«Реформа» прокуратури: дуже приємно, цар…

Юрій РАДЗІЄВСЬКИЙ, керівній партнер АО
«Радзієвський і Яровий»

У ході відомої розмови Володимира Зеленського й Дональда Трампа український Президент називав майбутнього на той момент Генпрокурора Руслана Рябошапку «на 100% своєю людиною».

Після прийняття закону про реформу прокуратури господар Банкової може сміливо додавати: «з необмеженими повноваженнями». І є великі сумніви, що ці повноваження будуть спрямовані в мирне русло. За перипетіями судової реформи, «формули Штайнмайера» й імпічменту Трампу середньостатистичний споживач новин міг не помітити, що в країні повним ходом іде реформа прокуратури. Закон був підписаний Президентом ще в кінці вересня, а в середині жовтня Офіс Генпрокурора вже навіть закрив прийом заявок від бажаючих пройти переатестацію. Менше прокурорів, вищі зарплати в решти, зарплата не лише по окладу, але й «від результату», недобросовісних корупціонерів відсіють за допомогою нових іспитів.

Це — основні тези щодо змін, які транслювали ЗМІ в період розгляду і прийняття документа. Однак ключове питання, яке зависло в повітрі і поки не знаходить відповіді — це розширені повноваження самого Генпрокурора й можливості для ручного регулювання процесів і зловживань, які вони відкривають.

«Суперсила» Генпрокурора

Коротко перерахуємо нові «суперсили» Руслана Рябошапки (і його наступників, якщо, звичайно, закон не писався виключно під нього — на що дуже схоже). Завдяки реформі він тепер особисто своїми наказами / розпорядженнями може:

• ліквідовувати й створювати будь-які спеціалізовані прокуратури (закон при бажанні можна прочитати і як «зелене світло» для ліквідації Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, але на це навряд чи хтось піде);
• створювати й ліквідувати будь-які обласні прокуратури (наприклад, якщо не сподобався прокурор Житомирської області, раз — і це вже Києво-Житомирська міжобласна прокуратура);
• звільняти прокурорів аж до рівня заступника структурного підрозділу обласної прокуратури без подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, призначати — до рівня керівника обласної прокуратури, делегуючи своїм ставленикам право призначати людей в округах, фактично монополізуючи кадрову вертикаль, не залишаючи можливості для маневру людям на місцях;
• замість Кваліфкомісії, склад якої раніше збирали «з миру по нитці» від різних структур, за рахунок чого можна було забезпечити хоча б якусь видимість балансу сил, до 1 вересня 2021 року працюватимуть Кадрові комісії, призначені особисто Генпрокурором.

Формально ця необмежена влада представляється як тимчасовий захід для підвищення ефективності розгрібання «авгієвих стаєнь», що накопичувалися в ГПУ десятиліттями.

Але немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Особливо, якщо мова йде про можливості розширити тиск на політичних опонентів, бізнес і просто неугодних громадян, зачистивши прокуратуру не лише від одіозних корупціонерів, а й від будь-якого роду інакомислячих.

Підтвердженням цієї тези є ще ряд специфічних нових повноважень, на які звернули увагу далеко не всі.

Нові повноваження

По-перше, Генпрокурор отримав безпрецедентне право встановлювати «особливості» виконання прокурорами своїх обов’язків. Відповідно до закону, особливості виконання прокурорами своїх обов’язків в однаковій мірі встановлюються як законами, так і Генеральним прокурором. Причому накази й розпорядження останнього в цьому випадку йдуть через кому із законами.

Що це за такі особливості? Ігнорування службових обов’язків «на благо національних інтересів»? Перевищення службових повноважень? Незаконні слідчі дії? А що, якщо «особливості», встановлені Рябошапкою, будуть суперечити закону, що тоді матиме пріоритет? Ще цікавіше стає фантазувати на цю тему, враховуючи, що Офіс Генпрокурора отримав право не реєструвати свої акти в Мін’юсті.

По-друге, Генпрокурор разом із заступниками та керівниками прокуратур отримали право координувати роботу правоохоронних органів у сфері протидії злочинності через формат координаційних нарад. Раніше в законі було прописано «загальні наради», «створення робочих груп», «обмін аналітикою». Тобто Генпрокуратура працювала на рівних з іншими силовиками. Тепер їй відводиться «спрямовуюча» роль. На таких зустрічах можуть заслуховувати звіти про діяльність інших силовиків.

Рішення координаційних нарад будуть обов’язковими для всіх учасників. Що це можуть бути за рішення? Доручення НАБУ закрити / відкрити справи по конкретних фігурантах? Посилення роботи по конкретній політичній силі / галузі / фінансово-промисловій групі? Невідомо.

«Порядок й інші форми координації визначаються Генпрокурором». Що це за інші форми? Телефонне право, онлайн доступ до всіх / конкретних «обраних» кримінальних проваджень, звіти про запобіжні заходи, які запитуються в слідчого судді? Ми можемо лише здогадуватися, адже Генпрокурор зможе генерувати ці ідеї одноосібно.

Нещодавно бізнес висловив активну позицію проти судової реформи з її обмеженням повноважень і свободи дій для Верховного Суду, оскільки вона негативно позначиться на інвестиційному кліматі. Але вплив «реформи» прокуратури чомусь недооцінили. Необмежені повноваження, сконцентровані в руках Генпрокурора, дозволять прокуратурі з новою силою «кошмарити» бізнес, неугодних чиновників і політичних опонентів не тільки власними руками, але й руками інших силовиків (дивись пункт про «координаційні наради»). Причому для цього з’явиться набагато більше законних підстав. А значить — приводів обговорити комерційні шляхи «виходу із ситуації».

Сьогодні експертами вже обговорюється варіант визнання закону про реформу прокуратури або окремих його положень неконституційними. У тому числі і в частині розширення повноважень Генпрокурора. Такі перспективи можуть ще більше роздратувати новоявлений Офіс Генпрокурора. Так що бізнесу саме час бути насторожі й готуватися відбивати атаки.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути