В Україні
Трибунал щодо злочину агресії рф: за якою схемою має бути створений «суд для путіна»?
Лишилася в минулому конференція United for Justice (U4J) у Львові, яку українські урядовці охрестили «юридичним Рамштайном», і настав час зважити, які кроки в юридичній площині можуть бути вжиті у відповідь на російську агресію? Одним із центральних питань U4J стало створення спеціального кримінального суду, трибуналу для покарання вищого російського керівництва за злочин агресії.
Генасамблея ООН: пріоритетний трек
І хоча до жодного фінального рішення про те, як функціонуватиме цей орган правосуддя, справа ще не дійшла та вже є достатньо даних, аби зважити, які переваги в різних моделей, які питання є досить чутливі, та пояснити, як саме Україна з партнерами формує бачення створення трибуналу.
Читайте також: У групі зі створення Спецтрибуналу вже 32 країни
Очевидно, що одним із відповідальних за злочин агресії є владімір путін. Утім, він, як чинний президент, має імунітет від кримінального переслідування в іноземних судах; те саме стосується, зокрема, й очільника МЗС сергєя лаврова. Через це ключовою характеристикою створеного трибуналу має стати здатність подолати посадові імунітети представників вищого керівництва держави-агресора та притягнути їх до відповідальності. Це зможе зробити лише трибунал, що представляє волю міжнародної спільноти.
Традиційно таку волю висловлювала Рада Безпеки ООН, як-от під час створення трибуналів щодо колишньої Югославії та Руанди. Утім, для нас ця опція є недоступною – через зловживання правом вето у Радбезі з боку рф.
Тому основним варіантом залишається створення трибуналу на базі угоди між Україною та ООН за підтримки Генеральної Асамблеї ООН: цей орган у рамках резолюції «United for Peace» може ухвалювати рекомендації щодо підтримання міжнародного миру та безпеки, коли Рада Безпеки заблокована. Практичне втілення цієї угоди може мати такий вигляд: Генасамблея доручає генсеку ООН укласти з Україною угоду про створення трибуналу, і за деякий час починає працювати орган, який зможе притягнути путіна та його поплічників до відповідальності (до слова, створення трибуналів для колишньої Югославії та Руанди забрало три місяці). При цьому, здавалось би, ми уникаємо потреби для кожної держави окремо ратифікувати статут трибуналу… Але є одне «але».
Без ратифікації не обійтися
Генеральна Асамблея дійсно може створити трибунал, проте її резолюції мають лише рекомендаційний характер. Дослідження, проведене на замовлення Європарламенту, припускає можливість тлумачення резолюції Генеральної Асамблеї як обов‘язкової, але цей підхід може бути занадто революційним для багатьох країн і створити неприйнятно високі ризики та відсутність юридичної визначеності щодо сили рішень трибуналу.
Тому, аби гарантувати обов’язковість рішення трибуналу, варто передбачити опцію його ратифікації парламентами більшості членів ООН. Наприклад – через підписання угоди про співпрацю з трибуналом, на підставі якої держави зобов‘язувалися б визнавати та виконувати рішення трибуналу, або про приєднання до договору між Україною та ООН.
Читайте також: Спецтрибунал для рф
Мінусом тут є необхідність сформувати широку коаліцію в Генасамблеї на підтримку трибуналу. А це означає необхідність залучення й представників «глобального Півдня». А от перевагою цієї моделі є можливість запустити роботу трибуналу та почати розслідування злочину агресії під час того, як держави-члени ООН будуть ратифіковувати договір. Адже питання виконання ордерів на арешт стосовно путіна та компанії, яке потребуватиме міжнародної підтримки, постане не на перший день після його створення. Це дозволить виграти час і запустити обидва процеси одночасно.
Рада Європи як альтернативний шлях
Перед початком конференції U4J генеральний прокурор України висловлювався за створення спецтрибуналу «на підставі багатостороннього міжнародного договору за прикладом Нюрнберзького трибуналу».
Щоб реалізувати цей сценарій, Україна може опублікувати та відкрити для підписання та ратифікації державами-партнерами договір про створення трибуналу та його статуту з подальшим схваленням Генасамблеєю ООН. Це, по-перше, відтермінувало би потребу в рішенні ГА ООН, а по-друге – дало би Україні більше впливу над формуванням змісту договору, адже структури ООН не брали би участь у його підготовці.
А на розгляд ГА ООН можна виносити документ, що вже ратифікований певною кількістю держав. Ба більше, деякі науковці вважають на підставі практики Міжнародного кримінального суду, що близько 60 ратифікацій достатньо, щоб трибунал уже вважався таким, що виражає волю міжнародної спільноти, навіть без його схвалення Генасамблеєю.
За такого сценарію міжнародною платформою, на основі якої буде створюватися документ, може стати Рада Європи, яка вже 16–17 травня проведе четвертий в історії саміт в ісландському Рейк’явіку. Вже відомо, що цей захід, серед іншого, буде присвячений створенню спецтрибуналу. Утім, треба бути реалістами: узгодження такого договору з партнерами та його презентація в травні здаються малоймовірними, тож навіть якщо й буде обраний цей варіант, саміт у Рейк’явіку стане лише проміжним етапом.
Олексій Волошин,
Ерік Кучеренко,
фахівці з міжнародного права
Джерело: Юридичний вісник України
