В Україні
Війна і права людини: як не допустити непропорційності їх обмеження?
Українці з дитинства пам’ятають, що права людини гарантовані Конституцією. Водночас розпочата росією повномасштабна війна проти України вплинула на всі сфери буття нашого народу, в тому числі на правові гарантії захищеності прав людини, які опинилися під загрозою. Відповідно до своїх повноважень, визначених, зокрема, в Конституції України, Президент прийняв рішення про мобілізацію та введення воєнного стану в Україні. Разом із тим наш Основний Закон містить перелік прав, які не можуть обмежуватися навіть у період дії воєнного стану. По суті це якраз і є конституційною гарантією прав людини і громадянина.
Читайте також: Медичне забезпечення ЗСУ приведуть до стандартів НАТО
Так, відповідно до ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку їх дії. Згідно Основного Закону не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені низкою його статей (24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63). Йдеться про: неприпустимість обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; позбавлення чи зміни громадянства; право на життя; на повагу до гідності, на свободу та особисту недоторканність; право направляти індивідуальні або колективні письмові звернення, особисто звертатися до органів державної влади та місцевого самоврядування; право на житло, на відшкодування коштами держави або органів місцевого самоврядування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями органів державної влади; право не притягуватися двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж правопорушення; презумпцію невинуватості тощо.
У законодавстві також гарантоване дотримання таких правових стандартів, як мінімальна заробітна плата, мінімальний строк відпустки та час відпочинку, відшкодування вартості майна в разі його примусового відчуження. Водночас воєнний стан вводиться в тому числі й для відновлення умов, за яких людина зможе так чи інакше реалізовувати свої права та свободи. Зокрема, у зв’язку із запровадженням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії цього правового режиму, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України. На законодавчому рівні закріплені підстави й цілі обмежень прав і свобод громадян, а також межі їх здійснення. Також передбачалися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в певних межах та обсязі. Так, може бути обмежено переміщення між регіонами або навіть заборона на виїзд з країни.
Читайте також: За мобілізованими педагогами не зберігається середній заробіток
Окрім того, законодавтсвом передбачена й низка примусових заходів, зокрема: запровадження трудової повинності для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері чи сфері забезпечення життєдіяльності населення з метою виконання робіт, які носять оборонний характер, а також до суспільно корисних робіт, що виконуються для задоволення потреб ЗСУ. Порядок залучення населення для оборонних робіт визначається постановою КМУ «Про затвердження Порядку залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану» від 13 липня 2011 р. і може включати примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, запровадження комендантської години, заборону проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, діяльності політичних партій та громадських об’єднань, якщо така діяльність спрямована на порушення суверенітету і територіальної цілісності держави.
В той же час у нормах щодо обмеження конституційних прав існує правова невизначеність. Воєнний стан, що зрозуміло, завжди є підставою для обмеження прав і свобод людини і громадянина, і що може бути загрозою непропорційності такого обмеження. Права людини в умовах воєнного стану є особливо вразливими, а їх захист може бути ускладненим. Бажано конституційно закріпити перелік прав, які не можуть зазнавати обмежень навіть в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Необхідно також узгодити Закон «Про правовий режим воєнного стану» з положеннями ст. 64 Конституції України. Адже будь-які обмеження повинні бути співмірними з цілями, якими їх наділяє законотворець. Головне, аби державний менеджмент слугував потребам ефективного управління державою в умовах повномасштабної війни.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
