацполіції до цього «не додумалися», навпаки, вперто ігнорують пояснення з прізвищами злочинців. Як говорять у селі, така бездіяльність дорого коштує.
Під прикриттям вказаного «даху» працівники ПП скоїли й наступний, третій злочин: 15 жовтня 2019 р. перешкодили сім’ї У. зібрати врожай з іншої, четвертої ділянки. Незважаючи на те, що минуло понад 480 днів, злочинців досі не встановили (хоча їхні прізвища відомі). На думку селян, поліція та прокуратура перебувають під гіпнозом отриманих грошей. Тож і не можуть встановити злочинців.
Підтвердженням думки селян, що до поліції та прокуратури передали хабар, є й наступний факт. Як зазначено вище, злочини скоїли різні особи в різний час та різними способами. Розслідування по кожному з них передбачає допит різних осіб. Проте з метою остаточно поховати можливість такого розслідування та пред’явлення підозри три різних по суті провадження об’єднано в одне.
Іншим підтвердженням думки селян, що до поліції й прокуратури передано хабар, є й той факт, що провадження, яке не змогли «довести до ума» протягом трьох років група «зубрів» СВ ГУНП, включаючи Лагуту та Шульгу, передали лейтенантові слідчого відділу Зіньківського ВП. Де ж тут логіка, запитують селяни? Якщо справа настільки складна, що «зубри» слідства за три роки не справилися, то як її зможе розслідувати одна особа з меншими досвідом та авторитетом? Якщо «група слідчих СВ ГУНП області» не може виявити злочинців, то чи зможе це зробити слідчий району? Якщо слідча група «тягала» справу чотири роки, то скільки століть вона «тягнутиметься» в Зінькові? Її швидше миші з’їдять, ніж направлять до суду. Тож справа приречена, а злочинці торжествують.
Варто наголосити: численні скарги потерпілих і навіть акції непокори не впливають на бездіяльність поліції й прокуратури. Схоже, що підлеглі І. Вигівського та А. Столітнього і в цих прикладах є надійним «дахом» для злочинців. А керівники установ забули обіцянки дані при призначенні. Навіть те, що сторони погрожують одна одній вогнепальною зброєю не турбує керівників.
Пересічний читач може подумати: то приклади з районів, а в Полтаві все гаразд! Спростуємо таку думку фактами.
«Закон і суд їм до лампочки!»
У серпні 2018 р. керівник Управління соціального захисту населення Подільської районної в м. Полтава ради (далі — управління) А. В. Каркач повідомив громадянину Х. про відмову в нарахуванні субсидії. Потерпілий направив кілька листів на адресу останнього, але ця переписка позитивних результатів не дала. Тож Х. звернувся до суду.
Сімнадцятого жовтня 2019 р. набрало законної сили рішення Полтавського окружного адмінсуду від 04.07.2019 р., яким зобов’язано вказане управління соцзахисту поновити надання позивачеві раніше призначеної субсидії з 1 травня 2018 р. та стягнено сплачений судовий збір. При цьому з рішення суду випливало: А. Каркач порушив діюче законодавство, не проконтролював направлення запитів, не мав відповідей — інформації для прийняття рішення про відмову, підписав документи з недостовірними відомостями. Це й стало підставою для порушення кримінального провадження. У той час, коли підлеглі І. Вигівського та А. Столітнього створювали видимість розслідування, керівник управління А. Каркач, діючи свідомо й умисно, проігнорував рішення суду, не виконав його, хоча повідомив державні органи, в тому числі й суд , про протилежне — рішення суду виконав. Тож фактично потерпілому Х. не поновили надання субсидії. Крім того, злочинними діями посадовця завдано значної матеріальної шкоди державі: з управління соцзахисту стягнено судовий збір та витрати судового виконавця. Тож А. Каркач мав би відшкодувати державі нанесену шкоду.
За вказаними фактами ще в грудні 2019 р. порушено кримінальні провадження № …1098, …0320, …0321.
Минуло понад 13 місяців. Який же результат? Саме про це намагається кілька місяців дізнатися Х. Підлеглі І. Вигівського не повідомляють прізвище слідчого та відмовляють у наданні справ для ознайомлення. Прокурор М. Дубинка заспокоює: слідчим надано вказівки, процес контролюється. Але дізнатися, які слідчі дії проводяться, неможливо! Скоріше за все, нічого не робиться. Адже для допиту 2–3 осіб потрібно лише один день!
Втративши надію. потерпілі особи зазначених справ неодноразово зверталися зі скаргами до голови Полтавської ОДА, якому підпорядкований департамент з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами. Проте факти порушення прав потерпілих проігноровано.
Саме ці та сотні тисяч подібних справ є підставою для майже нульової довіри до поліції та прокуратури і вмотивованої думки про корупцію в цих органах. Наведені приклади свідчать: невідворотність покарання на полтавщині є міфом. Керівники поліції й прокуратури, І. Вигівський та А. Столітній, ігнорують вимоги законів і не спонукають підлеглих до їх виконання. Тож не для них записано в Конституції «забезпечення прав і свобод людини, піклування про зміцнення злагоди, зміцнення правової держави». На думку полтавчан забули в поліції та прокуратурі й про «відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішніми та прийдешніми поколіннями».
Врешті-решт нагадаю: в старому (ще радянському КПК) існувала вимога закінчити розслідування протягом двох місяців. Якщо слідчий не встигав, то продовжити строк розслідування (причому лише на один місяць) мав право прокурор району. Підставою для цього могли бути лише вагомі, суттєві обставини. Щомісяця подавали звіти, в яких відображали кількість «продовжених справ». Якщо справу не закінчити протягом трьох місяців, то продовжити строк міг лише прокурор області. Жоден слідчий не бажав їхати до прокуратури й більшість справ (близько 95%) закінчували протягом 2-х місяців, і навіть мови не було про розслідування протягом чотирьох і більше місяців! За це суворо карали, звільняли з посад.
Як бачимо, раніше потерпілий був значно захищенішим, аніж зараз. То про які успіхи чи досягнення полтавських поліції й прокуратури можна говорити? І чому І. Вигівський та А. Столітній не забезпечать закінчення розслідування протягом 2–3-х місяців? Адже раніше не було мобільних телефонів, комп’ютерів, ноутбуків, фотоапаратів та іншої техніки яка є зараз у користуванні! Що ж заважає цим керівникам забезпечити на Полтавщині невідворотність покарання?
Джерело: Юридичний вісник України
