В Україні
Робота слідчого в умовах сьогодення
Віталій НЕВГАД, заступник Голови Національної поліції України — начальник Головного слідчого управління, генерал поліції третього рангу
Першого липня в Україні відзначали День слідчого. Й саме про роботу слідчих, їхні нинішні проблеми, яких, повірте, чимало, і піде мова в цій статті.
Держава, якій вдалося вистояти під багатовіковим натиском численних завойовників, зберегти свою мову, культуру і батьківські традиції, нині може пишатися слідчими Національної поліції України, які гідно виконують свій професійний обов’язок. Водночас ті ж слідчі після проведеного в останні роки реформування кримінальної юстиції та процесуального законодавства, на жаль, іноді не дуже вдалого й продуманого, вимушені працювати в надзвичайно складних умовах. Зокрема, значно ускладнилася процедура досудового розслідування окремих видів злочинів, оскільки злочинність набуває дедалі більш вираженого професійного, організованого і групового характеру. З’явилися й нові види злочинів, розслідування яких потребує досконалих спеціальних знань та досвіду практичної роботи. Це не могло не позначитися на якості слідчої роботи в цілому.
Трохи статистики
Протягом минулого року у провадженні слідчих перебувало понад 1,9 мільйона кримінальних проваджень, із яких до суду направлено матеріали майже щодо 130 тисяч криміналь них проваджень, в яких розслідувалося 211,5 тисяч злочинів. У цих провадженнях відшкодовано 1,4 мільярда гривень завданих кримінальними правопорушеннями збитків, що майже вдвічі більше, ніж торік. Припинено злочинну діяльність 237 організованих груп, з яких до кримінальної відповідальності притягнуто понад тисячу осіб.
За 5 місяців поточного року слідчими розслідувалося понад 1,5 мільйона кримінальних проваджень, до суду направлено матеріали щодо 52 тисяч проваджень, у яких розслідувано понад 80 тисяч кримінальних правопорушень. Забезпечено відшкодування завданих збитків на суму 624 мільйони гривень. Припинено злочинну діяльність 134 організованих груп, з яких до кримінальної відповідальності притягнуто 499 осіб.
Перевантажені слідчі
Порівняно з минулими роками навантаження на слідчих стрімко збільшилося, оскільки саме на них покладено організацію процесу виявлення осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, визначення виду негласних слідчих (розшукових) дій, які необхідно виконати, та прийняття рішення про їх проведення працівниками оперативних підрозділів. Останні, на жаль, практично втратили свою самостійність в умовах теперішнього законодавства.
При цьому всі відомості про події, які містять ознаки кримінального правопорушення, повинні вноситися до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що може на сьогодні здійснити лише слідчий. Усі інші працівники поліції чекають його доручень, адже без таких доручень вони взагалі не мають права брати участь у кримінальному провадженні.
Найбільше навантаження, звісно, у слідчих районної ланки, а там їх найменша кількість. Присутність, наприклад, п’яти слідчих на один район (а в ряді випадків — і трьох) призводить до їх надмірного навантаження. Сьогодні проблемою для них є піти у відпустку. Якщо взяти середній показник, то один слідчий зараз проводить розслідування у 200—250 кримінальних провадженнях (наприклад, у 2011 році за рік розслідувалося 60 кримінальних справ), а в окремих регіонах рівень навантаження на одного слідчого становить від 300 до 350 кримінальних проваджень на рік. Тому слідчі по декілька діб без відпочинку проводять на роботі, навіть у вихідні дні, іноді й після цілодобового чергування. До того ж, вони працюють в умовах великого емоційного навантаження та в стресових ситуаціях. Майже щодня слідчий спілкується з людьми, які перебувають у стані горя й відчаю. При цьому нерідкими є конфліктні ситуації з обох сторін — як потерпілих, так і підозрюваних, їх родичів, адвокатів. Іноді в конфліктних ситуаціях учасники провадження звинувачують саме слідчого. Таким чином, слідчі стають безпосередніми свідками страшних життєвих трагедій, а саме від їх дій і вміння взаємодіяти зі всіма сторонами залежать долі людей.
