Приватники націлили свердловини на державні сховища газу Оператор «підземок» поки програє

На розгляді Окружного адміністративного суду Києва знаходиться доволі цікава справа за позовом належного державі Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Державної служби геології та надр України, предметом якого було визнання недійсним та анулювання спеціального дозволу, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Стрийнафтогаз». На думку позивача, у випадку найгіршого сценарію може статися так, що приватна фірма під виглядом видобування газу з надр насправді буде викачувати його з підземних газосховищ.

Як відомо, на підконтрольній Києву території України знаходиться 10 підземних сховищ газу (ПСГ) сумарною місткістю більше 30 мільярдів кубічних метрів. Це зовсім не штучні споруди – їх облаштовано на місці відпрацьованих родовищ, з яких свого часу було висмоктано увесь природний газ, який можна було висмоктати з використанням відомих на даний момент технологій, а для того, щоб утворені порожнини не гуляли даром, у них почали закачувати газ для тимчасового зберігання. Зазначимо, що найбільший показник їх заповнюваності – майже
22 млрд м2 – був зафіксований наприкінці грудня 2019 р., коли Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» дуже серйозно готувалася до припинення транзиту російського газу, формуючи таку собі газову «подушку». П’ятірка найбільших таких ПСГ знаходяться в Західній Україні, одним з яких є розташоване в Львівській області Угерське сховище.

Спір почався після того, як 26 грудня 2018 р. Держгеонадра видало ТОВ «Стрийнафтогаз» ліцензію на користування надрами, геологічне вивчення надр, в тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, корисних копалин загальнодержавного значення на ділянці площа Черницька, розташованої в Стрийському районі Львівської області, на глибині до 640 метрів. Й дуже скоро після цього вказана фірма похвасталась в інтернеті тим, що збирається бурити на цій території п’ять свердловин. Таке повідомлення надзвичайно стурбувало Укртрансгаз, оскільки виділена під розробку територія фактично співпадала з територією Угерського підземного сховища, оператором якої він був. Уявляєте можливу ситуацію: з одного боку належне державі підприємство закачує в ПСГ ресурс, за збереження якого він несе повну матеріальну відповідальність перед своїми клієнтами відповідно до умов договорів купівлі-продажу послуг зберігання природного газу, а з іншого боку приватне підприємство на законних підставах викачує цей газ і використовує на власні потреби.

Трохи відступаючи від основної теми, віддамо належне працівникам Укртрансгазу, які пильно стежать за повідомленнями в мережі. Взагалі-то, судова практика свідчить, що співробітники даного підприємства дуже неуважні люди – вони, наприклад, дуже неохоче читають звіти операторів газорозподільних систем про те, якому підприємству теплокомуненерго і в який проміжок часу був доставлений той чи інший обсяг газу, внаслідок чого позови про повернення ними безпідставно набутого майна подаються вже тоді, коли спливає трирічний термін позовної давності. Так от порівняйте ситуацію: звіти облгазів, які читати обов’язково, насправді читаються неуважно, а інтернет–повідомлення рекламного характеру, які читати необов’язково, навпаки, вивчаються дуже ретельно.

Але повернімося до основної теми нашої розповіді. У 2019 році Укртрансгаз подав до Окружного адміністративного суду Києва позов до Держгеонадра про визнання недійсним та анулювання згаданого спецдозволу, а на додачу до нього заяву про забезпечення позову, в якій просив до набрання рішенням суду в цій справі законної сили, по-перше, зупинити дію даної ліцензії, по-друге, заборонити ТОВ «Стрийнафтогаз» розпочинати діяльність, пов’язану з користуванням цими надрами. В обгрунтування цих вимог було вказано, що дозвіл був виданий незаконно, оскільки не було надано робочого проекту господарської діяльності, а крім того не була зроблена оцінка впливу на навколишнє середовище, а обидві ці процедури є, мовляв, обов’язковими для початку здійснення господарської діяльності.

Тут доречно нагадати, що Держгеонадра, принаймні до того, як у ній минулого року змінилося керівництво, мало так би мовити, дуже підмочену репутацію – його високопоставлені співробітники не раз ловилися на хабарах, але при цьому не відсторонялися від виконання посадових обов’язків і продовжували керувати установою, а відтак можна сміливо ставити під сумнів законність будь-якого з виданих нею дозволів. Проте суддя ОАС Києва Олена Патратій, якій випав жереб розглядати цю справу, ухвалою від 9 грудня 2019 р. відмовив у задоволенні заяви позивача.

Як це не дивно, але така позиція зустріла розуміння і в суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Києва Андрія Парінова, Галини Земляної та Василя Ключковича, які зовсім недавно своєю постановою від 16 березня залишили її без змін, відхиливши апеляційну скаргу Укртрансгазу. В обгрунтування прийнятого рішення вони написали, що позивачем не було надано переконливих доказів того, що здійснення ліцензіатом господарської діяльності якимсь чином зачепить інтереси позивача, а той факт, що з мережі інтернет йому стало відомо про плани ТОВ «Стрийнафтогаз» планує буріння свердловин на площі, що співпадає з територією ПСГ, судом не приймається, оскільки вказана інформація є лише припущенням заявника та не є належним, достатнім та допустимим доказом.

Отже, Укртрансгазу лишається сподіватися на те, що приватна фірма не встигне до завершення даного судового процесу дістатися до його сховищ, адже даний технологічний процес також може зайняти не один рік.

Костянтин  ЮРЧЕНКО,
ЮВУ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути