В Україні
Розтоптана присяга, або Хабар для судді…
Останні резонансні події в установі ВС (якось не повертається язик називати в такому контексті Верховний Суд) прийняли несподіваний оборот. Адже арешт екс-голови суду – це перший випадок ув’язнення очільника такого рівня установи в історії судових органів. Відомо лише про чотири випадки отримання хабара суддями ВСУ у 80-х роках, інша ситуація була в 90-х.
Читайте також: Посадовиця податкової вимагала хабар
У чинному Кримінальному кодексі хабар чомусь сором’язливо іменують «прийняттям пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою», зрештою, це не змінює суті злочину. Зазначу й те, що ця подія по-різному оцінюється в різних колах юридичної спільноти. Практично всі адвокати мовчать – не чутно слів ані проти, ані за. Бо всі дещо розгублені, а ще здивовані. Інша справа – правоохоронці, в їх рядах панує радість перемоги. З протилежного середовища (не будемо лукавити, що із-за ґрат), пролунав по-своєму цікавий сигнал. Мовляв, так він, голова суду, ще й общак утворив. А далі слідував монолог специфічною, тюремною говіркою, яку просто неприємно озвучувати назагал.
Щодо суддів, то досить різко висловився про ситуацію авторитетний суддя ВС Олександр Мамалуй, який наразі перебуває на фронті. За його словами, «Князєв хотів увійти в історію і увійшов. На гітлера, звісно, не тягне, але на Герострата – цілком. З одного боку (державницького), це дуже добре, що його викрили (скільки міг ще лиха наробити), з іншого (моєї рідної професійної корпорації) – дуже соромно за цю, даруйте, паскуду. Всю нашу роботу, всі результати цей ненажерливий гад заплямував. Так, ступінь вини його визначить суд, так, є презумпція невинуватості і все таке інше. Але ми його обрали, щоб він представляв наш суд у суспільстві, суд, який є найвищим у цій гілці влади, а він і нас всіх, і присягу свою – у багнюку макнув за гроші. І я, тричі мобілізований, тричі орденоносець, і мої колеги, люди цивільної професії – судді, які віддають сьогодні частину своєї зарплати на допомогу фронту, возять/відправляють на передову машини, дрони та старлінки, здають кров для військових шпиталів, себе відчувають наразі забрудненими. А чому? Через цю ненажерливу особу… Все ж таки є якісь безумовні плюси в тому, що мені держава зараз платить як бойовому офіцеру, а не як судді: можна, незважаючи на будь-яку етику, по-солдатськи просто сказати те, що думають усі наші: назвати відвертого гада – гадом»…
Читайте також: У Харкові на хабарі викрито прокурора
На думку експертів з призначення покарань, власне юристів-пенологів, призначення покарання за подібний злочин має не стільки юридичне, скільки політичне значення. Адже подія тягне на наявні тяжкі політико-правові наслідки: можливе згортання судової реформи, переобрання суддів Верховного Суду, відміну або обмеження презумпції невинуватості щодо певного кола державних службовців, введення юрисдикції міжнародного суду стосовно певних категорій справ тощо. Мимоволі напрошується аналогія з рішенням КСУ проти незаконного збагачення. Тоді антигероєм був суддя Конституційного Суду Ігор Сліденко, який у жовтні 2020 року доповідав у резонансній справі за конституційним поданням 47-ми і проголосив рішення КСУ, що зупинило всю боротьбу з топ-корупцією в країні. Йдеться про скасування кримінальної відповідальності за декларування неправдивої інформації. Що характерно, міжнародний резонанс тоді був набагато сильнішим за вітчизняні баталії. Хоча, врешті-решт, кримінальна відповідальність за незаконне збагачення була повернута в чинний КК України.
Але ж зараз, у справі Полтавського ГОК, яка тягнулася більше десяти років, всі судді ВС проголосували одноголосно. І цей вердикт був би правомірним. Ідеться про рішення, яким 19 квітня Велика Палата Верховного Суду скасувала постанову Північного апеляційного госпсуду про визнання недійсним договору від 2002 року про купівлю-продаж 40,19% акцій Полтавського гірничо-збагачувального комбінату (ПГЗК) Ferrexpo та передачу їх колишнім акціонерам підприємства, які входили до групи VS Energy російських бізнесменів Олександра Бабакова, Євгенія Гінера, Михайла Воєводіна та Сергія Шаповалова. Нагадаю, восени минулого року Президент Володимир Зеленський, як відомо, ввів у дію два рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня, одним з яких запроваджено санкції щодо згаданих Бабакова, Гінера та Воєводіна. Перший із них також перебуває ще й під санкціями США та ЄС. У 2014 році Бабаков голосував за анексію Криму. То ж питається: за що треба було вимагати хабар? Відповідь одна: за свавілля особи, яка не вважала себе зв’язаною законом. Тепер вступає в силу вимога римського права: dura lex – sed lex, і тим все сказано. На жаль, але для таких людей справедливим покаранням може бути лише найжорстокіше з них.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
