В Україні
Воєнні злочини: складнощі розслідування
Сергій Миткалик,
голова правління ГО «Антикорупційний штаб»,
заступник голови Громадської ради при НАЗК
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну цифра вчинених російськими військовими воєнних злочинів щодня зростає. Однак у суді справи опиняються не так швидко, як хотілося б. Пояснюю, чому.
Як відомо, Офіс Генерального прокурора на сьогодні є основним органом, який взяв на себе координацію розслідування воєнних злочинів з моменту вторгнення. Станом на жовтень 2022 року прокурори зафіксували 39 551 воєнний злочин. Із них 96% (38 128) — це порушення законів та звичаїв війни (стаття 438 Кримінального кодексу України). Решта — пропаганда війни, геноцид, ведення агресивної війни, диверсія, пропаганда та інші злочини.
Читайте також: ReOpen Ukraine у Маямі: Міжнародне правосуддя та післявоєнні економічні перетворення для України
Ми вирішили порівняти цифри відкритих кримінальних проваджень з аналогічним періодом у 2021 році (вересень 2021 року). Загальна кількість усіх злочинів в Україні в порівнянні з довоєнним аналогічним періодом, які розслідують правоохоронні органи, суттєво не змінилася: зареєстровано в ЄРДР 277 тисяч. Рік тому ця кількість становила 271 тис. злочинів.
Натомість кількість кримінальних проваджень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку зросла з 212 до 37 тисяч злочинів. Саме до цих видів злочинів належить порушення законів та звичаїв війни, застосування зброї масового знищення, геноцид та інші. За результатами розслідування 412 обвинувальних актів передано до суду. У 2021 році ця цифра становила лише 19. Тому кількість успішно завершених справ у вересні цього року збільшилась на 2000%. Тож після повномасштабного вторгнення ефективність розслідування правоохоронцями кримінальних проваджень воєнних злочинів суттєво зросла. Це підтверджується збільшенням кількості розпочатих та переданих до суду кримінальних правопорушень.
Звісно, враховуючи 150 тисяч російських військових, які прийшли на територію України в лютому, аби вбивати, мародерити, ґвалтувати, руйнувати, то цифра 412 переданих до суду обвинувальних актів видається незначною. Але на це є об’єктивні причини, адже на сьогодні перед правоохоронцями для притягнення до відповідальності за воєнні злочини постав ряд серйозних викликів.
По-перше, війна продовжується. Однією з перших слідчих дій зазвичай є огляд місця вчинення злочину. Огляд місця події та збір доказів під обстрілами на окремих територіях України на сьогодні досі залишається неможливим.
Читайте також: Воєнні злочини: стаття КК України щодо порушення законів та звичаїв війни крізь призму міжнародного гуманітарного права
По-друге, потрібен людський ресурс для розслідування. Багато ресурсу правоохоронних органів спрямовано на допомогу Збройним Силам України. До прикладу, перехоплена українськими правоохоронцями інформація розмов російських військових найперше передається до ЗСУ, для визначення місця розташування противника. А для долучення таких розмов до кримінального провадження необхідне дотримання процесуального порядку.
По-третє, визначити конкретного російського військового, який вчинив злочин, серед тисяч солдат та офіцерів, які осідають під час окупації в населеному пункті дуже складно. Або навпаки, якщо за перехопленою розмовою й буде встановлено російського військового, то постає серйозний виклик зрозуміти, чи саме він причетний до цього конкретного злочину. Цих трьох обставин достатньо, аби зрозуміти, з якими викликами зіштовхнулися правоохоронні органи в процесі розслідування кримінальних проваджень.
Натомість журналісти та правозахисні організації намагаються активно сприяти викриттю злочинів. Часто потерпілі не готові розповісти правоохоронцям жахливі речі, які вчиняються на їхніх очах. А от журналістам розказати наважуються. Тому працівники ЗМІ, які, здійснюючи власні розслідування, також долучені до збирання доказів і фактів скоєних воєнних злочинів, допомагають розслідуванням.
Джерело: Юридичний вісник України
