В Україні
Рік Антикорсуду: він є і він працює
Андрій БОРОВИК,
виконавчий директор Transparency International Ukraine
Після Революції Гідності для України настали нові часи, в тому числі й у сфері боротьби з корупцією. Українці вже не хотіли терпіти кричущі розкрадання та афери, які ніхто не розслідував і, тим паче, не розглядав у судах.
Нам потрібні були дії. Нам потрібні були рішення…
Першим з’явилося НАБУ. Потім було створено Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру. Цей тандем «танцював» по-різному, але і йому дечого не вистачало. Тож вінцем антикорупційного трикутника мав стати Вищий антикорупційний суд. Саме він міг би не лише оцінити зібрані докази та якість побудованої лінії обвинувачення, але й дати відповідь на головне для нас запитання: чи винні ті, кого звинувачують у корупції, чи ні?
ВАКС було створено у відповідь на нездатність типової судової системи неупереджено і професійно розглядати справи щодо високопосадової корупції. На цей суд покладали надії не лише в Україні — спершу за запуском, а тепер і за роботою цієї інституції пильно стежили й стежать міжнародні партнери. Україна — не єдина країна, у якій існує такий спеціалізований судовий орган. Загалом десь 25 країн мають схожі суди. І зважаючи на те, що корупція є транснаціональною проблемою, деякі експерти міжнародного рівня навіть закликають до створення міжнародного антикорупційного суду. І це в той час, коли в нас і дотепер ще сумніваються в його доречності, ефективності та навіть справедливості вироків, за кордоном наш ВАКС розглядають як потенційний приклад.
Хто тут каже, що ВАКС не працює?
Але чи варто це робити? І чи можна вже говорити про ефективність? Спробуємо розібратися по пунктах. На цей суд покладали надії не лише в Україні — спершу за запуском, а тепер і за роботою цієї інституції пильно стежили міжнародні партнери. Важливо, що антикорупційний суд є, він живий і повноцінно працює. Це — плюс. Позаду багато роботи. Тільки за перший рік діяльності до суду першої інстанції надійшло 268 кримінальних проваджень на 535 обвинувачених, а на додачу ще й 10 847 клопотань, заяв і скарг. Не менше роботи і в Апеляційної палати: 1 228 справ та матеріалів, 13 скарг на вироки, переглянуто 4 вироки щодо 5 обвинувачених. Це все — дані на 21 серпня цього року. Хто тут каже, що суд не працює?
Звісно, є різниця між до і після. Та хочеться вірити, що точку неповернення ми вже пройшли. Й хоча в деяких головах ще рояться думки про марне витрачання коштів на цей суд і навіть про його неконституційність (відповідне звернення чекає на рішення КСУ), для мене вже очевидно, що кожен підозрюваний у корупції з острахом чекає розгляду своїх справ у ВАКС. І за один рік роботи інституції фактично з нуля маємо 16 вироків. Це складає половину від кількості, яку постановили суди у справах НАБУ–САП до створення Вищого антикорупційного суду.
ВАКС робить життя ймовірного корупціонера незручним і дуже дорогим. За рік роботи на рахунок Антикорсуду було внесено застав на понад 765 мільйонів гривень. І, до речі, саме слідчі судді ВАКС призначали для підозрюваних у корупції найвищі застави в історії нашої країни. Це не досягнення, звісно, просто доказ того, що в цій інстанції до корупції ставляться жорстко і безкомпромісно, що може з часом стати добрячим превентивним заходом для охочих наживитися.
А де вироки? Вони, як уже зазначалося, є. І виправдувальні й обвинувальні, і закриті справи за терміном давності. За деякі такі справи дуже соромно. Проте, все логічно й у межах законодавства, без екстремумів і серйозних скандалів, принаймні я їх не бачу.
Є невдоволення і скарги з боку детективів, прокурорів, адвокатів, фігурантів справ і представників громадськості. Й це добре. Добре, й те, що в багатьох із цих людей часом протилежні претензії — значить, ВАКС таки тримається рівновіддалено, живе як людина — робить помилки, висновки та рухається далі. На те він і суд, подобатися всім не може.
Залишилася недовіра до суду з боку суспільства. Загалом хронічна «хвороба» нашго суспільства — не вірити судам, навіть новим і максимально прозоро створеним, бо обпеклися і не раз українці. Та з цим треба працювати і не засмучуватися, бо все в межах норми.
Є спроба знищити інституцію. Це виклик не лише для суду, але й для всього суспільства. Через нього (виклик) варто пройти достойно. Багато антикорупційних інституцій пройшли через це і проходять. Це ніби етап ініціації, перша ознака зрілості. І, будьмо відвертими, в українських реаліях такі атаки є своєрідним підтвердженням, що діяльність ВАКС таки має сенс.
А що далі?
Головний підсумок — антикорупційний суд є, він живий і повноцінно працює. Це — плюс. А що далі? Багато роботи й багато перешкод, але все це можна подолати. Як саме? Комунікувати. З усіма сторонами, на чужих майданчиках, не боятися йти до тих, хто вас не розуміє. Інакше вони і не зрозуміють. Залишайтеся рівновіддаленими та аполітичними (це до колективу суду), але не будуйте мури. Пояснюйте, але не виправдовуйтесь.
Варто усвідомлювати свою цінність та унікальність, але не робити це самоціллю. Ви в екосистемі, важкій і часом небезпечній. Варто вчитися жити в ній і з нею ефективно. І слід постійно пам’ятати, що бути суддею — це велика честь. Ви маєте стати рольовою моделлю для відновлення довіри до судової системи з боку суспільства.
Як писав І. Франко, лупайте сю скалу. Розглядайте справи, вислуховуйте сторони і чесно та неупереджено судіть. Бо це єдиний спосіб таки подолати корупцію в нашій країні.
ВАКС може стати прикладом для багатьох країн, які активно борються з корупцією. Але це можливо виключно за умови професійного, в міру швидкого та неупередженого судочинства. Так, панове судді ВАКС, від вас завищені очікування. Так, суспільство стежить майже за кожним вашим кроком і рішенням. Але ми знаємо, що ви можете, і віримо, що зможете. Змиріться з цим. І зі святом, звісно.
Джерело: Юридичний вісник України
