«Слуги народу» уже вирішили, як керувати Києвом — без киян

Андрій ОСАДЧУК, народний депутат України
від партії «Голос»

Екзотична ініціатива партії влади щодо місцевого самоврядування в столиці містить багато цікавих радикальних змін. І якби це була академічна монографія, не було б жодних претензій до її авторів, які не переймалися відповідністю своїх ідей вимогам Конституції та законодавства України.

Але це — майбутній закон, який Верховна Рада вже встигла навіть схвалити в першому читанні. А отже, схвалила основні ідеї та концепцію. Відновлюючи самоврядування ця концепція безцеремонно втручається у величезний перелік питань місцевого самоврядування — тих, які має право вирішувати виключно територіальна громада Києва. Ба більше, «слуги народу» відкрито пішли проти думки народу: лише півтора місяці тому кияни висловилися категорично проти розділення повноважень міського голови Києва й голови КМДА, але це ніяк не завадило обраним ними «слугам» протягувати таке розділення через парламент.

І це — тільки найбільш наболіле питання, за яке йде боротьба десятиріччями. Щодо решти запропонованих радикальних змін — вони з’явилися зненацька й ніколи з киянами не обговорювалися. Партія влади, яка так любить говорити про «народовладдя», в турборежимі забула спитати в майже 10 % населення України (мешканці Києва), що вони взагалі думають з цього приводу. Або й не збиралася.

Необхідний мінімум

Із тих пір, як президент Янукович вкрав у Києва самоврядування в березні 2010 ро ку, його центр знаходиться не на Хрещатику, 36, як сказав голова профільного парламентського комітету, а на вулиці Банковій, 11. Саме це питання і є наріжним каменем законодавчого врегулювання самоврядування у столиці. І відповідь на нього дали кияни в купі соціологічних досліджень цього року, де чітко визнали, що вони хочуть обирати мера з усіма виконавчими повноваженнями. Вони хочуть безпосередньо впливати на стан справ у своїх районах проживання, декотрі з яких — більші за деякі обласні центри.

Тобто ніяких розділень повноважень, спеціальних режимів і магістратів — а повернення вкраденого Януковичем самоврядування. Подобається це «слугам народу» чи ні, але в законі про столицю має залишитися те, що виконавчим органом Київради є КМДА, бо так написано в 118 статті Конституції. Будь­які інші ідеї, навіть найкрасивіші, — неконституційні. Має бути чітко імплементоване рішення Конституційного Суду від 2003 року, що відображає волю киян і зобов’язує президента України призначати головою КМДА особу, обрану мером міста.

Доцільно також законодавчо закріпити повну підзвітність і підконтрольність КМДА Київраді (як це працює для виконавчих органів місцевих рад по всій Україні), а також існування в Києві районних рад, що мають свої виконавчі органи, розпоряджаються майном і фінансами району в межах повноважень делегованих їм Київською міською радою. Щоб забезпечити інтерес вищої виконавчої влади, варто встановити, що перший заступник голови КМДА призначається мером за погодженням із президентом України, а один заступник — із Кабінетом Міністрів. Всіх інших має погоджувати виключно Київрада.

Ось — необхідний мінімум змін, який відповідає висловленим інтересам киян і відновлює баланс владних інтересів у київському трикутнику «держава—місто—район». Саме він був закладений у поданий «Голосом» альтернативний законопроект, який не зацікавив монобільшість.

Жодні інші питання столичного самоврядування ніхто із законодавців не має права вирішувати без ґрунтовного аналізу господарства столиці та ґрунтовного громадського обговорення цього питання, яке насправді мало відбуватися до, а не після першого читання в парламенті.

Створення проблем у турборежимі

Наразі те, що нам пропонує профільний комітет і група щирих ентузіастів з монобільшості, на мій погляд і на погляд експертів з Головного науково­експертного управління Верховної Ради, не витримує жодної критики. Я вірю в добрі наміри й щире бажання авторів зробити щось корисне, але їхній доробок тотально суперечить Конституції України, як і законодавству про місцеве самоврядування і державні адміністрації. Саме тому законодавство, яке забезпечує єдність і унітарність нашої держави, містить купу неузгодженостей і недоречностей — від спецрежиму регулювання закупівель, повноважень посадовців місцевого рівня до спецправил місцевих виборів і затвердження детальних планів територій райрадами. Це все одно, що дозволити в багатоквартирному будинку вільну реконструкцію несучих конструкцій і мереж. Про пропозицію запровадити київський магістрат, який по ідеї мав би очолюватися магістром, я нічого казати не буду. Тут уже й до воєводства рукою подати.

За цікавою формою і змістом автори серйозно пропонують підкласти законодавчу вибухівку під столицю України. Не може в унітарній державі столиця мати окреме самоврядування, бюджетну й виборчу системи, врегулювання питань служби в органах місцевого самоврядування тощо. Це порушення Конституції й запрошення іншим містам вимагати того самого. Те, як громадяни країни сприймають ідеї щодо «особливих статусів» ми побачили на минулих вихідних — на Майдані.

Яким бути Києву — вирішувати киянам

Без системного вивчення ситуації в місті, ґрунтовного аналізу купи економічної, соціальної, інфраструктурної інформації та багатолітнього попереднього досвіду управління містом і районами, всі дистанційні ініціативи по встановленню нової кількості депутатів для Київ ради та райрад в столиці є гаданням на реформаторській гущі. Поки не буде чітко встановлено розподіл повноважень й сфери впливу, синхронізацію бюджетних питань міста і районів, ні про яку фіксацію кількості депутатів не може бути й мови, бо неможливо визначити кількість гравців, не знаючи, в яку гру ви будете грати.

Маю нагадати: під час засідання головного комітету ВРУ звучали питання доріг, забудови, заторів і дитячих садків, але навіть найкращий закон цих питань столиці не вирішить. Знаєте чому? Бо це питання місцевого самоврядування, їх має вирішити місто через систему влади, яку ми маємо дати місту.

Саме тому «Голос» закликає, вирішуючи питання відновлення самоврядування в Києві, не втручатися в нього. Діяти виключно у спосіб, визначений Конституцією і законами України. Берегти й охороняти унітарність і єдність нашої країни, яка починається з Києва. Демонструвати беззастережну повагу до територіальної громади міста Києва і не ухвалювати законів, що не зрозумілі, не знайомі їй або не обговорені з нею.

Пропонуємо зараз вирішити виключно питання влади в Києві та повернути киянам владні інструменти з управління своїм містом, поважаючи при цьому Президента і Кабмін. Скасувати злочинні правила Януковича. Мати сильного мера, відповідальну Київраду і самоврядування в районах. Провести дочасні вибори за чинним законом про місцеві вибори, який фактично відбувається за однією з форм відкритих партійних списків, за які всі виступають. А після дочасних виборів — спільними зусиллями допомогти владі міста ухвалити новий статут, стратегію, генеральний план, зонінг і визначення повноважень районних рад та їхніх виконавчих комітетів. Зазначені п’ять документів і є справжньою великою реформою столиці, яка здатна вирішити всі ті сотні питань, що мучають щоденно кожного, хто тут живе роками.

Тоді переможці чергових виборів у жовтні 2020 року візьмуться вже за реалізацію великого плану реформи столиці, а не розгрібатимуть завали безгосподарності й корупції попередників та некорупційних і тотально дефектних рішень турборежиму.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути