Connect with us

В Україні

Вища рада правосуддя — інструмент тиску на суддів?

Андрій БОРОВИК,
виконавчий директор
Трансперенсі Інтернешнл Україна

Сьогодні багато говорять про необхідність судової реформи. Проте й досі не вдалося суттєво реформувати суддівське врядування, провести повноцінне кваліфікаційне оцінювання суддів, а багато тих, чия доброчесність викликає сумніви, залишилися на своїх місцях.

Але особливість української недореформи ще й у тому, що інколи карають не тих. Коли в 2015 році суддя Октябрського райсуду Полтави Лариса Гольник повідомила про те, що їй пропонували хабар за винесення рішення в інтересах тодішнього мера Олександра Мамая, вона не здогадувалася про наслідки, протягом п’яти років після інциденту їй не даватимуть життя і спокою — як керівництво, так і «доброзичливці».

«Чого наривалася? Краще б мовчала», — сказав би хтось.

Коли в 2018 році Віктор Фомін, суддя Мелітопольського районного суду, їхав у відрядження в Київ, він не знав, що ще довго згадуватиме ту свою роботу. І не через її ефективність, адже за неповний рік Фомін розглянув майже 900 матеріалів кримінальних проваджень.

Річ у тім, що саме в Солом’янському районному суді Києва, куди президент відрядив Фоміна, відбувався розгляд справ НАБУ—САП до створення ВАКС. І Віктор Фомін як слідчий суддя розглядав саме такі справи. Серед них — «справа Львівського бронетанкового», аеропорту «Одеса», можливе виведення в офшори мільярдів гривень при продажі природних ресурсів, справи щодо народних депутатів та міністрів. Усе найгарячіше, найрезонансніше і найбільш незручне для зацікавлених осіб. «Нарвався, занадто чесний», — знову сказав би хтось.

Якось так і вийшло, що через свою принциповість і чесність «нарвалися» обоє — і Гольник, і Фомін. Бо вона заявила про грубі порушення, він — просто виконував свою роботу.

Але найдивніше те, що найбільше тиску вони зазнають завдяки органу, який насправді мав би їх захищати — Вищій раді правосуддя. Це можна було б назвати помилкою чи випадковістю, якби такі скарги не надходили систематично й регулярно. І Рада так само регулярно брала їх до розгляду, серйозно псуючи професійне й особисте життя наших героїв.

Бо ж як зберігати репутацію доброчесного, коли над тобою постійно нависає загроза дисциплінарного покарання? Про професійне зростання я тут взагалі краще промовчу.

Хто ж скаржиться і на що? Це теж дуже цікаво. Наприклад, остання скарга на Ларису Гольник надійшла у зв’язку з тим, що суддя відвідала конференцію з нагоди 5-річчя Transparency International Ukraine. Голова Октябрьського суду Полтави Олександр Струков вказав, що вона, нібито, порушила правила поведінки. На його думку, відвідування публічного заходу міжнародної антикорупційної організації порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності та непідкупності. А ще скаржник додав, що тематика конференції «П’ять років боротьби з корупцією» не збігається з професійною діяльністю судді. Звісно, хіба суддя-викривач може мати відношення до антикорупційних розслідувань і боротьби з хабарями взагалі?

Водночас суддю Віктора Фоміна ВРП притягнула до дисциплінарної відповідальності за передачу арештованих активів до АРМА. Ідеться про кримінальне провадження щодо можливої розтрати майже 15 млн грн при закупівлі двигунів для потреб ЗСУ. В оскарженні цієї справи Фомін змушений був дійти до Верховного Суду, який і поставив крапку та скасував рішення ВРП щодо цього «порушення».

Але зараз на розгляді Ради вже інша скарга, що стосується недекларування суддею з Харкова численних статків. Цю скаргу на Фоміна подали з вигаданої адреси, не дотримуючись норм закону. Як думаєте, це когось зупинило? Ні, справу знову відкрили.

От і бачимо, що Вища рада правосуддя, яка має формувати та підтримувати високий рівень професійності та доброчесності суддів, на жаль, стала інструментом тиску на незалежних і порядних суддів. А скільки ще їхніх колег, які, не витримавши тиску, здаються, або не готові повідомляти про порушення, щоб «не нарватися»? Питання відкрите. Скільки суддів, чию доброчесність дійсно варто було перевіряти, але вони досі залишаються на своїх місцях, попри навіть кричущі порушення? Ще одне відкрите питання, до того ж логічне.

Адже ВРП надто часто відкриває численні провадження стосовно «суворих» проступків доброчесних суддів. При цьому сліпота Ради щодо реальних порушень закону деякими представниками суддівського корпусу продовжує вражати, а інколи й просто обурювати..

У статті 1 Кодексу суддівської етики сказано: «Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права». З огляду на ці дві історії, слова набувають зовсім інших барв і відтінків, від яких ще гостріше відчувається потреба в реальній судовій реформі.

Джерело: Юридичний вісник України

В Україні

Доля люстрації в Україні

Міністр юстиції Денис Малюська вважає, що повторна люстрація може розпочатися не раніше початку 2021 року. Про це він заявив на прес-конференції, коментуючи рішення Європейського суду з прав людини, яким закон про люстрацію визнано таким, що порушує права людини.

«Безумовно, рішення ЄСПЛ ми будемо виконувати й робитимемо це за двома напрямами: необхідно буде виплатити компенсацію тим, хто виграв у ЄСПЛ і ми її виплатимо. Другий аспект — це привести українське законодавство у відповідність до вимог конвенції. Ми вже розробили законопроект, який вносить зміни в закон про очищення влади та внесли його на розгляд уряду. Розгляду його очікуємо наступної середи, або через тиждень. Потім законопроект буде внесено в парламент», — сказав міністр. Малюська уточнив, що суть законопроекту полягає в тому, що буде створено спеціальний орган — Люстраційну комісію, яка й розглядатиме заяви люстрованих, зокрема, щодо категорій осіб, по яких ЄСПЛ зробив висновок про недоцільність їхньої автоматичної люстрації. Такі особи будуть або поновлені на посадах, або отримають компенсацію за завдану шкоду. Крім того, міністр зазначив, що частина люстрованих такими й залишиться, «це топ-посадовці часів Януковича та члени уряду періоду його президентства, а по частині люстрація буде точно скасована». За його словами, йдеться про посадовців часів УРСР, адже люстрація чиновників радянського часу наразі неактуальна — минуло надто багато часу, тож немає небезпеки, що на держслужбу можуть потрапити функціонери часів СРСР. За його словами, в кращому випадку відповідний законопроект буде прийнято восени, а до кінця року може бути сформована й Люстраційна комісія «і з 2021 року за найоптимістичнішим сценарієм вона почне перегляд справ люстрованих осіб». Нагадаємо, 17 жовтня 2019 року на сайті Євросуду з прав людини було оприлюднено рішення ЄСПЛ у справі «Полях та інші проти України».

Справу було відкрито за скаргами п’ятьох українських держслужбовців. Суд визнав, що люстрація державних службовців в Україні, яка стала можливою завдяки Закону «Про очищення влади», порушила їхні права. ЄСПЛ постановив, що стосовно трьох позивачів була порушена стаття 6 §1 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через велику тривалість розгляду в українських судах їхніх справ та стаття 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) цієї Конвенції — стосовно усіх п’ятьох позивачів. Згідно з рішенням суду, Україна повинна виплатити кожному заявнику по 5 тисяч євро як компенсацію за завдану моральну шкоду. Крім того, суд постановив, що перший заявник має отримати 1,5 тисяч євро, а всі інші — по 300 євро у зв’язку з судовими витратами.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В Україні

Чому не виправдалися очікування переатестації обласних прокурорів?

Сергій МИТКАЛИК,
виконавчий директор ГО «Антикорупційний штаб»

Переатестація обласних прокурорів підходить до завершення. Попередній результат — із 3 161 обласного прокурора атестацію пройшли 2 487. Поки що залишається невідомою доля 18 прокурорів, тобто 22% не набрали відповідних балів на тестуванні або не пройшли співбесіду.

Якщо розглядати окремий етап атестації, а саме співбесіду, то її не змогли пройти лише 5% прокурорів. Нагадаємо, під час атестації прокурорів Офісу Генерального прокурора заяви про намір пройти таку атестацію написали 1 083 прокурори ГПУ. З них успішно подолали три етапи 610 прокурорів, тобто 56%. Тоді ця атестація проходила під керівництвом Руслана Рябошапки.

Чому переатестацію в регіональних прокуратурах пройшло більше прокурорів, аніж в ОГП?

У цьому плані слід виділити декілька причин. По-перше, комісії з атестації ОГП, які очолювали заступники генерального прокурора Руслана Рябошапки, мали досить повну інформацію про своїх колег-прокурорів. Тим часом у комісіях обласних прокуратур рядовий прокурор із ОГП, який входив до її складу, мало що знав про регіональних прокурорів, а тому керувався тією інформацією, яку підготувала робоча група з числа громадськості.

По-друге, на момент проведення переатестації обласних прокурорів Окружний адміністративний суд м. Києва вже задовольнив позов звільненого прокурора Генпрокуратури за результатами атестації. Члени кадрових комісій регіональних прокуратур почали звертати на це увагу й намагалися детальніше обґрунтовувати свої рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

По-третє, більшість негативної інформації, що містилася в ЗМІ, зазвичай або не підтверджувалася, або мала своє логічне та документальне пояснення.

Організаційні моменти

Загалом було створено 12 кадрових комісій регіональних прокуратур, кожна з яких складалася з 6 осіб, а саме: трьох прокурорів ОГП, які вже пройшли атестацію, та трьох представників, делегованих міжнародними організаціями. Серед останніх — адвокати та юристи, члени громадських організацій. Для успішного проходження співбесіди прокурору потрібно було набрати 4 голоси «за».