У той же час майже половина слідчих — це молоді люди віком до 30 років, які ще не мають значного досвіду роботи та життєвого досвіду, і лише кожний п’ятий працює слідчим більше 3 років. При цьому слідчі-жінки складають майже половину особового складу.
Необхідність удосконалення чинного законодавства
Водночас слідчий не є самостійним у прийнятті рішень, оскільки дозвіл на проведення певних слідчих дій він повинен погоджувати з прокурором та судом. Вказані чинники призводять до плинності кадрів у слідчих підрозділах. Усвідомлюючи те, що в сучасних умовах вирішення питання зменшення навантаження на слідчих за рахунок збільшення їх чисельності є вкрай проблематичним, керівництво Національної поліції вважає, що єдиним виходом із ситуації, яка склалася, є підвищення якісного складу слідчого апарату, а також удосконалення законодавства. Насамперед це стосується професійної підготовки слідчих, оскільки практика свідчить, що велика їх кількість ще не відповідає поставленим вимогам. Для цього потрібне реформування системи підготовки кадрів для слідства, краще матеріальне забезпечення.
Потребують коригування й окремі норми процесуального права. Так, на сьогодні суттєвою проблемою є призначення експертиз. Внесеними у 2017 році змінами до законодавчих актів визначено, що експертизи проводяться лише за дорученням слідчого судді, а слідчий поліції самостійно їх призначити не може. Це значною мірою обмежує його в прийнятті рішень та знижує ефективність проведення досудового розслідування. Це при тому, що саме рішення про призначення експертизи не може вважатися таким, що звужує або порушує права особи, а тому потребує судового дозволу.
Як наслідок, на сьогодні клопотання слідчих слідчими суддями розглядаються тривалий час (у деяких випадках навіть більше місяця). Причиною цього є відсутність в окремих судах слідчих суддів у зв’язку із закінченням їх повноважень або звільненням, наявністю в місцевих судах лише однієї посади слідчого судді, відсутністю графіків чергувань слідчих суддів та працівників канцелярії в неробочі дні. У тих випадках, коли в районних судах працює лише один слідчий суддя, неможливо своєчасно призначити експертизи в разі його захворювання або відсутності з іншої причини. А в зв’язку з тим, що дана ситуація притаманна більшості регіонів країни, клопотання слідчих про призначення експертизи або застосування заходів забезпечення кримінального провадження розглядаються тривалий час.
До того ж, окремими керівниками апаратів місцевих судів, на яких покладено організаційне забезпечення роботи судів і які несуть персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, самочинно визначається порядок прийому вхідної кореспонденції суду, чим обмежуються права слідчих на подання клопотань до суду. Мають місце й обмеження деякими місцевими судами кількості клопотань, що подаються в один день у межах одного кримінального провадження, що змушує слідчих з вечора займати черги в судах і чекати до початку наступного робочого дня. Крім того, слідчі витрачають багато часу на отримання ухвал слідчих суддів у зв’язку з необхідністю їх безпосереднього прибуття до суду. Унаслідок цього мали місце випадки відкладення розгляду клопотань або прийняття судом рішення про відмову в їх задоволенні, оскільки повідомлення про дату й час судового розгляду направлялися слідчим за декілька годин до початку судового засідання, що унеможливлювало їх своєчасне прибуття. Несвоєчасно слідчими суддями видаються на руки слідчому поліції ухвали за результатами розгляду по суті їх клопотань, а саме не в день їх розгляду, а через тривалий час (тиждень, а в деяких випадках взагалі за тиждень до закінчення строку дії ухвали).
Ще однією причиною, яка значно затягує строки проведення досудового розслідування, є так званий існуючий «ланцюг непотрібної переписки» між експертом, суддею та слідчим при необхідності надання експерту додаткових матеріалів для проведення експертизи. Аналогічної думки дотримуються не лише слідчі, а й судді, прокурори та адвокати. Необхідність обов’язкового призначення експертизи шляхом звернення з клопотанням до суду є невиправданою, адже фактично здійснення функції захисту ставиться в залежність від рішення слідчого судді чи суду, що не сприяє реалізації принципу змагальності й ефективності захисту прав особи.
