Connect with us

В Україні

В Україні додатково контролюватимуть купівлю і продаж бізнесу

Дата публікації:

Олексій Пустовіт,
партнер юридичної фірми «Астерс»

Яких сфер стосуватиметься новий законопроект про контроль інвестицій у стратегічно важливі компанії та що зміниться для українського й іноземного бізнесу?

На минулому тижні ЗМІ повідомляли, що Кабінет Міністрів підготував законопроект, яким вводиться абсолютно новий тип контролю у сфері злиття та поглинань. Суть ініціативи полягає в можливості держави перевіряти і, за необхідності, блокувати угоди щодо стратегічно важливих для національної безпеки компаній із майже 40 сфер. Проблему відсутності подібного закону в Україні вельми красномовно ілюструє ситуація навколо запорізької «Мотор Січі».

Україна не є першопрохідцем у контролі за інвестиціями. Подібне законодавство існує й останнім часом навіть стає більш суворим у США й багатьох країнах ЄС – наших традиційних орієнтирів для законотворчих реформ. Кількість заблокованих угод на підставі загроз національній безпеці зростає по всьому світу. І далеко не завжди таке блокування пов’язане з військово-промисловою індустрією. Наприклад, Австралія нещодавно заблокувала продаж молочної компанії китайському інвестору як такий, що «суперечить національним інтересам».

То що ж чекає на український бізнес?

Урядовий законопроект по суті лише вводить поняття контролю за інвестиціями й делегує подальше вирішення пов’язаних питань Кабінету Міністрів. У проєкті не регулюються такі важливі питання, як процедура отримання дозволу, яка, власне, й визначатиме права бізнесу, критерії оцінки допустимості інвестицій, положення про Міжвідомчу комісію з питань оцінки впливу іноземних інвестицій, формування її складу.

Чому падає ринок M&A. Оскільки правила контролю визначатимуться Кабінетом Міністрів, а оцінка здійснюватиметься урядовою комісією, відсутність ефективних стримувань і гарантій прав на рівні закону створюють передумови для посилення тиску на бізнес, про що також свідчить і досвід інших регуляторних сфер. Фактично в частині прав компаній проект закону містить лише один пункт, яким передбачена можливість оскарження остаточного рішення Міжвідомчої комісії в суді.

Які сфери підпадають під контроль. Перевагою законопроекту є закріплення виключного переліку видів діяльності, що вимагатимуть оцінки. Таких пунктів майже сорок. Крім очевидних галузей – оборони, виробництва озброєння, ядерної енергії, необхідність додаткової оцінки угод також загрожує авіаційній та космічній сферам, операторам телекомунікаційних та портових послуг, видавничій діяльності, надрокористуванню, певним суб’єктам природних монополій (наприклад, компаніям з транспортування та розподілу нафти і газу трубопроводами).

У виборі сфер для контролю Україна демонструє помірний підхід, проте не всі критерії є чіткими. Наприклад, прив’язка до монопольного становища покладатиме на телекомунікаційних операторів додатковий тягар визначення відповідного ринку й своєї частки на ньому. Щодо портових операторів, то міститься відсилання до переліку, який повинен буде визначити Кабінет Міністрів, тобто недотримана виключність і визначеність об’єкта контролю на рівні закону.

Які угоди вимагають оцінки? Поняття «інвестицій» у законопроекті охоплює досить широке коло ділових операцій. Крім придбання частки в компанії (причому порогом для оцінки виступає 10%-ий голосуючий пакет), вимога попередньої оцінки поширюватиметься на отримання в оренду чи інше управління більш ніж 25% активів стратегічно важливого підприємства, а також отримання функцій з управління ним.

Як бачимо, не тільки придбання, а й зміна відсотка участі підпадає під дію проекту закону. Відповідно, інвестор стикається з необхідністю оцінки на етапі входження в стратегічне підприємство, інколи протягом періоду володіння ним і, врешті, під час повного або часткового продажу активу.

Останнє особливо потребує уваги поточних власників активів зі сфер, що підпадають під оцінку. В разі прийняття закону, такі активи можуть бути заморожені, їхня вартість може зменшитися, а з фінансуванням не виключені труднощі через меншу заставну привабливість таких активів. Для інвестиційних компаній наявність у портфелі акцій стратегічного підприємства потенційно створює необхідність оцінки угод за участю материнської компанії, навіть якщо вони прямо не стосуються українського активу — стратегічного підприємства.

Закон поширює свою дію й на іноземних інвесторів та пов’язаних із ними осіб. Передбачається, що інвестиції українських компаній з використанням іноземних структур, угоди іноземних інвесторів через українські компанії також будуть виступати об’єктами оцінки.