На мій погляд, міжнародні організації, які делегували своїх представників, неналежно організували процес їхнього відбору. Напевно, це сталося через дві причини. По-перше, анкета про бажання взяти участь в атестації заповнювалася в березні, а сама атестація була запланована на квітень—травень, однак через карантинні обмеження була відкладена на невизначений строк. По-друге, організації не повідомили, які саме кандидатури були відібрані та подані до ОГП для включення до складу конкурсних комісій. А коли ОГП у середині червня вирішив запустити процес роботи комісій, кандидатів, поданих міжнародними організаціями, автоматично включили до складу конкурсних комісій. Організації, які нас делегували, вже постфактум повідомили, що ми є включеними до складу комісії, пославшись на наказ. Деякі члени комісії через неможливість взяти участь у її роботі заявили про відмову. Зважаючи на це, їх оперативно було замінено іншими юристами.

Організаціям, які делегували своїх представників, потрібно було провести відповідне навчання. Так, під час переатестації спостерігалося, що делеговані особи не завжди чітко знали алгоритми роботи кадрових комісій, через що інколи виникали процедурні помилки. Додаткового навчання не проводили і серед представників кадрових комісій від Офісу Генерального прокурора. Більшість із них досить формалізовано підходила до обґрунтування причин непроходження прокурором атестації. Тобто вони були готові голосувати «проти» в разі порушення чинного законодавства прокурорами. Хоча було достатньо обґрунтованого сумніву щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Слід звернути увагу на неоднорідні результати роботи комісій. На приклад, у сьомій конкурсній комісії атестацію не пройшов 21 прокурор, тоді як в одинадцятій — лише 6. Це можна пояснити двома факторами. З одного боку, прокурорів ділили між комісіями за алфавітним принципом, тобто більше «недоброчесних» прокурорів могли опинитися в одній комісії випадково. З іншого боку, розуміння сутності «обґрунтованого сумніву» щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності в кожної комісії було різним.

Чи був тиск на комісію з боку ОГП?

Явних ознак тиску на колег у конкурсній комісії з боку керівництва Офісу Генерального прокурора, як член 9 кадрової комісії, я не спостерігав. Більше того, в 13-й кадровій комісії між головою конкурсної комісії, який є представником ОГП, та членами, делегованими від міжнародних організацій, виник конфлікт. Голова дозволяв собі неприйнятно висловлюватися про представників громадськості та адвокатів. Зважаючи на це, ними була надіслана скарга до Генпрокурора щодо заміни голови конкурсної комісії. Реакція була швидкою: Голову виключили зі складу 13 комісії та замінили на іншого прокурора Офісу Генпрокуратури.

Варто згадати ще одну обставину, яка допомогла частині прокурорів пройти атестацію — це витік інформації щодо письмового практичного завдання, яке прокурори писали перед проходженням співбесіди. Зновутаки, після письмового звернення до ОГП від представників міжнародних організацій за вихідні тестові завдання були замінені. Але друга версія була значно легшою за попередню. Під кінець проведення переатестації видавалося, що зміст письмових завдань окремим прокурорам був відомий. Керівництвом ОГП належних заходів із цього приводу вжито не було. Сам прокурор, який поширив письмові практичні завдання в мережі, переатестацію не пройшов.

Отже, на мій погляд, переатестація була проведена без тиску з боку керівництва Офісу Генеральної прокуратури, але з проблемами, які вплинули на її перебіг, та які слід обов’язково вирішити до початку проведення переатестації місцевих прокурорів. Найцікавіше ж очікує нас попереду. Більшість прокурорів традиційно оскаржуватимуть «неуспішне» проходження атестації в судах, і з огляду на позицію ОГП в цих процесах ми зможемо зрозуміти справжнє ставлення керівництва Офісу Генерального прокурора до переатестації.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В Україні

Україна посіла 34 місце за кількістю випадків захворювання на COVID-19

МОЗ повідомляє, що Україна за кількістю зареєстрованих випадків коронавірусної хвороби посідає 34 місце в світі, за смертністю від COVID-19 – 38 місце. За кількістю хворих на 1 млн населення Україна посідає 86 місце.

Серед європейських країн за кількістю випадків COVID-19 Україна посідає 8 місце, за смертністю – 15, за кількістю хворих на 1 млн населення – 37.

«Динаміка поширення коронавірусної хвороби в світі не має тенденцій до зниження. Кількість хворих у світі дорівнює 17 млн 106 тис., з яких 668 тис. випадків хвороби закінчились летальними наслідками. В Європі зареєстровано 2 млн 871 тис. випадків коронавірусної хвороби, з яких 203 тисяч – летальні. За минулу добу серед європейських країн найбільший приріст хворих на коронавірус спостерігався в Росії – 5400 випадків, в Іспанії – 3092 випадки та у Франції – 1346. В Іспанії почалась нова хвиля захворюваності на COVID-19. В сусідніх з Україною країнах, зокрема в Румунії, добовий приріст кількості випадків COVID-19 склав 1200 осіб, в Польщі – 657, в Молдові – 390», – пояснив заступник Міністра охорони здоров’я – Головний державний санітарний лікар України Віктор Ляшко.

Читати далі

В тренді

Telegram