В Україні
Як зламати систему корупційних злочинів?
Роман ТРУБА, директор Державного бюро розслідувань
Фактично з перших днів призначення на посаду я постійно чув один й той самий перелік запитань: «Коли будуть гучні справи?», «Хто з топ-посадовців фігурує у ваших провадженнях?», «Коли ви запроторите когось за грати?».
Державне бюро розслідувань асоціюється саме з гучними політичними провадженнями. Водночас, я завжди наголошував, що наше завдання набагато глибше — ми маємо побороти системні злочини. Це — корупція на митницях, де роками безперебійно працюють налагоджені схеми, застосування правоохоронцями сили там, де для цього немає підстав, катування в тюрмах та побудова бізнесу на потребах засуджених людей.
Та за більшістю усіх злочинів стоять гроші. Структурою, яка бореться з корупцією, прийнято вважати НАБУ. Так сталося, що ця інституція запрацювала набагато раніше за ДБР. Проте наші колеги розслідують лише «верхівку айсберга» — можливі неправомірні дії топ-чиновників. Розслідування основного масиву корупційних злочинів припадає на ДБР. Нам підслідні сотні тисяч державних службовців, правоохоронців — від поліцейських до керівників підрозділів у Генеральній прокуратурі України.
За сім місяців роботи у ДБР 2 670 проваджень щодо злочинів у сфері службової діяльності та корупції: у 165 — повідомлено про підозру, 149 — скеровано до суду, 6 обвинувальних вироків. Це — різні злочини. Так, за керівну посаду в «Укроборонпромі» шахраї вимагали 570 тисяч доларів від колишнього співробітника «Укрспецекспорту». ДБР викрило схему й затримало зловмисників під час передачі половини суми.
Уявляєте, півмільйона доларів за посаду державного службовця, а ще кажуть, що державна служба не престижна. На жаль, така практика існує, щоб у подальшому «відбивати» ці гроші на корупційних схемах. Наприклад, можна привласнити 30 млн грн бюджетних коштів при будівництві на полігоні, або двигуни танків для подальшого перепродажу — від 18 до 25 тисяч доларів за один. Або купити неякісне речове майно для армії, завдавши збитки державі, за попередніми оцінками, на суму понад 100 млн гривень.
Візьмемо корупційні злочини серед правоохоронців: начальник слідчого управління поліції вимагає 5 тисяч доларів, щоб не оголошувати підозру; прокурор обіцяє за 3 500 доларів укласти угоду про визнання винуватості з тим, щоб суд не призначив покарання, пов’язане з позбавленням волі; прокурор вимагає 5 тисяч доларів у підприємця за непритягнення до відповідальності та подальше «сприяння» веденню бізнесу; працівники слідчого ізолятора беруть 2 тисячі доларів, щоб не поміщати до карцеру. Знайомі ситуації? А суми? Такі люди, маючи ресурс тиску завдяки своїй посаді, будують «бізнес», вимагаючи по 3, 5, 10 тисяч доларів з українців. Це відбувається не десь там у високих кабінетах. Це відбувається постійно і повсюдно: від столиці до районів та сіл.
Бувають і нестандартні кейси. Так, днями ДБР викрило діяльність тіньового казино, яке працювало під прикриттям правоохоронців. Або, наприклад, у Львові правоохоронці за неправомірну вигоду повернули 24 кг ювелірних виробів, які були речовими доказами та підлягали конфіскації. Нанесена шкода державі — 20 млн грн.
Окрема категорія — корупція на митницях. У ДБР близько ста проваджень щодо працівників Державної митної служби в Україні. У 14-ти з них — повідомлено про підозру, вісім — уже в суді.
Начальники митних постів «беруть» з підприємців за «правильне» митне оформлення товарів по 2 500 доларів США, налагоджують схему їх протиправного ввезення, прикривають контрабанду. Перелік можна продовжувати. Наприклад, ДБР розслідує: контрабандне переміщення тютюнових виробів, тварин, а також нелегальних мігрантів через Державний кордон України; виведення у тіньовий сектор економіки безготівкових коштів підприємств та державного бюджету. Місячний тіньовий обіг — 500 млн гривень; митне оформлення товару без сплати необхідних митних платежів. Збиток держави — понад 33,1 млн гривень.
Системні злочини тримаються на безкарності: коли посадовець знає, що можна комусь заплатити так само, як платять йому, що можна «вирішити питання». Коли ж посадять одного, другого, десятого — система почне ламатися.
Раніше серед правоохоронців панувала думка, що практично неможливо оголосити підозру, а потім винести обвинувальний вирок прокурору. Усім іншим правоохоронцям — так, прокурорам — ні. Тому, коли ДБР почало це робити, я отримав багато повідомлень про те, що щось змінюється.
Водночас, рішення виносить суд. Від нього залежить, чи будуть притягнуті винні до відповідальності. Незабаром запрацює Вищий антикорупційний суд, але він не розглядатиме тисячі «корупційних» проваджень, які розслідує ДБР, звісно, не стане універсальними ліками від корупції. Але я сподіваюся, що запуск Вищого антикорупційного суду дасть сигнал — не боятися притягувати до відповідальності посадовців будь-якого рівня. Бо країна змінюється, адже цього хочемо ми, українці.
Джерело: Юридичний вісник України