Як отримати дозвіл? Щодо процедури — законопроект містить лише загальний опис строків розгляду запиту на отримання погодження інвестиції в Мінекономрозвитку, загальний перелік необхідних документів та інформації, включаючи структуру компанії-покупця та її фінанси. Форма запиту визначатиметься Мінекономрозвитку, на яке також покладено зобов’язання перевірки повноти інформації і підтвердження необхідності оцінки іноземної інвестиції.

Санкції і роль Антимонопольного комітету. Документ не містить прямих санкцій за порушення його вимог, однак передбачає неможливість отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію, який дуже часто потрібен. Відсутність дозволу створює ризик значних штрафних санкцій, розмір яких може сягати 5% всієї виручки групи, до якої входить покупець.

Існує ціла низка недоліків цієї моделі. Наприклад, буде неможливо отримати антимонопольний дозвіл у випадках, коли інвестиція може й не підпадати під оцінку. Для безперешкодного отримання дозволу АМКУ доведеться звертатися до Мінекономрозвитку із запитом на отримання погодження інвестиції «про всяк випадок».

Такий механізм також істотно затягуватиме процес інвестиції, не надаючи можливість паралельної оцінки інвестиції й отримання дозволу на концентрацію, посилюватиме регуляторний тиск на бізнес.

Перспективи і проблеми

Україні дійсно потрібен законодавчий інструмент захисту стратегічно важливих компаній, подібний до того, який передбачений законопроектом. Про проблему відсутності такого закону в нашій державі свідчить досвід багатьох країн, ризики недружніх дій щодо України, врешті-решт приклад згаданої «Мотор-Січі». Водночас початковий проект закону навряд чи можна назвати збалансованим з точки зору бізнесу, так само як і оптимальним щодо юридичної техніки. З досвіду інших країн: якщо в доопрацьованому тексті закону закріплять критерії оцінки, процесуальні права учасників, можливість прийняття зобов’язання для отримання позитивної оцінки, відповідальність недобросовісних інвесторів, механізми впливу на порушників закону, інститути консультацій та слухань, можливість відводів членів Міжвідомчої комісії, основні повноваження й правила роботи Мінекономрозвитку і Міжвідомчої комісії, а також можливість оскарження їхніх окремих дій, то це істотно підвищить його ефективність. Це, по-перше. По-друге, хоча документ і є урядовою ініціативою, це, тим не менше, не гарантує йому легкого проходження Верховної Ради.

З іншого боку, інформаційним драйвером його прийняття може бути анонсована приватизація, в тому числі підприємств «Укроборонпрому», яка вимагатиме дієвого механізму захисту інтересів національної безпеки. Згадаємо хоча б, скільки питань викликала приватизація готелю «Дніпро», й уявімо, що може очікувати на підприємства стратегічного значення?

Джерело: Юридичний вісник України

В Україні

Від декларацій — до реального економічного зростання

Опубліковано

on

Днями чинний український уряд відзначив свою першу річницю. Звітуючи про зроблене за цей час, Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль відмітив знаковість затвердження Національної економічної стратегії — 2030, додавши при тому, що наразі «нереалізований потенціал нашої країни складає 1 трлн доларів США». Це сміливе твердження й стало лейтмотивом визначення завдання влади — реалізувати цей потенціал.

Головна ідея цього документа полягає в амбітній візії — привести Україну до клубу розвинених та успішних держав. Редакція ЮВУ спробувала проаналізувати важливий документ, що матиме велике значення для всієї держави, зокрема, і для юристів. Адже документ визначає стратегічні кроки розвитку промисловості, агросектору, видобутку корисних копалин, інфраструктури, транспорту, енергетичного сектору, інформаційно-комунікаційних технологій, креативних індустрій, а також вносить певні новації щодо правового регулювання, зокрема впровадження принципу верховенства права в системи правотворення та правозастосування.

Чи потрібен такий документ Україні? Думаю, так, потрібен.

Сьогоднішній економічний розвиток нашої держави відбувається під впливом різновекторних факторів. З одного боку військова агресія Російської Федерації, яка призвела до численних економічних втрат. Зокрема, РФ анексіювала Крим, окупована частина територій Донбасу. У цьому ж ряду втрата контролю над великими об’єктами промисловості, руйнація інфраструктури, збільшення бюджетних видатків на оборону та соціальну підтримку біженців. З іншого боку, існують й біди української економіки, що полягають у численних непрямих економічних втратах, олігархізації економіки, поєднанні всього цього з високим рівнем корупції та несприятливим бізнес-кліматом, «втечею» капіталів, значною девальвацією національної валюти та мізерним рівнем інвестицій.