Що пропонується
Із метою виправлення цього становища фахівці Головного слідчого управління Національної поліції брали участь у розробці законопроектів профільними комітетами Верховної Ради України та деякими народними депутатами України. Йдеться про такі проекти законів як: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури проведення експертиз» (від 06.04.2018 р., реєстр. № 8249), «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку призначення експертизи» (від 13.03.2018 р., реєстр. № 8112), «Про внесення змін до деяких законів України щодо підстав проведення експертизи» (від 14.03.2018 р., реєстр. № 8116), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій незалежності судового експерта та належного забезпечення здійснення судово-експертної діяльності» (від 04.05.2018 р., реєстр. № 8336). На жаль, на сьогодні ці законопроекти так і не прийнято.
Ще одним нововведенням у законодавстві, що негативно впливає на стан слідчої роботи, є закриття провадження в разі невстановлення впродовж 18 місяців особи, яка скоїла тяжкий або особливо тяжкий злочин. Фактично ця норма суперечить положенням Кримінального кодексу щодо строків давності притягнення особи до відповідальності, адже матеріальним законом передбачена можливість притягнення осіб до кримінальної відповідальності впродовж 10 та 15 років за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів відповідно. Щодо деяких злочинів строки давності не спливають узагалі.
При цьому, якщо враховувати положення щодо призначення експертиз лише слідчим суддею, то 18 місяців для проведення досудового розслідування може й не вистачити, зокрема, для проведення експертних досліджень, спрямованих на встановлення особи, яка скоїла злочин, адже окремі види експертиз проводяться впродовж кількох місяців або років. Це, наприклад, комплексні, комісійні чи повторні експертизи, генетико-молекулярні, будівельно-технічні, економічні тощо. Оскільки стосовно всіх вилучених предметів необхідно призначати експертизи, ускладнення процедури призведе до ігнорування виявлених предметів на місці події та, відповідно, втрати доказів. Крім того, зразки для проведення експертиз не завжди виявляються на початку розслідування, а методика іноді передбачає, що спершу необхідно проводити одні види експертиз, а потім — інші, що займає досить тривалий час. Однак при внесенні змін до Кримінального процесуального кодексу цих ризиків законодавці не врахували.
У той же час повинно сприяти підвищенню ефективності діяльності слідчих прийняття Верховною Радою України деяких законодавчих актів, зокрема закону щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень. Набуття ним чинності з 1 січня 2020 року дозволить розвантажити слідчий апарат та надасть можливість зосередити його діяльність на розслідуванні тяжких та особливо тяжких злочинів. При цьому здійснювати досудове розслідування у формі дізнання зможуть не лише штатні дізнавачі, а й уповноважені на це працівники інших підрозділів Національної поліції.
Із метою усунення наявних проблем у правозастосовній практиці фахівці Головного слідчого управління брали участь у роботі робочої групи комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності «Напрацювання системних змін до Кримінального процесуального кодексу України». Також за ініціативою Головного слідчого управління проблемні питання, що виникли при застосуванні змін до КПК України, розглядалися на спільних нарадах із керівниками регіональних прокуратур, представниками територіальних управлінь Державної судової адміністрації України, головами апеляційних і місцевих судів. Було визначено алгоритм спільних дій, спрямованих на усунення наявних недоліків та недопущення порушень вимог кримінального процесуального законодавства в подальшому. Крім того, Націо нальна поліція звернулася до Вищої ради правосуддя з проханням сприяти вирішенню зазначених питань у межах повноважень, визначених законодавством України.
Отже, слідчий — це фактично та процесуальна фігура, на якій тримається кримінальне провадження. Й забезпечення хоча би мінімальних умов його діяльності має бути в центрі уваги учасників проваджень, поваги суспільства та держави до його складної і небезпечної роботи.
Джерело: Юридичний вісник України
