В Україні

Справа ПП «Гурівецьке»: як махінатори маскуються під жертв рейдерського захоплення

Опубліковано

30.08.2018

Юрій Котнюк,
ЮВУ

На Вінничині набирає неабиякого резонансу справа про банкрутство приватного сільськогосподарського підприємства «Гурівецьке», розташованого в Козятинському районі. Свого часу воно хвацько позичало гроші у всіх, хто мав необережність давати йому кредити, й нині заборгувало десятки мільйонів гривень різним, у першу чергу державним, структурам. Ще в 2014 році Господарським судом Вінницької області по ньому була відкрита справа про банкрутство, в рамках якої постановлено низку ухвал, що теоретично мали би гарантувати захист законних інтересів держави. А от із їх виконанням не склалося, причому вивчення даної справи наштовхує на думку про те, що всі, від кого це залежить, — прокуратура, поліція, органи юстиції — всі в долі з аферистами.

Розтрата заставного майна

Одним із найбільших кредиторів «Гурівецького» є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк», усі акції якого належать державі. Вона свого часу взяла на себе його борги, коли попередні власники довели цю фінустанову до банкрутства, вдихнула в нього нове життя, вклала силу-силенну грошей, а тому вправі розраховувати, що він їх відпрацює. Але щось не щастить банку з позичальниками. Ось і «Гурівецьке» взяло кредит у два десятки мільйонів гривень, а повертати не поспішає, хоча гроші для цього в нього є, проте потрапляють вони до кишень засновників збанкрутілого підприємства. У зв’язку з численними боргами, майно, яке йому належало на праві власності, було передано в заставу як банку, так і окремим кредиторам. Заставним майном стали і біологічні активи, що утримувалися на балансі цього підприємства, — простіше кажучи, породисті свині, які вигодовувалися на його фермі, внаслідок чого продавати їх і використовувати виручені від продажу гроші можна було лише за наявності згоди з боку представника кредитора. Але плутяги знайшли вихід — тишком-нишком продали тварин, а в звіті написали, що їх довелося списати внаслідок спалаху епідемії африканської чуми. За цим фактом місцевою поліцією навіть було відкрите кримінальне провадження, але користі від цього, окрім збору макулатури, не було жодної.

Аналогічна за змістом схема була провернута й із коштами ПАТ «Аграрний фонд», теж належній державі структурі, котра також є кредитором горе-підприємства. Так, у 2017 році керівник підприємства Олена Федерук, яка є однією із засновників ПП «Гурівецьке», договорами поставки відчужила на користь ТОВ «Зернокомплекс «Сиваш» весь зібраний урожай зернових культур, сума відчуження складала близько шістнадцяти мільйонів гривень. Нехтуючи нормою Закону України «Про відновленння платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», а саме п. 3 ч. 8 ст. 22, згідно якого керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо: розпорядження у будь-який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних правочинів (договорів), Олена Федорук без згоди розпорядника майна — Дениса Оверчука договорами поставки, що перевищують 1% від балансової вартості активів підприємства, відчужила майно, а отриманими коштами швиденько набила свої кишені. Звичайно, наразі арбітражний керуючий Денис Оверчук подав позов про визнання недійсними договорів поставки в рамках справи про банкрутсвто в Господарському суді Вінницької області і надія на справедливість у цій не легкій справі покладається лише на служителів Феміди.

Вищеописані грубі порушення закону, спонукали кредиторів поставити питання про зміну горе — керівника ПП «Гурівецького» Олени Федорук. Оскільки представники правоохоронних органів, Вінницької облдержадміністрації та контролюючі органи на ситуацію, яка склалася, не відреагували, то підтримку вони вирішили шукати в суді. І Господарський суд Вінницької області в цьому питанні пішов їм назустріч. Своєю ухвалою від 30 травня 2018 року клопотання ініціюючого кредитора було за- доволено, а виконання обов’язків керівника ПП «Гурівецьке» покладне на розпорядника майна Дениса Оверчука. При цьому попереднього керівника підприємства, повноваження якого припинялися, було зобов’язано протягом трьох днів передати наступникові бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

Реєстраційні махінації

Із моменту винесення ухвали про зміну керівника, засновники ПП «Гурівецьке» почали в прямому сенсі цього вислову «гвалтувати» на свій лад Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», а також Закон «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців».