За останні шість років Україні вдалося лише відновити макроекономічну стабільність, певною мірою локалізувати основні негативні фактори. Хоча рівень загальнодержавних видатків (а це власне головний чинник витрат у вигляді стабільно високої платні чиновникам), за останні роки скоротився з майже 50% від ВВП 2014-го до приблизно 40% 2019 року. Чесно кажучи, це ще вкрай далеко від оптимальних для України показників. Вони мають бути на рівні третини від ВВП, принаймні так нам рекомендують міжнародні експерти. Адже закон економічного зростання вказує на те, що має бути пряма залежність між рівнем перерозподілу ВВП через публічні фінанси та віддачею окремих секторів економічного зростання. Іншими словами, правоохоронні та антикорупційні органи, на утримання яких щороку держава спрямовує не менше 5 відсотків держбюджету, мають відпрацьовувати свій «хліб» або зникнути, бути заміненими на нові, більш ефективні. Або та ж судова система, яка «споживає» не менший обсяг коштів і при цьому особливо не стимулює своєю діяльністю розвиток економіки та захист інвестицій, також вимагає чергових реформ. І ця проблема стоїть перед нами протягом всіх років української незалежності.

Повертаючись власне до документа, зазначу, що проект Стратегії містить фактичний опис схеми ухилення від оподаткування та розмивання бази оподаткування через низькоподаткові юрисдикції, а монополізація цілих секторів української економіки є суттєвою загрозою для безпеки та розвитку. Тому в проекті Стратегії згадується про монополії, які потрібно більш детально описати, як і пов’язані з ними загрози та шляхи їх нівелювання. Зокрема, завданнями державної політики в цьому напрямку мають бути: проведення незалежної оцінки діяльності монополій та їх вплив на економічну безпеку країни, посилення інституційної спроможності та незалежності АМКУ; суттєве та швидке зменшення частки державних банків у банківському секторі, які наразі займають у ньому домінуюче становище із часткою понад 50% тощо. Вкрай важливим є забезпечити зменшення залежності від російського ринку, зокрема, треба забезпечити контроль над експортом критичних для РФ товарів та послуг та обмежувати їх. Варто також більш комплексно оцінювати економічні загрози, передбачити реальні кроки, які дозволять пришвидшити розвиток економіки та забезпечити макроекономічну стійкість і гнучкість відповідей при фінансовоекономічних шоках.

Як було заявлено, найближчим часом розробники проекту Стратегії мають передати його на погодження Радою національної безпеки і оборони та введення у дію Указом Президента. Тоді країна нарешті отримає стратегічний документ, який визначатиме економічні загрози, надасть можливість здійснювати постійний їх моніторинг та надасть рекомендації щодо нівелювання загроз, кризових ситуацій. Адже краще маленькими кроками йти до успіху, аніж власними руками створювати нову революційну ситуацію.

Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В Україні

Нові програми держпідтримки аграріїв з бюджетом у 500 млн

Опубліковано

on

Комітет Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики підтримав напрями державної підтримки сільгоспвиробників у 2021 р.

«Для забезпечення стабільності та передбачуваності державної підтримки ми зберегли основні програми – це підтримка розвитку галузей тваринництва, садівництва, фермерства, здешевлення кредитів та купівлі сільгосптехніки. Водночас, ми врахували сучасні реалії і побажання виробників, запропонувавши нові програми, які створюватимуть позитивний ефект для економіки України. За нашими розрахунками нові програми, такі як підтримка зрошення, матимуть попит серед аграріїв у зв’язку з близьким відкриттям ринку землі», – зауважив Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Ігор Петрашко.

П’ять основних напрямів підтримки з загальним бюджетом в 4 млрд грн:

  • часткова компенсація вартості с/г техніки вітчизняного виробництва;
  • фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі шляхом здешевлення кредитів;
  • фінансова підтримка розвитку, садівництва, виноградарства та хмелярства;
  • фінансова підтримка розвитку фермерських господарств;
  • державна підтримка розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції.

Крім основних програм підтримки, передбачається низка нових з бюджетом у 500 млн грн:

  • державна підтримка страхування сільськогосподарської продукції;
  • компенсація втрат посівів на Одещині;
  • державна підтримка зрошення;
  • підтримка органічного виробництва;
  • державна підтримка розвитку картоплярства;
  • нішеві культури.

Якщо попит на нові програми буде зростати, на наступний рік фінансування може суттєво збільшитись.

Читати далі

В Україні

Консультативні висновки ВРП публікуватимуть і на сайті Парламенту

Опубліковано

on

Як повідомляє Вища рада правосуддя, відтепер консультативні висновки ВРП будуть розміщувати серед інших документів, які супроводжують законопроекти на сайті Верховної Ради.

Відповідно до чинного законодавства України одним з основних повноважень ВРП є надання обов’язкових до розгляду консультативних висновків щодо законопроектів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

ВРП звертає увагу, що оприлюднення консультативних висновків забезпечить можливість врахування позицій суддівської спільноти під час ухвалення законів про судоустрій і статус суддів та сприятиме діалогу між трьома гілками влади.

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2020
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Telegram