В Україні
Право на людяність, або про долю полонених…
Що не день, то дедалі більше ми чуємо інформації про злочини щодо людяності у війні, нав’язаній нам росією. Тисячі захоплених у полон і понад 3 тисячі вже звільнених та невизначене коло загиблих стануть свідками гостроти і несправедливості цієї дикості агресора. І в цьому зв’язку ми обов’язково повинні говорити, навіть з усієї сили кричати, про право солдатів і офіцерів на людяність до себе.
Якщо порахувати, то сьогодні десятки військових конфліктів відбуваються у різних куточках земної кулі. І в кожному такому випадку виникає проблема полонених. Уряди держав-учасників цих конфліктів переймаються даним питанням відповідно до власного бачення проблеми, технічних чи медичних умов, при тому, що йдеться про долю полонених відповідно до визнаних світом вимог міжнародного гуманітарного права.
Читайте також: У таборах для військовополонених з’явиться відомча пожежна охорона
В Україні долею цивільних полонених переймається Комісія з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії росії. На сьогодні нею встановлені факти полону 4 337 осіб, з яких 3 574 військові та 763 цивільні. Водночас дещо іншу цифру полонених називає Дмитро Лубинець, український Омбудсман. На сьогодні проведено вже чимало засідань вказаної комісії, за їх підсумками відповідні дані вносяться до Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії росії проти України. Адміністратором цього реєстру, визначено Національне інформаційне бюро, яке належить до сфери управління Мінреінтеграції.
Відомо, що за результатами роботи цього органу вказане міністерство здійснює виплати одноразової та щорічної державної грошової допомоги родинам полонених. Як ми з’ясували, з початку поточного року вже виплачено 422 мільйони гривень звільненим із полону, а також їхнім родинам, як і родинам цивільних заручників та політвʼязнів. Історія цієї комісії розпочалася 19 листопада 2022 року на виконання Закону № 2010-ІХ. До її складу входять 18 членів (5 із яких – представники громадських організацій). Разом із тим заявники нерідко скаржаться на паперову тяганину. На це, як не прикро, звертала увагу й віце-прем’єр-міністерка Ірина Верещук.
Долею військовополонених переймається й Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, утворений 11 березня того року згідно з постановою Кабміну № 257. До його складу увійшли представники відомств силового блоку. Очолює штаб, як відомо, начальник ГУР МО України Кирило Буданов. Отже, аж два громадських формування переймаються цією важкою справою — цивільними полоненими та військовополоненими. І скаржитися на бюрократичний стиль їхньої роботи, думається, не варто. Відмінним він і не може бути. Добре хоча б те, що рахуючи тих, хто опинився в умовах несвободи, обидві комісії все ж багато роблять для вирішення проблеми полонених. Важливим тут є той нюанс, що росія сором’язливо іменюує свою агресію «спецоперацією», бо не одважилася назвати її війною проти України. А отже, й вимоги міжнародного гуманітарного права на «СВО», буцімто, не поширюються. Разом із тим, джерелами цієї надважливої галузі права, яку схвалюють практично всі цивілізовані держави, є декілька Женевських конвенцій, зокрема про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях та на морі; про поводження з військовополоненими; про захист цивільного населення під час війни, а також протоколи, що стосуються захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, щодо захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру тощо.
Читайте також: Покращити умови утримання українських військовополонених вимагає Верховна Рада
Важливим учасником цієї гуманітарної місії є Червоний Хрест, тобто міжнародна організація, що підтримується ООН. На жаль, інституціональні питання забезпечення прав полонених — не найважливіша сторона її діяльності. Бо чим далі ми будемо заглиблюватися в стан справ із захистом полонених, тим очевиднішою стає ця проблема. А останні події з виведенням наших військ з Авдіївки, стали ще одним прикладом бездіяльності цієї міжнародної організації. Окупанти розстріляли тут шістьох наших беззбройних воїнів, які захищали це місто і потрапили в полон будучи важкопораненими. Дуже хочеться, щоб ми обов’язково стали свідками нового Нюрнберга, де судитимуть російських військових злочинців.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
