В Україні
Шлях до НАТО: важко, але ми рухаємося вперед
Вільнюський саміт НАТО (11—12 липня) для частини його членів був «обтяжений» прагненням України приєднатися до блоку. Чи відбудеться продаж «щасливого квитка» до Альянсу і головне, чому ми не чуємо одностайних голосів про гарантії безпеки для України?
На шпальтах ЮВУ вже неодноразово йшлося про складність вступу України до НАТО і про причини зволікання щодо нашої держави. Та наразі все це стало настільки актуальним, що варто звернути увагу на певні неоднозначні нюанси процедурного та безпекового сенсу. Нагадаю, підтримка вступу до НАТО самих українців змінювалася відповідно до політичних настроїв у середині країни. Так, ще в 2002 році членство в Альянсі підтримувала лише третина громадян, хоча в наступні роки їх кількість очікувано зросла. А після нападу росії на нашу землю про необхідність членства в Північноатлантичному альянсі почала говорити більша частина громадян країни. У 2022 році цю ідею підтримували фактично дев’ять із десяти опитуваних співгромадян. Схожий результат показав і останній соціологічний замір.
Читайте також: Військову техніку декларуватимуть за стандартами Європи та НАТО
Звісно, що лише саміт у Вільнюсі мав розставити крапки над «і» в цьому питанні. Як скептики, так і оптимісти до останнього не були впевнені в остаточному вердикті «круглого столу» Альянсу. Очікували, скоріше, політичний та практичний пакети рішень, власне, про посилені інституційні зв’язки та допомогу, а також про гарантії безпеки на шляху України до НАТО. Саме про останній аспект сьогодні варто говорити, як найбільш реальний і практичний. І якщо про безпосередній вступ до НАТО питання є передчасним у зв’язку з війною, то Україна вправі була очікувати конкретності з гарантіями безпеки.
Це було б логічно, зважаючи на останні події в світовому та європейському політикумі. Так, 15 червня Європарламент 425 голосами «за» ухвалив резолюцію із закликом запросити Україну до НАТО. Наступного дня вже йшлося про скасування ПДЧ при вступі нашої країни до Альянсу. Додамо й те, що станом на 10 липня вступ України до Північноатлантичного альянсу підтримували вже 23 країни-члени з 31-ї, тобто держави, з якими Україна підписала спільні декларації та заяви. Це – Чехія, Бельгія, Чорногорія, Польща, Литва, Італія, Латвія, Ісландія, Словенія, Естонія, Словаччина, Фінляндія, Данія, Норвегія, Нідерланди, Німеччина, Франція, Румунія, Канада, Іспанія, Болгарія та Португалія.
Разом із тим, несподіваним, якщо відверто, стало заявлення сумнівів президента США Джо Байдена щодо реальних перспектив членства України в НАТО, висловлена ще до саміту в Литві. «Я не думаю, що Україна готова до членства в НАТО», – заявив він, пояснивши це двома причинами: ризиками збільшення масштабів війни з росією та відсутністю одностайності між членами Альянсу щодо приєднання до їхньої сім’ї нашої країни. З цього приводу колишній спеціальний представник Державного департаменту США Курт Волкер у своєму твіттері написав, що «Все відбувається навпаки: справа не в тому, що Україна не готова до членства в НАТО. Це НАТО не готовий прийняти Україну. І це ще відгукнеться у майбутньому». До всього напередодні саміту у впливовому американському виданні «Foreign Affairs» з’явилася провокативна стаття «Не дайте Україні вступити до НАТО». Її автори зазначають, що політики та експерти пропонують членство «після завершення війни». Та, як підкреслюється в статті, спосіб вирішення цього питання матиме серйозні наслідки для США, Європи й не тільки. Те, що це замовна й оплачена лякалка, сумнівів немає. Бо далі йшлося про загрози протистояння з росією.
Читайте також: Прийняти Україну в НАТО без проходження етапу Плану дій закликала Верховна Рада
Безперечно, всі розуміють, що тут і до чого? Однак, це додало «градусу» в наших очікуваннях. Зрештою, важливо, що маємо «на виході»? На момент здачі цього номера ЮВУ в друк стало відомо, що лідери країн НАТО планують ухвалити три принципові рішення щодо України. Перше з них стосується пакета допомоги, яка забезпечить високу боєздатність ЗСУ та їх повну взаємосумісність з військами країн НАТО. Також ідеться про «підняття на якісно новий рівень політичних відносин між НАТО та Україною», а саме створення двосторонньої ради.
Третє рішення, що є найскладнішим та найсуперечливішим: союзники по НАТО зобов’язалися розглянути питання щодо членства нашої країни в Альянсі по закінченні війни. І станеться це, скоріше за все, за скороченою процедурою (без ПДЧ). А поки що у Вільнюсі тривають палкі дискусії. До завтра вони набудуть формату конкретних рішень, які будуть озвучені під час першої в історії зустрічі Ради НАТО–Україна на вищому рівні за участі Президента України Володимира Зеленського. Дай нам, Боже, добрих новин.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
