В Україні
«Самостріл» у Страсбурзі, або Як Росія сама собі нашкодила в суді у справі щодо Донбасу
Минулого тижня в Страсбурзі відбулася важлива і навіть етапна для України подія: Велика Палата Європейського суду з прав людини почала розгляд міждержавної справи «Україна та Нідерланди проти Росії» й провела відкриті слухання з цього приводу, «допитавши» як російських, так і українських та голландських представників. Ідеться про так звану «велику справу щодо Донбасу», саме тому серед позивачів є також Нідерланди, громадяни яких складали більшість пасажирів рейсу MH17, збитого російськими військовими з російського ЗРК «Бук».
Читайте також: Військовий шантаж з боку РФ засудила Верховна Рада України
Ці слухання не були стандартними — вони поставили низку рекордів та порушили традиції суду. Але для України найважливішим є те, що ця подія всерйоз наблизила нас до перемоги в процесі та додала впевненості в тому, що рішення ЄСПЛ більшою мірою буде на нашу користь. Вже можна зробити певні прогнози. В тому числі це слухання дає підстави припустити точну дату початку російської окупації на Донбасі, яку, швидше за все, встановить Європейський суд. Про це — далі в тексті.
Трохи фактів Спершу трохи юридичних фактів.
Ця справа тягнеться ще від 2014 року, коли Україна подала дві скарги проти Росії до ЄСПЛ. Європейський суд з прав людини, всупереч своїй назві, розглядає скарги не тільки від окремих людей, а й від однієї держави до іншої. Втім, це — особлива, навіть виключна, процедура для держав, порушення яких неможливо оскаржувати іншим чином.
За перші майже 50 років існування ЄСПЛ такі справи дійсно були вкрай рідкісними. Але все змінилося після «великого розширення» Ради Європи в 1990-х роках, коли до неї увійшли держави, далекі від стандартів демократії. Тому за останні півтора десятиріччя суд реєстрував 19 міждержавних проваджень. 12 з них — проти Російської Федерації.
Справа, яку слухали в Страсбурзі 26 січня, об’єднала три скарги. Дві з них подані від України — одна про масові порушення прав людини на окупованому Росією Донбасі (вбивства, катування, руйнування майна тощо, включно із вбивством пасажирів та екіпажу авіалайнера MH17), друга — про викрадення та вивезення з Донбасу до РФ дітей-сиріт з особливими потребами. Третя скарга подана урядом Нідерландів про відповідальність Москви за збиття MH17, 193 пасажири якого були нідерландськими громадянами. Загалом ідеться про порушення 11 статей Конвенції — від права на життя до права на освіту.
Примітно, що в рамках цієї справи Україна, принаймні на сьогодні, не заявила на адресу РФ вимог про фінансову компенсацію. У зв’язку з цим ви можете спитати: то навіщо позиватися до Росії? Невже лише для того, аби суд встановив те, що всім і без того відомо, що Росія порушує права людини та міжнародне право загалом? Ні, все складніше і водночас перспективніше для України.
Читайте також: Почути Донбас: чого вимагає Україна на процесі в ЄСПЛ щодо злочинів Кремля?
Детально про вимоги нашої держави в суді йшлося в інтерв’ю міністра юстиції Дениса Малюськи, яке ЄвроПравда публікувала днями (забігаючи наперед, зазначимо, після слухань у Страсбурзі позиція України трохи змінилася). Але якщо викласти дуже коротко, то конкретно цей суд над Росією потрібен для того, щоб:
1) юридично, а не просто політично, визнати, що саме Росія контролює Донбас;
2) визначити час початку та межі окупації (в термінах ЄСПЛ — «ефективного контролю») з боку Росії, коли саме проти неї треба позиватися за злочини на Донбасі (до речі, щодо Криму ця перемога в нас вже є, рік тому саме ЄСПЛ встановив дату початку окупації, і тепер на неї посилаються всі міжнародні інституції);
3) передати в ЄСПЛ масив доказів, на які потім зможуть посилатися українські позивачі, доводячи відповідальність РФ.
Унікальний процес із «феєричними» росіянами
Те, що ця справа є надважливою для нашої держави — зайве доводити не треба, хоча Київ вирішив це додатково підкреслити. Для цього нашу позицію на слуханнях представляв особисто міністр юстиції Денис Малюська, а це, м’яко кажучи, нетипово. Безпрецедентною стала навіть тривалість слухань. Засідання забрало 4 години. Це — багато. Для порівняння, і Кримська справа «Україна проти Росії», і справа «Грузія проти Росії» щодо порушень під час та після російської агресії РФ у 2008 році — тривали близько 3-х годин.
