Питання добору кандидатів на посаду судді Європейського Суду з прав людини: нові виклики та проблеми

Мені випала честь у 2009 та 2019 роках брати участь у Конкурсі кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини. Цікавий досвід, привабливі зустрічі з колегами та фахівцями у галузі права людини. Після останнього конкурсу, коли згідно із Указом Президента В. Зеленського «Питання добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України» від 10 червня 2019 року № 356/2019 відповідні кандидатури було відібрано, пройшло майже два роки.

Недоліки процедури обрання українського кандидату свого часу було обговорено у публікаціях професора Ліверпульского університету Костянтина Дегтярьова, де відомий фахівець у галузі прав людини ретельно зупинився на проблемах, які виникали у процесі обрання кандидатів, та їхньої нормативній визначеності у відповідних Указах № 356/2019 та попередньому №100/2019. Це й питання термінів мовного опитування, складу конкурсної комісії, допуску до опитувань, організації процесу опитування, тощо.

Час минув, достойних кандидатів було відібрано. Проте, як бачимо, проблеми залишилися і після опрацювання списку кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини від України, листом AS/Cdh (2021) CB 01 від 18 января 2021 року Комітет ПАРЕ по обранню суддів Європейського суду з прав людини виніс клопотання перед Генеральним Секретарем ПАРЕ стосовно зобов’язання Українського уряду якнайшвидше надати новий перелік кандидатів на посаду судді від України. Новий Указ Президента України №63/2021 «Про конкурс із добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України» 19 лютого 2021 року було оперативно підготовлено. Системно вирішені питання щодо етапів, термінів та умов проведення конкурсу. Загалом збалансовано подані основні вимоги до кандидатів. Проте деякі питання, які можуть вплинути на прийняття рішення Комітету ПАРЕ, залишилися.

Відомо, що питання вибору кандидатів на пост судді ЄСПЛ регламентуються «Керівництвом Комітету Міністрів по відбору кандидатів на пост судді ЄСПЛ». Існує Доповідь моніторингового комітету по правам людини щодо відбору та обрання Суддів ЄСПЛ 2018 року, де ретельно розібрано характеристики процесів селекції та виборів кандидатів у судді та основні структурні недоліки, які зустрічаються у ході процесу. Наприкінці є Меморандум Генерального Секретаря ПАРЕ «Процедура обрання суддів ЄСПЛ» від 23 березня 2021 року. Згідно меморандуму, процедура відбору ініціюється листом Генерального секретаря Асамблеї із запрошенням уряду на подання списку кандидатів до заданого терміну (приблизно за рік до передбачуваних виборів та закінчення терміну повноважень судді на посаді – для України лист отримано у 2018 році). Головним питанням у даному випадку стає якість національної процедури відбору. Урядам пропонується надати резюме кандидатів, яких вони планують представити Асамблеї, спеціальній Панелі експертів, яка формується із суддів ЄСПЛ у минулому, фахівців у галузі міжнародного права, видатних політиків, тощо. Інтерлакенська декларація щодо реформи ЄСПЛ від 19 лютого 2010 року висловила своє переконання, що «створення експертної групи, уповноваженої консультувати щодо придатності кандидатів, яких держави-члени мають намір висунути на посаду суддів Суду, буде відповідним механізмом у цьому відношенні».

Панель експертів у конфіденційній процедурі, вивчає резюме кандидатів та має можливість задавати запитання уряду щодо окремих характеристик кандидатів. Можлива ситуація, за якою щодо у конфіденційний спосіб окремих кандидатур буде винесено сумніви. Потім комісія вирішує (за письмовою процедурою або на засіданні), чи вважає вона, що всі кандидати виконують вимоги статті 21 Європейської Конвенції з захисту прав людини, яка передбачає: «Судді повинні мати високоморальний характер і повинні або мати необхідну кваліфікацію призначення на вищу судову посаду або бути юристом визнаної компетенції». Якщо ж комісія вважає, що один або кілька кандидатів не відповідають цим вимогам, вона повідомляє про це національну владу. Очікується, що уряди будуть дотримуватися рекомендацій Комітету, хоча – формально кажучи – вони залишаються вільними подавати свій список на Асамблею незалежно від поглядів Панелі.

Окрім аналізу характеристик кандидатів, окрема увага приділяється національній процедурі відбору, яка повинна відповідати певним вимогам, щоб збільшити ймовірність отримання позитивного висновку.

У практиці виборів суддів з 2016 року існували ситуації, коли перелік кандидатів було не підтримано саме за процедурними аспектами.

Комітет ПАРЕ обмежує свою оцінку національної процедури відбору, яка повинна бути описана в листі, що передає список кандидатів, її чесності та прозорості в цілому. Це означає, що передбачена процедура, як правило, була справедливою та прозорою, комітет не буде відхиляти список лише з процедурних підстав. Ґрунтуючись також на Керівних принципах Комітету міністрів, комітет по відбору лише здійснює загальний нагляд за справедливістю та прозорістю процедур, які дотримуються при встановленні списку кандидатів. Результатом національної процедури відбору, як правило, повинен бути список із трьох кандидатів принаймні одного чоловіка та однієї жінки. Одностатевий список прийнятний, коли кандидати належать до тієї статі, яка недостатньо представлена в Суді (тобто стать, до якої належить менше 40% від загальної кількості суддів)

Розглянемо основні вимоги до національної процедури відбору, які включають відповідні зобов’язання держави та ступінь відповідності усталеній практиці ПАСЕ та Комітету Міністрів РЄ:

