В Україні
СЕТАМівський «Карфаген» пав чи тільки похитнувся?
Галина Верцімаха,
керівник напрямку адвокатування комунікаційної платформи «Ліга антитрасту»
Однією з топ-новин минулих тижнів стала історія про демонополізацію ринку реалізації арештованого майна та знищення монополії державного підприємства СЕТАМ. Але чи дійсно «Карфаген» був зруйнований?
Реалізація арештованого майна — це діяльність з продажу майна боржників у рамках виконавчих проваджень на електронних торгах. Тобто, якщо ви винні комусь кошти, не віддаєте борг, не маєте грошей на рахунках, є рішення суду про необхідність сплати вами заборгованості, то державний або приватний виконавець можуть продати з електронних торгів вашу квартиру, машину, годинник чи навіть собаку.
Із 2016 року по сьогодні державне підприємство «СЕТАМ» є єдиною компанією, що може займатися таким продажем. Саме це підприємство зі структури Мін’юсту адмініструє систему електронних торгів, організовує аукціони, реєструє потенційних покупців, дискваліфікує їх за недоліки в документах тощо. Маючи такі монопольні можливості, воно часто наражалося на критику з боку як покупців, так і власників майна-боржників щодо різного роду можливих зловживань, наприклад, неправомірного впливу на перебіг аукціону.
Із 2016 року частина членів Антимонопольного комітету безрезультатно «билася» за демонополізацію «СЕТАМу», бо попереднє керівництво Мін’юсту захищало монопольний статус свого підприємства. Після зміни керівництва міністерства, змінився й погляд на структуру ринку реалізації арештованого майна. Новий міністр відкрив «вікно можливостей» для реформування ринку, результатом чого стали зміни до наказу про Порядок реалізації арештованого майна.
Вони передбачають, що тепер роль адміністратора електронної системи виконуватиме не ДП «СЕТАМ», а інший державний монополіст — ДП «Прозорро.Продажі». При цьому функція організатора торгів так і залишиться в стані монополії та щонайменше до 2023 року належатиме «СЕТАМу». Третя роль — оператора торгів — залишається в тому ж стані, як і до внесення змін: оператором може бути як приватний майданчик, так і сам «СЕТАМ». Тобто фактично його монополія збережена, але зменшилася на одну функцію — адміністрування. І це, на жаль, невелика перемога тому, що:
1) «СЕТАМ» продовжує мати ексклюзивні повноваження організатора: вносити інформацію про майно, що продається, дискваліфіковувати учасників з аукціону, здійснювати функції зі збереження та демонстрації майна тощо. Як приватні, так і державні виконавці вимушені з цього приводу комунікувати виключно з «СЕТАМом», та він, як і раніше, залишається для них монополістом.
2) «СЕТАМ» продовжує виконувати роль оператора, через якого реєструються та беруть участь в аукціоні потенційні покупці. Відтак держпідприємство залишається конкурентом приватних майданчиків, що не мають таких ексклюзивних функцій та гарантованого попиту. «СЕТАМ», як і раніше, конкурує з приватниками на ринках реалізації різного майна шляхом проведення електронних торгів. Але, враховуючи позиції та можливості «СЕТАМу», про рівні конкурентні правила навіть мови йти не може.
3) «СЕТАМ», поєднуючи в собі функції організатора та оператора, продовжує отримувати винагороду з аукціону майже в п’ять разів більшу за конкурентів оператора — 4,9% проти 1%.
Тож позбавлення «СЕТАМу» функції адміністратора — правильний крок, бо дає держпідприємству «Прозорро.Продажі» можливість бачити «внутрішню кухню» торгів з моменту внесення інформації про лот, що зменшує ризики зловживань та фальсифікацій. Але це не можна вважати достатнім для констатації факту демонополізації ринку.
Що мало б бути зроблено додатково?
В ідеалі — монопольною мала залишатися виключно функція адміністратора, та логічно було б її залишити за «СЕТАМом». З цієї позиції він міг би потенційно здійснювати конкурентний тиск на «Прозорро.Продажі» в період «тектонічних рухів» на ринках, пов’язаних із роботою опенмаркетів. При цьому функція організатора торгів та майданчика мала б поєднуватися в одній особі (за аналогією з публічними закупівлями) та як виконавець, так і учасник торгів обирали б на конкурентному «ринку майданчиків», з ким вони б хотіли працювати. Сам же «СЕТАМ» у такій моделі ринку не має права бути одночасно ще й майданчиком, щоб не спотворювати конкуренцію.
Якщо відійти від ідеалу, прийнявши на віру неможливість вирішення на сьогодні проблематики зберігання арештованого майна, його оцінки тощо (у чому ми, звичайно, дуже сумніваємося), то програма мінімум має виглядати так: «СЕТАМ» виконує функції організатора, ДП «Прозорро.Продажі» — адміністратора, але при цьому має діяти нормативна заборона на вихід «СЕТАМу» на конкурентний «ринок майданчиків». Мінус такого формату в тому, що ми залишаємо двох монополістів на двох різних сегментах ринку — адміністрування та організації. Однак плюс у тому, що вони обидва не матимуть можливості виходити на конкурентний ринок та перемагати в нечесному змаганні інших операторів, користуючись монопольними перевагами.
Тому ми, звичайно, вітаємо всіх із цим важливим кроком, але не розділяємо рівень задоволеності ним, закликаємо не зупинятися на розпочатому, та не збавляючи темпів таки знищити «Карфаген».
Джерело: Юридичний вісник України
