В Україні
Ровесники української Незалежності
Господарське судочинство відзначило своє 30-річчя.
Відкриваючи 4 червня урочистості з цієї нагоди, заступник голови Верховного Суду, голова КАС ВС Богдан Львов майже цілком серйозно запевнив, що «господарські суди є найдавнішими, бо ведуть свою історію від моменту створення світу». Бо коли Адам передав Єві зірване яблуко, то й була дія, яка підпадала під господарську юрисдикцію». Звісно ж, то був жарт.
А починалося українське господарське судочинство з невеличкого державного арбітражу, що був частиною системи виконавчої влади. Й на сьогодні просто не можна уявити розвиток вітчизняної економіки та країни загалом без господарських судів, хоча на українських теренах вони існували як комерційні суди майже 200 років. Вплив сучасних економічних відносин, економічного укладу виявився відчутним саме на господарських судах.
Підкреслюючи цю тезу, Богдан Львов назвав це прикладом соціального розвитку судочинства, адже не можна жити в суспільстві й бути відірваним від нього. Зі змінами в державі відбувалися й зміни в судах. Комерційні суди існували до жовтневої більшовицької революції, та разом із нею і вмерли. У результаті без господарських судів країна змогла проіснувати лише 5 років. Виникнення повноцінної господарської юрисдикції пов’язано саме з розвитком господарських відносин, ускладненням ведення бізнесу в нашій державі. І тут ми не є винятком із загальних правил творення окремої господарської юрисдикції. Наприклад, у Німеччині економіку обслуговують фінансові суди, а в нас господарські.
За минулі роки ці суди довели свою інституційну спроможність. За статистичними даними справи в них розглядаються значно швидше — в середньому всі три інстанції провадження проходить за 8 місяців. І саме в господарській юрисдикції найменший відсоток скасованих судових рішень — понад 80% справ залишаються в силі. При тому господарські суди створені лише на обласному рівні, що цілком логічно. Їх неможливо створити в кожному районі, бо господарські відносини прив’язані до економічного укладу цілісного регіону, який охоплює всю гаму бізнесових відносин, що панують у певних сферах цієї області. Цивільний суд не завжди спроможний врахувати таку специфіку. Чого варті лише складні земельні справи, справи з банкрутства, щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів, щодо захисту прав інтелектуальної власності‚ а також справ, пов’язаних із антимонопольним та конкурентним законодавством, тощо. Звісно, в цих судах є й свої внутрішні проблеми.
Окрім всього на господарське судочинство, як і на всі українські суди наразі тисне кадровий голод і недофінансування. Хоча головна проблема господарських судів — політичні намагання перекроїти всю систему правосуддя, скасувати Господарський кодекс України тощо. Окремі науковці та парламентарі досить войовничо налаштовані «розібратися» з ГК, стерти його із системи українського законодавства. Дійсно, у згаданому кодексі є чимало недоліків. Зрештою, ніхто ці проблеми й не замовчує. Господарники розпочали активну дискусію щодо предмету та методів правового регулювання. Головне в цивільному судочинстві — це приватне право, а економічні ж відносини не можуть охоплюватися виключно цим правом. Владні та різні публічні інституції, що вступають у ринкові відносини, і при цьому має місце втручання держави — це вже публічна сфера. В таких випадках ринкові відносини не можуть регулюватися виключно нормами цивільного права. Уявімо собі як виглядатиме правове регулювання господарських правовідносин без ГКУ. Тому перш ніж скасовувати Господарський кодекс потрібно чітко визначити коло відносин і питань, які регулюються цим актом. Потім ухвалити документ, який ці питання регулюватиме, та пояснити, як скасувати попередній порядок регулювання. Врешті-решт, потрібно об’єктивно розібратися з усіма цими моментами. При тому необхідно пам’ятати, що і як склалося за часів чинного порядку правового регулювання, бо тоді краще буде окреслювати майбутнє. Спір щодо ГКУ — це корисно, якщо йдеться про покращення його якості, а якщо про скасування — принципово невірний крок.
Економічні відносини — це фундамент держави і їх не можна відсувати на другий план. Наразі гострою залишається проблема забезпечення єдності судової практики. Відомо, що в парламенті зареєстровано законопроект, яким пропонується встановити норму про те, що суди не можуть відходити від правової позиції Верховного Суду, викладеної в його постановах. Водночас за три останні роки сама Велика Палата ВС відступала від позицій більше ста разів. Відтак постає резонне питання: чи доречний такий законопроект? В результаті прийняття подібних законів можна впровадити лише однотипне копіювання справ та рішень.
Навряд чи така модель є оптимальною для господарських судів. Адже господарська справа це, в тому числі, маса економічних, господарських та організаційних нюансів, долі людей, власників чи суб’єктів господарювання тощо, вже не кажучи про закріплення стандартів доказування. Судову практику не можливо жорстко стандартизувати, хоча питання її типізації, єднання рішень за певними ознаками є досить актуальними.
Наостанок відзначу, що своє 30-річчя господарські суди зустріли святково та тепло. І ми приєднуємося до поздоровлень. Бо віримо, що судді й персонал судів працюватиме на майбутнє.
Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ
Джерело: Юридичний вісник України
