В Україні
У кожного в житті своя роль. У юристів вона особлива
«All our live is a stage, and we all just actors» говорив свого часу вчитель всіх англійців Вільям Шекспір. А оскільки ми активно вчимося в британців, що допомагають нам, мабуть, найбільше серед європейських країн, повторити ці слова українською вже не має сенсу. Бо їх знають навіть у початкових класах школи. Юристи, сподіваюсь, також розуміють англійську, але попередній досвід говорить, що нам постійно чогось бракує…
Читайте також: Духовність, справедливість, професіоналізм – життєве кредо професора Віталія Федоровича Опришка
Україна, як і самі українці, стають вразливими свідками подій сьогодення. Як у зовнішніх кейсах, так й у внутрішніх. Щодо зовнішніх справ, то, як стверджують експерти, безумовно потрібно внесення визначення поняття «вразливий свідок» до національного законодавства. Адже на всіх етапах і стадіях просування кримінальної справи суб’єктам застосування процесуального закону необхідно враховувати, в чому саме полягає вразливість свідка для того, щоб краще зрозуміти, як працювати з такими свідками. Це має допомогти й адвокатам, які представляють постраждалих у судах. Саме про це говорила нещодавно й відома міжнародна експертка з питань судової реформи Проекту ЄС «Право-Justice» Анна Адамська-Галлант. Під час круглого столу «Інструменти підтримки жертв і свідків воєнних злочинів у кримінальному процесі в Україні» вона визнала, що найвдалішим визначенням видається те, яке використовують для потреб кримінальних проваджень у Міжнародному кримінальному суді (МКС), а саме: «Вразливий свідок – це особа, яка піддається підвищеному ризику психологічної шкоди, або яка відчуває психосоціальні або фізичні труднощі, що впливають на її здатність бути присутнім». При цьому не лише МКС послуговується цим визначенням, але й, наприклад, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки чи Нідерланди. Всі вони мають спеціальні закони, які стосуються вразливих свідків. Але ж і наші внутрішні справи не менш складні і вони вже запущені.
Прес-служби правоохоронних органів усе частіше повідомляють про перевірки від СБУ, ДБР, НАБУ, під час яких виявляють або незаконно видані сертифікати атестації архітекторів чи несанкціоноване втручання в роботу електронних баз даних або інші не менш відчутні факти при проведенні обшуків у топ-чиновників. Виконувачка обов’язків начальника ДПС у місті Києві порадувала нас своїми планами на життя, а екс-заступники міністра оборони та міністра енергетики і зовсім вдалися до мародерства. Що, на думку Генпрокурора України Андрія Костіна, є абсолютно неприпустимим під час війни.
В останні тижні раптом виникло багато запитань щодо колишнього очільника Служби безпеки України Івана Баканова. Йому пригадали призначення головою СБУ в Херсоні людини, яка пізніше виявилася колаборантом і стала на бік ворога. Політтехнологи загалом вважають, що СБУ проводить чистки у власних «стайнях» та серед топ-чиновників. Отже, відбувається певна гра у внутрішніх ворогів, хоча шукати їх особливо й не потрібно. Вони давно були відомі. І лише пасивність цієї гри з боку правоохоронців надавало таким людям час та сили для антидержавної діяльності.
Призначення на посади керівників СБУ та МВС не «зовнішніх пришельців», а саме вихідців із цих органів стало загалом прикметою сьогодення. А голова СБУ загалом був призначений конституційною більшістю ВРУ, що говорить само за себе. Протягом багатьох років політичні менеджери держави дотримувалися думки, що лише цивільні керівники правоохоронних органів здатні до неполітизації цих органів та до продуктивної діяльності. А відбувалося все якраз навпаки. Саме за попередників і відбулася масова політизація правоохоронних структур, причому як на державному рівні, так і на рівні регіонів та місцевих громад.
Водночас наразі треба говорити і про, так би мовити, земні й досить меркантильні речі, до яких вдаються топ-чиновники. Так, ЗМІ нещодавно повідомляли про виклик на допит заступника керівника Херсонської ОДА – щодо зловживань гуманітаркою. Перед цим декількох керівників інших обласних держадміністрацій позбавили службових місць. І скрізь йдеться про комерціалізацію гуманітарки. По своїй природі корупціонери – люди досить боягузливі. Як тільки відбудеться «посадка» першого «високого винуватця», то певна справа зрушить з місця. І тут ми знову маємо згадати про вразливого свідка, якими є або всі ми, або окремі люди. І працювати з такими персонами треба особливо ретельно, захищаючи їх та не віддаючи на загальний осуд. Бо професійна діяльність тим і відрізняється від усього іншого, що тут не люблять шоу, а має бути тиша та спокій на користь держави та її громадян. Заради чого і мають діяти правоохоронці.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
