В Україні
Усміхніться — і ви щасливі, або Українська формула щастя
Пошук щастя — не філософське питання, як дехто вважає. Особливо для нас — українців. Наша країна знову опинилася в когорті найнещасніших держав світу, попри те, що ми поліпшили свої позиції в рейтингу найщасливіших народів (на 10 позицій). Це засвідчила авторитетна ООНівська організація World Happiness Report. А топ-10 найщасливіших країн світу знову очолила Фінляндія. За нею йдуть Данія, Швейцарія, Ісландія, Норвегія, Нідерланди, Швеція, Нова Зеландія, Австрія і Люксембург.
Безумовно, що рейтинг враховує низку специфічних показників, в тому числі ВВП на душу населення, соціальну підтримку, очікувану тривалість життя, сприйняття корупції тощо. Звісно, певна заангажованість цього рейтингу все ж має місце. Зрештою, не будемо цим заморочуватися. Хоча більш ґрунтовно розглядаючи це питання, бачимо, що розуміння щастя треба поєднати з особистим відчуттям душевної розкутості й благополуччя. На жаль, у нашій цілком патерналістській країні без державного забезпечення прав людини, соціальних стандартів, допомоги в оплаті певних послуг тощо віднайти формулу щастя й благополуччя практично неможливо. Хоча в цілому варто зазначити, що з відчуттям щастя та благополуччя пов’язані багато показників соціального буття людини. Взяти, наприклад, довголіття та здоров’я, зокрема функціонування імунної системи, а також успішність у стосунках і кар’єрі. До того ж, у багатьох випадках цей зв’язок має деякі особливості. Бо навіть маючи певний набір приблизно однакових «компонентів» щастя, все одно кожен відчуває його по-своєму.
Що для щастя треба? Гідне життя, відповідний стан здоров’я й забезпечена старість. Тому вагома складова благополуччя — це «келих» міцного сну, як не дивно це виглядає. Вже не кажучи про такі фізіологічні елементи благополуччя, як активний рух, здорова їжа тощо. Та нас усіх чомусь більше хвилює питання соціальної активності людини. Модна на сьогодні тема соціальних ліфтів якось втратила своє значення, адже тема нових облич у політиці й державному менеджменті поступово сходить з порядку денного. Замість неї висувається тема соціальних кар’єрних кроків, бо людина, яка пройшла початкове й подальше просування в певній сфері діяльності, важить набагато більше, ніж та, яка зробила швидку кар’єру. Й урядова криза Зе-команди тому є чітким підтвердженням. Тим більше, що відчуття щастя у нас залежить великою мірою від можливості з кимось про це відверто поспілкуватися. Екстраверти тут у цілому почуваються щасливішими за інтровертів саме завдяки більшій кількості соціальних взаємодій і контактів. Однак яким би саме «вертом» не була людина, більше уваги прийнято в щасливих країнах приділяти спілкуванню з родиною та друзями. Це додає міцності відчуттю власного й родинного щастя. Дружнє спілкування та спільна діяльність зміцнює соціальні стосунки й допомагає знаходити вирішення багатьох проблем. Треба пам’ятати, що ми іноді взагалі забуваємо про фактор «добрі справи». А якраз саме вони надають відчуття єдності, сенсу і мети благополуччя.
Ковідна криза вкотре показала дефіцит добрих справ у суспільстві. Але саме евдемонічне благополуччя (тобто відчуття єдності сенсу та мети людського буття) не просто рухає наш світ вперед, а робить щасливими людей, які таким чином роблять цю справу. Волонтерство, благодійна діяльність, звичка допомагати знайомим і незнайомим людям, прояви співпраці й просто альтруїзм активізують у світосприйнятті людини зони її особистої відповідальності та відчуття моральної винагороди. Не буде зайвим нагадати, що власне переживання позитивних емоцій при даруванні, допомозі, захисті є провідним механізмом для співпраці.
У сенсі повноти щастя чимале значення має навчання, постійне набуття нового життєвого досвіду. Адже коли ми навчаємося новому, ми отримуємо корисні знання та вміння, які відкривають нові можливості, а також підвищують елементарну самооцінку. Тому звичка вчитися новому протягом життя пов’язана із задоволеністю, оптимізмом та здатністю легше долати наші стреси, які часто густо підносить нам життя.
І, мабуть, останнє, але не за значенням, а за алфавітом — це те, як ми усміхаємося — вимушено чи щиро. Українці від природи мають чудове почуття гумору, яке, до речі, багатьом із нас допомагає виживати. Воно є одним із факторів якості повсякденного життя. Хотілося, щоб у новому році й надалі медик, юрист, педагог, соціальний працівник чи держслужбовець були завжди невимушено усміхнені. Адже їх усмішка зменшує тривожність тих, хто поруч, вона підсилює довіру. Відомо, що пацієнти, з якими медики спілкуються з усмішкою, ліпше витримують болісні маніпуляції і лікувальний процес у цілому.
І якщо ми про все вищесказане будемо постійно пам’ятати, то в рейтингу найщасливіших країн уже скоро будемо займати найвищі місця. Хоча, врешті-решт, не за рейтингами маємо поспішати, а за реально щасливим і благополучним життям усіх українців. Бо що таке рейтинги?..
Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ
Джерело: Юридичний вісник України