Ще несподіванішою стала реакція суддів. Треба розуміти, що публічні слухання — це не те місце, де ухвалюються рішення. Це значною мірою піар-активність, адже більшість запитань від суду та відповідей на них надходить письмово. Через це, як правило, судді в Страсбурзі мовчки слухають аргументи та суперечку обох сторін, далі лунають одне-два запитання і всі розходяться. У Кримській справі десь так все і було. Але не зараз. Цього разу одне лише зачитування запитань від суддів забрало рівно 20 хвилин! Причому багато хто ставив по декілька запитань, прагнув виголосити їх особисто. Підготувати відповіді на всі з них «з ходу» було неможливо, тож Київ, Гаага та Москва ще будуть готувати письмові відповіді, але те, що прозвучало в суді, відкрило кілька цікавинок.
А тепер — безумовно добре для України спостереження. Атмосфера в залі суду також була безпрецедентною. Після засідання лишилося враження що судді наперед співчувають Україні та Нідерландам більше, ніж Росії. Справа в тому, що на слуханнях були присутні не лише юристи. В залі сиділи також представники родичів загиблих. Частину з них Нідерланди включили до складу урядової делегації, а один з них, Піт Плюг, навіть виступив в якості офіційного представника уряду! Це йде проти традицій ЄСПЛ, де загалом не вивчають склад злочину, а концентруються лише на тому, чи порушив права людини уряд тієї чи іншої держави.
А ще в залі ЄСПЛ не повинно бути місця для емоцій, але не цього разу. Під час виступу російського представника в залі кілька разів було чути невдоволений гамір із задніх рядів, де сиділи гості/ глядачі. А одного разу, десь за годину до завершення слухань, хтось навіть викрикнув із місця, перебивши росіянина. Щойно той сказав, що Росія «готова розслідувати» збиття MH17, в залі пролунав вигук «так почніть робити це прямо зараз!». За правилами, голова суду на цьому місці мав наказати порушнику полишити з залу, але він зробив вигляд, що нічого не помітив.
Та треба визнати, представник уряду РФ зробив дуже багато для того, аби судді мали підстави його зневажати. Росія цього тижня взагалі виявилася дуже успішною в тому, щоб переконати Європейський суд з прав людини в своїй неправоті. І це зовсім не жарт. Показово навіть те, що російський Мін’юст до виступу в Страсбурзі не допустили! Росіяни також вирішили не залучати до процесу сторонніх юристів зі світовим іменем, які є авторитетами в ЄСПЛ. Весь виступ і всі відповіді на запитання суддів від РФ на засіданні проголошувала одна людина, не запрошуючи до слова інших представників команди.
І питання навіть не в тому, що виступаючий був один, а в тому, хто саме. Честь РФ захищав представник російської генпрокуратури Міхаіл Віноградов, якого нещодавно призначили відповідальним за ЄСПЛ. Рішення Путіна про те, щоб «передати ЄСПЛ» у відання прокурорів, від початку розцінювали як доволі безглузде, і перше ж слухання за участі Віноградова це довело. Прокурорський посадовець із непоганою, та далеко не ідеальною, англійською не лише відверто брехав суддям, а й часом суперечив геополітичній лінії РФ. Наприклад, мимохідь… визнав суб’єктність незалежного Косова.
Брехня на користь України і якого рішення чекати?
Важлива ремарка: в Росії чудово розуміють, що в Страсбурзі їм не досягти повної перемоги. Аж надто очевидною є відповідальність РФ за події на Донбасі, пряма участь військ у бойових діях тощо. Тому магістральна лінія Москви спрямована на те, щоб 1) відтягнути рішення якомога далі; 2) зменшити ступінь підтвердженої вини РФ, вибиваючи частину звинувачень за процедурними мотивами.
Зараз неможливо передбачити рішення суду з абсолютною точністю, але перші обережні прогнози після слухань стали можливими. По-перше, Росія довела як те, що їй бракує заперечень по суті, так і те, що в представництві РФ у ЄСПЛ є очевидні проблеми з фаховістю. А отже, можна бути впевненим у тому, що значна частина української скарги буде задоволена, принаймні на проміжному етапі — тобто щодо прийнятності. А цей етап є для нас ключовим. Адже саме на цьому етапі суд цілком може визначити часові та територіальні рамки російського «ефективного контролю» на Донбасі.
І, насамкінець, щодо строків. У Мін’юсті України сподіваються побачити проміжне рішення ЄСПЛ «за два-два з половиною роки», але ці очікування видаються дуже оптимістичними.
Сергій СИДОРЕНКО, ЄП
Джерело: Юридичний вісник України
