В Україні
Від перемоги до поразки, або Земельні підсумки 2020 року
Денис БАШЛИК,
директор зі зв’язків з державними органами Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»
Минулий рік, без перебільшення, можна назвати роком земельної реформи, або краще сказати — роком реформування земельних відносин. І тут варто зазначити, що від самого початку роботи Верховної Ради України ІХ скликання діяльність комітету з питань аграрної та земельної політики була як ніколи ефективною, зокрема був зареєстрований цілий блок земельних законопроектів, що охопив як політичні, так і технічні проекти законів. І на рівні уряду також було прийнято низку дуже важливих ініціатив.
Перемоги
Перша і, мабуть, найвизначніша подія 2020 року, яка фактично розпочала новий етап земельної реформи в Україні — прийняття закону про ринок землі. В ту доленосну ніч із 30 на 31 березня Верховна Рада проголосувала за найрезонансніший і найбільш суперечливий земельний закон і це рішення підтримали 259 народних депутатів. Тож попри всі його суперечності в українців з’явилася надія, що мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, який упродовж 19 років позбавляв громадян розпоряджатися власною землею, відійде в небуття.
Ще однією перемогою стало прийняття Закону України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних», який цілком відповідає Директиві Європейського Союзу (INSPIRE) та передбачає створення єдиного «вікна доступу» для роботи з геопросторовими даними. У майбутньому він надасть можливість об’єднати інформацію про різні об’єкти інфраструктури, мережі комунікацій та бази даних, що стануть доступними користувачам у формі відкритих даних через єдиний геопортал НІГД, або через галузеві геопортали утримувачів геопросторових даних. Відтак Україна щороку заощаджуватиме до 100 млн грн, які держава втрачала через неузгодженість між різними адміністраторами кадастрів.
Й остання позитивна подія — передача земель у комунальну власність ОТГ та відкриття інформації про межі земельних ділянок (координати «поворотних точок») Держгеокадастру. З першим усе зрозуміло — історична справедливість щодо розпорядження землями на місцях поступово відновлюється. З другим — жодної стратегічної необхідності приховувати масиви даних про координати земельних ділянок не було, в більшості західних країн доступ до таких даних давно відкритий, а в Україні його мали виключно державні кадастрові реєстратори.
З огляду на це, отримати інформацію легально було просто неможливо. На щастя, з 2 січня 2020 року доступ до даних про координати «поворотних точок» отримали інженери-землевпорядники, інженери-геодезисти, експерти-оцінювачі та органи місцевого самоврядування. Тож стрімке функціонування чорного ринку землі уповільнилося.
Поразки
Першою поразкою стало неприйняття Верховною Радою в другому читанні законопроекту № 2194, який мав би нормалізувати питання управління земельними ресурсами, знищення корупційних схем у земельній сфері й відновлення справедливості для українців. Про це можна багато писати й говорити, однак суть лишається незмінною: аби ринок землі зміг повноцінно функціонувати, прийняття даного законопроекту гостро необхідне.
Допоки розпорядження землями державної власності за межами населених пунктів не буде передано в комунальну власність територіальних громад, доки не буде запроваджено єдину перевірку документації із землеустрою — про цивілізований земельний ринок й говорити не варто.
Ще одним «розчаруванням року» стало повне «згортання» електронних аукціонів. Законопроект № 2195, який мав би суттєво мінімізувати рівень поширених корупційних практик на ринку землі, досі не було прийнято в другому читанні. Таким чином прозорість у сфері розпорядження землями державної та комунальної власності через запровадження продажу земель виключно на земельних торгах у формі електронних аукціонів, які ще в 2019 році показували непогані результати, в 2020 р. зазнало фіаско. Після цього все повернулося до стандартної схеми класичних торгів. Окрім цього, було припинено й пілотний проект із СЕТАМ, що стало суто політичним рішенням.
Третьою, не менш болючою поразкою, на земельному «фронті» лишається закон про консолідацію земель, який ніби той «Дамоклів меч» підвішений (у плані дій уряду на майбутній рік). За попередніми даними, направлення законопроекту в Раду заплановано через півроку після прийняття закону про землю. Як буде насправді — невідомо.
На сьогодні аграрний виробник навряд чи може з упевненістю сказати, що відчуває себе захищеним у правах на землю, а в переддень відкриття ринку землі ситуація лише погіршується.
Якщо проаналізувати проблему глибше, то нинішня ситуація в земельних відносинах усе ще несе додаткові ризики, які виникають через відсутність механізму консолідації. Тож прийняття цього закону в межах комплексної земельної реформи є потребою часу.
P.S. Зрештою, попри таку «ложку дьогтю» в земельній сфері ніщо не зможе нівелювати досягнення 2020-го, коли створювалося надійне підґрунтя для подальшого розвитку вперед. Відтак земельні відносини виходять на новий рівень. І це — головне.
Джерело: Юридичний вісник України