• процедура повинна бути стабільною та встановленою заздалегідь, шляхом кодифікації або в порядку адміністративної практики (передбачена Указом №63/2021, хоча до нього існувало три Укази, які по-різному регламентували вказану процедуру)

• заклик до кандидатур повинен бути публічним та широко розповсюдженим (Питання: чи є відображення заклику лише на сайті Президента достатнім та передбачуваним. Згідно усталеній практиці, об’ява на подання заявок повинна бути загальнодоступною таким чином, щоб можна було обґрунтовано очікувати, що вона потрапить у поле зору всіх або найбільш потенційно придатних кандидатів. Поруч з цим згідно п 4 згаданого Указу Президента, кандидатом для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України може бути лише громадянин України. Це порушує принцип рівности, та обмежує права потенційних можливих кандидатів-нерезидентів. Практика обрання суддів ЄСПЛ національними комісіями свідчить про те, що наприклад, від Ліхтенштейну суддями обиралися тричі громадяне Швейцарії та громадянин Канади. Швейцарський юрист, професор Люсиус Кафлиш загалом був обраний на перший термін від Ліхтенштейну, на другий – від Швейцарії);

• повинен бути передбачений розумний строк для подання заявок (забезпечено);

• орган, відповідальний за рекомендацію кандидатів, повинен мати збалансований склад, члени повинні мати достатні технічні знання та викликати повагу та впевненість, і вони повинні бути позбавлені надмірного впливу. (згідно Указу, склад конкурсної комісії формується з числа фахівців у галузі міжнародного права, які мають високу кваліфікацію і значний досвід роботи у цій галузі, у тому числі провідних вчених, представників міжнародних організацій та всеукраїнських громадських об’єднань, діяльність яких спрямована на захист прав людини і основоположних свобод. Проте комісія сформована виключно із представників академічної спільноти – фахівців у галузі міжнародного права. У практиці діяльності Комітету виникали питання щодо компетентності комісії, якщо вона формується виключно із представників однієї професійної групи. Інше питання – фахові знання у міжнародному праві, чи праві Ради Європи або праві прав людини. Саме обізнаність членів комісії у праві Ради Європи викликає додаткову позитивну оцінку).

• усі серйозні заявники повинні пройти співбесіду на основі стандартизованого формату (виникає питання щодо визначеності та оприлюдненості стандарту опитування. Кандидати у 2009 році були вимушені розглянути один кейс та надати своє бачення ситуації; у 2019 році предметом вимірювання було розуміння Конвенції, Регламенту, та практики ЄСПЛ. Як нова комісія буде визначати стандарти опитування, ще невідомо. Доречи, згідно вимогам ПАРЕ, кандидати повинні мати також знання національних правових систем та міжнародного публічного права, а не тільки Конвенції та усталеної практики ЄСПЛ.);

• слід оцінити мовні здібності заявників (Згідно усталеній практиці, кандидати повинні, як абсолютний мінімум, володіти однією офіційною мовою Ради Європи (англійською або французькою), а також володіти принаймні пасивними знаннями іншої, щоб мати можливість повноцінно взяти участь у роботі Суду. Перший елемент («абсолютний мінімум») взято з пункту 8.а. Інтерлакенської декларації. Другий елемент взято з пункту 4.4 Резолюції Парламентської Асамблеї 1646 (2009) про висування кандидатів та обрання суддів до Європейського суду з прав людини. У своїй Резолюції 1366 (2004) щодо кандидатів у Європейський суд з прав людини зі змінами Асамблея вирішила не розглядати списки кандидатів, якщо кандидати «не мають активних знань однієї та пасивних знань іншої офіційної мови Ради Європи» Поруч з цим Асамблея може прийняти від кандидатів заяви про намір відвідувати інтенсивні заняття слабшою мовою, якщо вони будуть обрані. І у практиці роботи Суду такі питання виникали. Судді повинні мати можливість керувати розробкою таких документів однією з офіційних мов та контролювати їх. Отже рівень володіння другою мовою має на увазі вміння читати та перекладати, інтерпретувати юридичні тексти, хоча у минулому мовне випробування з другої мови для потенційних кандидатів включало усну співбесіду та аналіз граматичних здібностей кандидата).

• будь-який відступ керівника, який приймає остаточне рішення, від рекомендації органу відбору повинен бути обґрунтованим посиланням на критерії складання списків кандидатів і, нарешті:

• список повинен подаватися до Асамблеї лише після отримання висновку Комітету щодо придатності кандидатів (після висновку Панелі, та інтерв’ю з кандидатами, комісія проводить обмін думками щодо особистості кандидатів та відповідності усіх трьох критеріям обрання суддею (стаття 21), інакше рекомендується відхилення списку. Така рекомендація повинна бути прийнята більшістю членів, що мають право голосу. Як правило, асамблея не розглядає списки кандидатів якщо: сфери компетенції кандидатів виявляються надмірно обмеженими; не всі кандидати відповідають умовам, встановленим пунктом 1 статті 21. 1 Конвенції; один або кілька кандидатів, як видається, не мають активних знань однієї мови Ради Європи та пасивне знання іншої).

Отже комісія почала свою роботу, список кандидатів на посаду судді наприкінці сформульовано, і сподіваємось, у травні 2021 року нові кандидатури будуть спрямовані до ПАРЕ для прийняття остаточного висновку.

В’ячеслав ТУЛЯКОВ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути