Такою є наша столиця – чотири роки війни і 27 відновлених будинків: хто провалив відбудову житла в Києві

Заступник голови Святошинської РДА Бірюк Павло Михайлович заявив що в районі за 4 роки не відновлено повністю жодного будинку постраждалого від російських атак. В чому справа?

Він зауважив, що війна триває вже четвертий рік. Київ регулярно зазнає ракетних і дронових атак, унаслідок яких пошкоджуються житлові будинки. За цей час у столиці було пошкоджено понад 2000 багатоквартирних будинків. Це не поодинокі випадки, а системна проблема, яка напряму стосується десятків тисяч киян. Станом на кінець 2025 року офіційна статистика виглядає приголомливо:

Лише 27 багатоквартирних будинків у Києві було повністю відновлено, ще 8 будинків перебували лише на стадії підготовки проєктної документації та кошторисів. Фактично за чотири роки війни менше 10% пошкоджених будинків навіть не відновлено, а лише дійшли до початкових етапів паперової роботи. Це не можна списати ані на війну, ані на відсутність ресурсів. У Києві є бюджет, є управлінська вертикаль і є чітко визначені зони відповідальності. Проблема — в іншому, у безвідповідальності. Чому це питання відповідальності, а не «об’єктивних труднощів» Відновлення багатоквартирних будинків у Києві — це не стихійний процес і не волонтерська ініціатива. Це чітко регламентована сфера з визначеними органами влади, повноваженнями та бюджетними процедурами. У цій системі немає «нічийної зони». Кожен етап — від виділення коштів до здачі об’єкта — має конкретного відповідального. Тому варто чітко розібратися, хто саме і за що відповідає. Київська міська рада: політична відповідальність.

Читайте також: Колективний егоїзм

Київська міська рада є ключовим органом, який: затверджує бюджет міста Києва; визначає пріоритети фінансування; ухвалює міські цільові програми, зокрема програми відновлення. Саме Київрада ухвалює рішення, скільки коштів і на що витрачає місто. І якщо за чотири роки війни відновлення житлових будинків не стало безумовним пріоритетом бюджету — це політичне рішення, а не технічна помилка. Бо якщо фінансування виділялося фрагментарно або за залишковим принципом — це також політична відповідальність.

Київська міська державна адміністрація: управлінський провал, бо вона формує бюджетні запити; готує проєкти міських програм; координує діяльність департаментів і районів; контролює виконання рішень Київради. І саме КМДА мала забезпечити системний підхід до відновлення житла, а не точкові рішення «після чергового обстрілу». Фактично ж ми бачимо ситуацію, коли десятки будинків роками залишаються у статусі: «обстежено», «у підготовці», «на стадії проєктування». Це свідчить не про відсутність механізмів, а про відсутність управлінської волі і чіткої координації.

Районні державні адміністрації: виконавча бездіяльність. Саме районні державні адміністрації є: замовниками проєктних робіт; розпорядниками бюджетних коштів; організаторами тендерів; відповідальними за укладання договорів і контроль виконання робіт.

Проєктна документація не може готуватися роками. Тендери не можуть постійно зриватися без наслідків. Умови воєнного часу, навпаки, мали б спрощувати і прискорювати процеси, а не перетворювати їх на бюрократичне болото.

Департаменти КМДА: системна інерція. Окрему роль відіграють профільні департаменти КМДА — будівництва, інфраструктури, житлово-комунального господарства. Саме вони відповідають за: технічну політику; погодження та експертизи; методичне керівництво районами; формування стандартів відновлення. І якщо погодження і експертизи тривають місяцями або роками — це системна проблема, а не окремі помилки на місцях. Головне: у Києва є ресурси, але немає відповідальності. У столиці України є: мільярдні бюджети; досвід капітального будівництва; повноваження місцевого самоврядування; надзвичайні умови, які дозволяють спрощувати процедури. Немає лише одного — персональної відповідальності за результат. Коли за чотири роки війни в столиці відновлюють лише 8 багатоквартирних будинків — це вже не наслідок обстрілів. Це наслідок управлінського провалу всієї вертикалі міської влади.

Читайте також: Сила права чи право сили, або Чому в сучасному світі не дотримуються міжнародні норми?

Висновок. Відбудова пошкоджених будинків у Києві — це не питання майбутнього. Це питання сьогодення і виживання людей. І якщо система не здатна за чотири роки війни відновити навіть десяту частину пошкодженого житла, то проблема не в ракетах. Проблема — в рішенні тих, хто мав ці будинки відновити.

Власна інформація ЮВУ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути