В Україні
Верховний Суд України: крапка чи три крапки?..
Конституційний Суд нарешті висловив свою позицію щодо окремих аспектів судової реформи 2016 року. Про те, що саме вирішив суд та що це може означати, і піде мова в цьому матеріалі.
Нагадаємо, 18 лютого професійну юридичну спільноту струсило повідомлення: Конституційний суд визнав неконституційним конкурс до Верховного Суду. Надвечір 19 лютого КСУ на своєму сайті опублікували уже повний текст свого рішення.
Що ж насправді вирішив єдиний і неповторний орган конституційної юрисдикції і що це може означати? Перше, неконституційним визнаний п. 7 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині ліквідації Верховного Суду України. Саме в цьому пункті йде мова про припинення діяльності та ліквідацію Верховного Суду України (далі — ВСУ) і вищих спеціалізованих судів. На думку Конституційного Суду, ліквідувати конкретно ВСУ таким чином було неправильно, адже він є конституційним органом. Згадка про ВСУ була в ст. 125 Конституції України: «Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України».
Конституційний Суд подумав, порадився і вирішив, що, зрештою, вилучення слова «України» з власної назви на конституційний статус цього органу не вплинуло, а тому, як зазначено в рішенні, ліквідовувати конституційним орган простим законом — не вірно. А з цього випливає наступне: неконституційним визнаний п. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у контексті суддів ВСУ. Як зазначається у вищезазначеному пункті, судді ВСУ мають право брати участь у конкурсі на зайняття посади судді Верховного Суду.
Оскільки, як ми вже з’ясували раніше, різниці між Верховним Судом України та Верховним судом КСУ не вбачає, то й статус суддів цих судів однаковий. А отже, судді ВСУ, на думку Конституційного Суду, повинні просто продовжувати роботу у Верховному Суді.
Станом на кінець 2018 року у Верховному Суді України працювало (лишилося) всього 12 суддів. Серед них, зокрема, Світлана Вус, котра виносила рішення з порушенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і на додачу не вказала про це в декларації доброчесності. Або ж Микола Короткевич, який був у списку тих, чий дипломатичний паспорт, виданий Януковичем своєму оточенню, було анульовано МЗС у 2015 році. Там же в списку і суддя Олег Кривенда, який був у складі колегії суддів, котра фактично скасувала накази Державної служби геології і надр України, якими були анульовано спеціальні дозволи на користування надрами ТОВ «Голден Деррік». Як повідомляють «Наші гроші», за часів Януковича дане товариство контролювало бізнес-середовище екс-міністрів Миколи Присяжнюка, Едуарда Ставицького та колишнього народного депутата Юрія Іванющенка. Що ж, потенційно тепер суддівський корпус Верховного Суду поповниться новими недоброчесними.
Далі. Неконституційним визнаний і п. 25 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно із Законом право на довічне утримання судді у відставці за «підвищеними тарифами» (закон 2016 року значно підвищив рівень суддівської винагороди) мали лише ті судді, які пройшли процедуру кваліфікаційного оцінювання й підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та після цього пропрацювали у суді ще мінімум 3 роки.
Нагадаю, що в період із 2016 року чисельність суддівського корпусу зменшилася на понад 1,5 тисяч осіб. Більшість з них пішли у відставку. Пішли, ймовірно, від обов’язку подавати електронні майнові декларації, декларації родинних зв’язків, проходити кваліфікаційне оцінювання тощо. І тепер з кишень українців їм здійснять суттєвий «перерахунок» до і так досить пристойного (за середніми українськими мірками) грошового забезпечення судді у відставці.
Як наслідок, ми можемо отримати достатньо сумнівне поповнення чисельності складу Верховного Суду й витрати в мільйони гривень — виплати з державного бюджету суддям у відставці, в тому числі й людям із достатньо сумнівною репутацією. Тепер ще цікавіше буде дізнатися, чи визнають конституційним чисельне скорочення суддів Верховного Суду до 100, як це передбачено законом 2019 року.
Джерело: Юридичний вісник України