Оскільки, відповідно до вимог статті 235 Господарського процесуального кодексу ухвала набирала законної сили негайно після її оголошення, то наступного дня, 31 травня, державний реєстратор Вінницької обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Юлія Мазур внесла відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі — ЄДР). Відповідно до вимог статті 18 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» повноваження Оверчука як керівника підприємства-боржника могли бути припинені в разі настання однієї з трьох подій: перша — введення процедури санації й призначення у зв’язку з цим керуючого санацією; друга — визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури й призначення у зв’язку з цим ліквідатора; третя — закриття провадження у справі про банкрутство. Органом, який мав повноваження здійснювати подібні кадрові призначення, був, звичайно, лише суд.

Немає нічого дивного в тому, що плутяги з «Гурівецького» не змирилися з тим, що їм тепер доведеться безпорадно дивитися, як чуже добро більше не пливе їм до рук, і скреготіти зубами в безсилій злобі. Дивно те, що вони знайшли собі союзників в особі окремих працівників органів юстиції, правоохоронних органів, а також новоствореного Антирейдерського штабу при Вінницькій обласній державній адміністрації. Так, 4 червня державний реєстратор Козятинської райдержадміністрації Олена Молявчик, розглянувши протокол рішення зборів власників ПП «Гурівецьке», яке призначило директором підприємства такого собі Сергія Чорного, внесла відомості про це до ЄДР, грубо порушивши при цьому вимоги згаданого вище закону, а також Конституції України та Закону «Про судоустрій і статус суддів», адже судові рішення в Україні є обов’язковими до виконання на всій її території. Проте для державних органів, котрі, судячи з усього, отримують від засновників ПП «Гурівецького» певну «данину», ухвала від 30.05.2018 року — звичайний листок паперу, котрим можна знівелювати. Адже буквально через два дні та сама реєстрар Олена Молявчик внесла до цього ж реєстру відомості про призначення директором підприємства вже іншої особи — такої собі Наталії Бабич, й теж на підставі протоколу рішення зборів власників ПП «Гурівецьке», які звільнили С. Чорного за власним бажанням і найняли на цю посаду вказану особу. Нічим іншим, як заплутуванням слідів, таку кадрову чехарду назвати не можна.

Утім кредитори теж не сиділи склавши руки: за їх ініціативою Шевченківське управління поліції Києва відкрило кримінальне провадження за статтею 191 ККУ, в рамках якого допитали Олену Молявчик, яка призналася в тому, що знала про існування ухвали Господарського суду Вінницької області від 30.05.2018 р. про призначення керівником ПП «Гурівецьке» Дениса Оверчука, але проігнорувала її. За це вона була покарана по лінії свого відомства — наказом Міністерства юстиції України від 26 червня її реєстраційні дії були скасовані, а їй самій на два місяці був заблокований доступ до ЄДР.

Проте засновників горе-підприємства не зупинило ні відкрите кримінальне провадження ні наказ Міністерства юстиції, вони продовжують «гвалтувати» Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», слідуючи правилу: «Закон, як дишло, куди повернеш, туди і вийшло». У даному випадку цей сталий вислів стосується суперечності між законодавчими нормами, а саме ст. 18 та п. 12 ст. 21 вказаного закону. Так, відповідно до абзацу 2 пункту 12 ст. 21 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» «ухвалою господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються, а виконання відповідних обов’язків тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника». Користуючись цим словосполученням, зазначеним у нормі, «до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника», що повністю суперечить ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», як засновники, так і державні реєстратори, а також правоохоронні органи, дозволяють собі нехтувати судовим рішенням, а саме ухвалою від 30.05.2018 року. Хоча на сьогодні склалася позитивна судова практика в даній сфері, де судами чітко роз’яснено, що спеціальною та імперативною нормою під час відсторонення керівника, як заходу забезпечення вимог кредиторів, є стаття 18, вказаного закону, а саме: «Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі».

А поки що редакція «Юридичного вісника України» дуже сподівається, що крапку між цією колізією норм буде поставлено Рівненським апеляційним господарським судом, котрий продовжить розвиток позитивної практики у даній сфері правовідносин та зупинить свавілля та знущання над законодавством у сфері банкрутства як засновниками горе-підприємства, так і правоохоронними та державними органами.

Джерело: Юридичний вісник України