В Україні
У прокуратурі скасували кадровий резерв: що це означає і до чого тут ЄС?
Двадцять четвертого червня новопризначений Генеральний прокурор Руслан Кравченко скасував Положення про добір кандидатів до кадрового резерву і комісію, яка вказаний резерв формувала. Це рішення фактично перекреслює річну роботу над реформою добору керівників прокуратур, а саме поступовий перехід до призначень на основі конкурсу. Далі оповідь про те, що передбачав кадровий резерв, як працюватиме система після його скасування і яке це матиме значення для реформи прокуратури та євроінтеграції?
Євген КРАПИВІН, керівник напряму «Правопорядок» Лабораторії законодавчих ініціатив
Чому правила призначення прокурорів потрібно змінити? Як відомо, термін повноважень багатьох чинних керівників обласних та окружних прокуратур завершується у 2025–2026 роках, адже призначення на дані посади здійснюється на 5 років. Це відкриває вікно для оновлення керівного складу саме на конкурсних засадах. Наразі процес призначення прокурорів на ключові керівні посади є непрозорим і немеритократичним. Зазвичай на керівні посади потрапляють «фаворити», а не люди, котрі дійсно мають значний досвід роботи, зокрема керівний, стратегічне бачення розвитку підрозділу прокуратури, який вони збираються очолити і є доброчесними.
Про потребу вдосконалити процедуру призначення керівників прокуратур в Україні говорить і Єврокомісія у Скринінговому звіті, оприлюдненому в січні 2025го.
Міжнародні партнери підкреслили, що цей добір має відбуватися через прозорий конкурс із чіткими критеріями відбору на основі доброчесності та професійності.
У відповідь на це Україна планує впровадити нове законодавство вже у І кварталі 2026 року з чіткими критеріями, конкурсами та прозорими процедурами. Це зафіксовано і в Плані дій для Ukraine Facility, і в Дорожній карті реформ з питань верховенства права. Правда, для цього ще треба ухвалити зміни до Закону «Про прокуратуру», які уже деякий час розроблялися. Робоча група з напрацювання змін була, а Офіс Генпрокурора у травні навіть збирав пропозиції від регіональних прокуратур щодо законопроекту. Однак до фіналу ще далеко – проект закону має ще пройти уряд і парламент.
Як працював кадровий резерв – і навіщо він був потрібен? Формування кадрового резерву мало би прискорити ці процеси і зробити їх результативнішими. Це пілотний проект на шляху до впровадження конкурсного добору керівних кадрів у прокуратурі, як того вимагають зобов’язання України перед ЄС. У жовтні 2024го попередній Генпрокурор створив комісію з добору, до якої увійшли як прокурори, зокрема представник Ради прокурорів (прокурорського самоврядування), так і фахівці, делеговані міжнародними партнерами. Комісія мала провести прозорий відбір кандидатів на керівні посади з перевіркою стратегічного бачення розвитку прокуратури на відповідній посаді, доброчесності, практичними завданнями та співбесідами. Це дозволило б сформувати кадровий резерв на два роки – рекомендаційний список із претендентів, яких Рада прокурорів могла б подавати Генпрокурору для призначення на посади керівників обласних прокуратур та їх заступників, керівників окружних прокуратур.
У листопаді минулого року було оголошено добір до кадрового резерву, на керівні посади подалося понад 500 прокурорів з усієї України. На момент скасування комісія майже завершила свою роботу – оцінила близько 400 кандидатів з 460, допущених до останнього етапу. Сформувати список рекомендованих кандидатів на керівні посади планували вже за тиждень – 3 липня 2025 року. Але замість підбиття підсумків – раптове скасування всього процесу.
Читайте також: Прокуратура нарешті з Генпрокурором
Хто тепер призначатиме керівників прокуратур? До ухвалення нового законодавства добір відбуватиметься за чинною процедурою – без відкритих конкурсів. Затверджує на посаду Генеральний прокурор або керівник прокуратури відповідно рівня. На низку посад, зокрема керівників обласних та окружних прокуратур, призначення відбуваються за поданням від Ради прокурорів. Однак це не є конкурсною процедурою: оголошень про добір немає, зголоситися на посаду відкрито теж не можна. Рішення ухвалюють всередині, обирають «серед своїх», без участі зовнішніх експертів і перевірки доброчесності. Тож натомість на керівні посади можуть потрапити люди без належної оцінки, що утворює локальні практики «фаворитизму» і підриває авторитет органів прокуратури в очах суспільства. Врешті, для більшості прокурорів незрозуміло, як відбувається кар’єрне зростання, адже нерідко за цією процедурою керівниками призначають людей з суттєво нижчим досвідом і фаховим рівнем, аніж досвід і рівень тих, ким він/вона керуватиме.
Конкурсний відбір також важливий у світлі скандалу з «прокурорськими інвалідностями», після якого низка посад керівників обласних прокуратур залишається вакантною. Фактично понад пів року вакантними залишаються 7 посад керівників обласних прокуратур, зокрема Хмельницька і Черкаська області. Тож насамперед «кадровий резерв» мав закрити потребу у фахових та доброчесних керівників у вищезгаданих «проблемних» регіонах, окрім того, дати можливість прокурорам, які бажають кар’єрного зростання, зарекомендувати себе і бути призначеними на керівні посади. Саме цього і очікувало суспільство після публічного звільнення керівників різного рівня, а не повернення до непрозорих процедур, які існували раніше.
Джерело: Юридичний вісник України
