Судова реформа: плюси і мінуси перехідного періоду

Віктор Гапончук, суддя Апеляційного суду Волинської області

В Україні триває судова реформа, на яку покладалися великі сподівання як законотворцем, так і суспільством. Проте сам цей процес виявився довготривалим та непростим. Хоча реформа триває вже декілька років, але невирішених завдань залишилося ще досить багато. Зокрема, на даний час триває процедура кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді і коли це буде завершено й чи принесе сподівані результати — це ще питання.

Звичайно, будь які зміни є процедурою тривалою, болючою та ресурсозатратною. Не є виключенням і наслідки судової реформи, які даються взнаки при щоденній праці служителів Феміди. Одним із перших випробувань, яке довелося відчути при виконанні своїх професійних обов’язків, стало різке зменшення суддівського корпусу. Причина цього, зокрема, й те, що дуже багато досвідчених та професійних суддів, які мали необхідних стаж роботи й досвід, вирішили не очікувати на проходження позапланованого кваліфікаційного оцінювання й скористалися своїм правом піти у відставку. Особливо це далося взнаки на колективах апеляційних судів, де переважна більшість суддів є старшими за віком і мають необхідний для відставки стаж роботи. Внаслідок такого відтоку досвідчених кадрів у рази збільшилося навантаження на суддів, які залишилися працювати.

Не краща ситуація і в судах першої інстанції, де на місцях стало звичним, коли в суді працює лише один суддя або й жодного. Тобто у випадку захворювання судді чи відпустки фактично правосуддя у відповідній територіальній одиниці не здійснюється взагалі. Подання про зміну підсудності між судами, які раніше були досить рідкими і, як правило, виникали за якихось виключних обставин, на даний момент є фактично щоденними та становлять суттєвий показник від загальної кількості розглянутих судами матеріалів.

Разом із тим, працюючи в такому посиленому режимі, коли різко відчувається нестача кадрів, залишається необхідність проходження кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді. Звичайно, це створює певний психологічний тиск, оскільки наслідком непроходження кваліфікаційного оцінювання стане втрата роботи, а у випадку відсутності необхідного стажу для виходу у відставку — також і втрата засобів для існування.

У разі позитивного результату за наслідками кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді законодавець передбачив підвищення суддівської винагороди. Говорячи про це, а саме про суддівську винагороду як гарантію незалежності судової влади, хочеться звернути увагу, що на сьогоднішній день вона виплачується також на різних підставах. Судді, які пройшли кваліфікаційне оцінювання або яким було зараховано результати конкурсу до Верховного Суду як пройдене оцінювання, отримують винагороду в новому розмірі, яка є суттєво більшою за ту, яку мають їх колеги, які ще не пройшли оцінювання. Така неоднаковість в умовах оплати праці теж не сприяє її результативності.

Не будемо забувати й про засоби масової інформації, які висвітлюють роботу судів. За останні роки той об’єм інформації, який був поширений про судову гілку влади, в своїй більшості є негативним і жодним чином не сприяє зміцненню її авторитету в суспільстві, хоча, на мою думку, можна в рази більше навести позитивних прикладів якісного здійснення правосуддя. Така негативна оцінка роботи судів і відповідно сформована суспільна думка з цього приводу також залишає відбиток на результативності праці судді, оскільки, перебуваючи під постійним психологічним тиском та за відсутності суспільної довіри, досить важко зберігати професійну витримку, неупередженість та рівновагу.

Загалом на сьогоднішній день склалася досить непроста ситуація в третій гілці влади. При суттєвому збільшенні обсягу роботи значно погіршилися умови праці, які більше схожі на умови виживання. Разом із тим будемо сподіватися, що цей болісний процес реформ знайде своє логічне позитивне завершення, наслідком якого стане збереження професійного суддівського корпусу, його оновлення та становлення сильної, дієвої і незалежної судової влади України.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути