Connect with us

В Україні

Влада намагатиметься й надалі тримати cуддів під тиском

Григорій МАМКА,
народний депутат України

В Україні багато хто нарікає на корумпованість та заангажованість судової гілки влади. Але в медалі завжди є дві сторони. І друга — це тиск на суддів з боку політиків та прокурорських працівників.

Суспільству добре відомо: і за старої, і за нової влади було й залишається «телефонне право». Коли використовуючи психологічний тиск, суддю змушують приймати те чи інше рішення. Для таких випадків у Кримінальному кодексі України проти незалежних суддів завжди є доволі дієвий інструмент — стаття 375, яка передбачає кримінальне покарання до восьми років позбавлення волі за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.

Вказана стаття КК України і передбачений нею склад злочину не були результатом законотворчості 2001 року під час розробки нині чинного Кримінального кодексу незалежної України, а є копією статті 111 Кримінального кодексу Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки від 1 червня 1922 року.

Подібні статті містяться у кримінальних кодексах таких тоталітарних країн, як Північна Корея. Натомість європейські експерти неодноразово радили Україні скасувати статтю 375 КК. Більше того, вважати, що недоброчесні судді без даної статті матимуть можливість уникати відповідальності — є юридичним невіглаством, бо склад злочину статті 375 є дублюванням основних складів злочинів, передбачених статтями 368 («Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою»), 364 («Зловживання владою або службовим становищем»), 366 («Службове підроблення»), 369-2 («Зловживання впливом»), 370 («Провокація підкупу»), 376 («Втручання в діяльність судових органів»), 377 («Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного»).

Відповідно для скасування такого прокурорського тиску на суддів до Верховної Ради мною був внесений законопроект «Про внесення змін до статті 375 Кримінального кодексу України щодо приведення у відповідність з рекомендацією експертів Групи держав проти корупції Ради Європи (№ 2113-1 від 26.09.2019 р.), але комітет з питань правоохоронної діяльності руками представників монобільшості навмисно «провалив» цей законопроект, відправивши його на доопрацювання суб’єкту законодавчої ініціативи (тобто мені).

Однак паралельно 55 народних депутатів, у тому числі і я, звернулися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України положень статті 375 Кримінального кодексу України. Наразі на розгляді Великої Палати Конституційного Суду України знаходиться справа за даним конституційним поданням і вже проведено пленарне засідання.

Але представники «Слуги народу», мабуть, не бажаючи «ризикувати» з рішенням КСУ, придумали новий план. Так раптово тиждень тому з’являється законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за постановлення суддею (суддями) упередженого судового рішення (№ 3500, від 18.05.2020 р.). Ним пропонується викласти в новій редакції назву та диспозицію частини першої статті 375 Кримінального кодексу України та ще й доповнити її приміткою. При тому в назві пропонується слова «завідомо неправосудного» замінити на «упередженого судового рішення», а диспозицію частини першої пропонується розширити та встановити, що постано в ленн я суддею (суддями) упередженого судового рішення (вироку, ухвали або постанови), в якому завідомо неправильно застосовано норму матеріального права, або яке постановлено з грубим порушенням норм процесуального права, або в якому завідомо є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

У згаданій примітці пропонується зафіксувати, що судове рішення (вирок, ухвала або постанова) вважається постановленим з моменту складення суддею його повного тексту та проголошення або надіслання чи вручення хоча б одному учаснику судового провадження чи заявнику, за заявою якого було ухвалено відповідне судове рішення, його належним чином завіреної копії. В разі не надсилання судового рішення жодній особі — з моменту приєднання до матеріалів справи належним чином оформленого оригіналу судового рішення.

Отже, по суті, автори згаданого законопроекту в диспозиції частини першої, використовуючи такі творчі та вільні в тлумаченні вирази, як «упереджене судове рішення», «завідомо неправильно застосоване», «грубе порушення», «невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи», не тільки не вказують на однозначність правової визначеності, а ще більше сприятимуть тиску на судову владу з боку правоохоронних органів, та створюють корупційну складову. До того ж, представники «Слуги народи» фактично зареєстрували законопроект із порушеннями. Адже відповідно до статті 100 регламенту ВРУ альтернативними вважаються законопроекти, які містять положення, що регулюють однакове коло питань та повторюють за суттю положення щодо регулювання одних і тих же суспільних відносин. Альтернативний законопроект може бути внесений не пізніше як у 14-денний строк після дня надання народним депутатам першого законопроекту з відповідного питання. Але на розгляді ВРУ знаходяться законопроекту № 2113 та мій (№ 2113-1), які передбачають внесення змін до статті 375 КК, що зареєстровані ще у вересні 2019 року. Ці проекти включені до порядку денного третьої сесії ВРУ ІХ скликання. Більше того, як я вже зазначав, на розгляді Великої Палати Конституційного Суду України знаходиться справа за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень вказаної статті КК України.

Поданий представниками монобільшості законопроект та її ж стараннями може бути «протягнутий» у сесійну залу. Тобто треба чітко усвідомлювати всім правникам та суддям, що наразі відбувається. Залишення цієї статті продовжить практику органів прокуратури та правоохоронних органів щодо притягнення будь-якого судді до кримінальної відповідальності як засіб тиску з метою прийняття певного рішення у справі. В який справах таким «важелем» будуть користуватися — зрозуміло. Саме в тих, де є політичний контекст та інтереси.

Джерело: Юридичний вісник України

В Україні

Чому не виправдалися очікування переатестації обласних прокурорів?

Сергій МИТКАЛИК,
виконавчий директор ГО «Антикорупційний штаб»

Переатестація обласних прокурорів підходить до завершення. Попередній результат — із 3 161 обласного прокурора атестацію пройшли 2 487. Поки що залишається невідомою доля 18 прокурорів, тобто 22% не набрали відповідних балів на тестуванні або не пройшли співбесіду.

Якщо розглядати окремий етап атестації, а саме співбесіду, то її не змогли пройти лише 5% прокурорів. Нагадаємо, під час атестації прокурорів Офісу Генерального прокурора заяви про намір пройти таку атестацію написали 1 083 прокурори ГПУ. З них успішно подолали три етапи 610 прокурорів, тобто 56%. Тоді ця атестація проходила під керівництвом Руслана Рябошапки.

Чому переатестацію в регіональних прокуратурах пройшло більше прокурорів, аніж в ОГП?

У цьому плані слід виділити декілька причин. По-перше, комісії з атестації ОГП, які очолювали заступники генерального прокурора Руслана Рябошапки, мали досить повну інформацію про своїх колег-прокурорів. Тим часом у комісіях обласних прокуратур рядовий прокурор із ОГП, який входив до її складу, мало що знав про регіональних прокурорів, а тому керувався тією інформацією, яку підготувала робоча група з числа громадськості.

По-друге, на момент проведення переатестації обласних прокурорів Окружний адміністративний суд м. Києва вже задовольнив позов звільненого прокурора Генпрокуратури за результатами атестації. Члени кадрових комісій регіональних прокуратур почали звертати на це увагу й намагалися детальніше обґрунтовувати свої рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

По-третє, більшість негативної інформації, що містилася в ЗМІ, зазвичай або не підтверджувалася, або мала своє логічне та документальне пояснення.

Організаційні моменти

Загалом було створено 12 кадрових комісій регіональних прокуратур, кожна з яких складалася з 6 осіб, а саме: трьох прокурорів ОГП, які вже пройшли атестацію, та трьох представників, делегованих міжнародними організаціями. Серед останніх — адвокати та юристи, члени громадських організацій. Для успішного проходження співбесіди прокурору потрібно було набрати 4 голоси «за».

На мій погляд, міжнародні організації, які делегували своїх представників, неналежно організували процес їхнього відбору. Напевно, це сталося через дві причини. По-перше, анкета про бажання взяти участь в атестації заповнювалася в березні, а сама атестація була запланована на квітень—травень, однак через карантинні обмеження була відкладена на невизначений строк. По-друге, організації не повідомили, які саме кандидатури були відібрані та подані до ОГП для включення до складу конкурсних комісій. А коли ОГП у середині червня вирішив запустити процес роботи комісій, кандидатів, поданих міжнародними організаціями, автоматично включили до складу конкурсних комісій. Організації, які нас делегували, вже постфактум повідомили, що ми є включеними до складу комісії, пославшись на наказ. Деякі члени комісії через неможливість взяти участь у її роботі заявили про відмову. Зважаючи на це, їх оперативно було замінено іншими юристами.

Організаціям, які делегували своїх представників, потрібно було провести відповідне навчання. Так, під час переатестації спостерігалося, що делеговані особи не завжди чітко знали алгоритми роботи кадрових комісій, через що інколи виникали процедурні помилки. Додаткового навчання не проводили і серед представників кадрових комісій від Офісу Генерального прокурора. Більшість із них досить формалізовано підходила до обґрунтування причин непроходження прокурором атестації. Тобто вони були готові голосувати «проти» в разі порушення чинного законодавства прокурорами. Хоча було достатньо обґрунтованого сумніву щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Слід звернути увагу на неоднорідні результати роботи комісій. На приклад, у сьомій конкурсній комісії атестацію не пройшов 21 прокурор, тоді як в одинадцятій — лише 6. Це можна пояснити двома факторами. З одного боку, прокурорів ділили між комісіями за алфавітним принципом, тобто більше «недоброчесних» прокурорів могли опинитися в одній комісії випадково. З іншого боку, розуміння сутності «обґрунтованого сумніву» щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності в кожної комісії було різним.

Чи був тиск на комісію з боку ОГП?

Явних ознак тиску на колег у конкурсній комісії з боку керівництва Офісу Генерального прокурора, як член 9 кадрової комісії, я не спостерігав. Більше того, в 13-й кадровій комісії між головою конкурсної комісії, який є представником ОГП, та членами, делегованими від міжнародних організацій, виник конфлікт. Голова дозволяв собі неприйнятно висловлюватися про представників громадськості та адвокатів. Зважаючи на це, ними була надіслана скарга до Генпрокурора щодо заміни голови конкурсної комісії. Реакція була швидкою: Голову виключили зі складу 13 комісії та замінили на іншого прокурора Офісу Генпрокуратури.

Варто згадати ще одну обставину, яка допомогла частині прокурорів пройти атестацію — це витік інформації щодо письмового практичного завдання, яке прокурори писали перед проходженням співбесіди. Зновутаки, після письмового звернення до ОГП від представників міжнародних організацій за вихідні тестові завдання були замінені. Але друга версія була значно легшою за попередню. Під кінець проведення переатестації видавалося, що зміст письмових завдань окремим прокурорам був відомий. Керівництвом ОГП належних заходів із цього приводу вжито не було. Сам прокурор, який поширив письмові практичні завдання в мережі, переатестацію не пройшов.

Отже, на мій погляд, переатестація була проведена без тиску з боку керівництва Офісу Генеральної прокуратури, але з проблемами, які вплинули на її перебіг, та які слід обов’язково вирішити до початку проведення переатестації місцевих прокурорів. Найцікавіше ж очікує нас попереду. Більшість прокурорів традиційно оскаржуватимуть «неуспішне» проходження атестації в судах, і з огляду на позицію ОГП в цих процесах ми зможемо зрозуміти справжнє ставлення керівництва Офісу Генерального прокурора до переатестації.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В Україні

Україна посіла 34 місце за кількістю випадків захворювання на COVID-19

МОЗ повідомляє, що Україна за кількістю зареєстрованих випадків коронавірусної хвороби посідає 34 місце в світі, за смертністю від COVID-19 – 38 місце. За кількістю хворих на 1 млн населення Україна посідає 86 місце.

Серед європейських країн за кількістю випадків COVID-19 Україна посідає 8 місце, за смертністю – 15, за кількістю хворих на 1 млн населення – 37.

«Динаміка поширення коронавірусної хвороби в світі не має тенденцій до зниження. Кількість хворих у світі дорівнює 17 млн 106 тис., з яких 668 тис. випадків хвороби закінчились летальними наслідками. В Європі зареєстровано 2 млн 871 тис. випадків коронавірусної хвороби, з яких 203 тисяч – летальні. За минулу добу серед європейських країн найбільший приріст хворих на коронавірус спостерігався в Росії – 5400 випадків, в Іспанії – 3092 випадки та у Франції – 1346. В Іспанії почалась нова хвиля захворюваності на COVID-19. В сусідніх з Україною країнах, зокрема в Румунії, добовий приріст кількості випадків COVID-19 склав 1200 осіб, в Польщі – 657, в Молдові – 390», – пояснив заступник Міністра охорони здоров’я – Головний державний санітарний лікар України Віктор Ляшко.

Читати далі

В Україні

Визначено регіони червоної, помаранчевої, жовтої та зеленої епідемічних зон

Центральна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій визначила регіони за рівнем поширення епідемічної небезпеки COVID-19.

До червоної зони віднесено Луцьк, Тернопіль та Кіцманський район Чернівецької області.

Помаранчевий рівень поширення коронавірусу встановлений в Луцькому та Любешівському районі Волинської області, в Івано-Франківську та Тисменицькому районі Івано-Франківської області, у Львові та Миколаївському, Пустомитівському та Перемишлівському районах Львівської області, місті Бережани та Бучацькому районі Тернопільської області.

Загалом до червоної, помаранчевої та жовтої зони розповсюдження коронавірусу потрапили адміністративно-територіальні одиниці 8 областей України. Це стосується Вінницької, Волинської, Житомирської, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей.

Засідання Центральної комісії ТЕБ та НС буде проводитись кожної п’ятниці. За результатами аналізу ситуації в регіонах будуть визначатись рівні розповсюдження коронавірусу.

Вся інформація щодо рішення комісії буде розміщена на сайті МОЗ та Урядовому порталі. Крім цього, обласним державним адміністраціям доручено провести роз’яснювальну кампанію щодо введених рівнів обмежень.

Ознайомитись з епідемічними показниками на рівні районів та міст обласного значення можна за посиланням.

Читати далі

В тренді

Telegram