В Україні
Зловживання розміром застави потрібно припиняти
Борис Кушнірук,
економіст, експерт, аналітик
Деякі думки щодо використання застави в якості запобіжного заходу
Активність коментарів у соцмережах питання застави екс-главі Нафтогазу Андрію Коболєву з боку осіб, пов’язаних з ОПУ, не залишає сумнівів щодо причетності керманичів з Банкової до всієї цієї доволі скандальної історії.
Говорячи на цю тему, слід згадати й сумнівні кейси Пивоварського, Дихне та інших осіб, якими займається НАБУ. Скажу відверто, я ніколи не був у захваті від попереднього керівника НАБУ Артема Ситника. Якось не дуже вірив і не вірю й зараз у моральні принципи людини, яка пропрацювала 15 років в органах прокуратури. Ще більш сюрреалістичною виглядала ситуація, коли пана Ситника рішенням суду визнали винним у корупційному правопорушенні, внесли в реєстр корупціонерів і, при цьому він залишився працювати на посаді директора НАБУ. Чим ще більше можна було дискредитувати цю інституцію, важко було уявити.
Читайте також: Згода контролюючого органу на приватизацію майна у податковій заставі більше не вимагається
Але, як то кажуть, знизу постукали: за допомогою відверто удаваного конкурсу призначили на посаду директора НАБУ особу, пов’язану з нинішніми можновладцями і з, м’яко кажучи, дуже контраверсійною репутацією. В результаті вимальовується не дуже оптимістична картинка – зв’язка НАБУ з нинішніми керманичами з Банкової. Очевидно, що про декларовану незалежність цієї антикорупційної інституції, принаймні тимчасово, можна забути.
При тому серйозною проблемою є те, що значна кількість працівників НАБУ та САП мають украй низький рівень економічних знань. У поєднанні з характерною для правоохоронців революційною доцільністю та пролетарською ненавистю до всіх цих реформаторських державних та корпоративних менеджерів, вони стають гарним інструментом маніпулювання й управління з боку ОПУ.
У зв’язку з цим важливим запобіжником має бути Вищий антикорупційний суд (ВАКС). Саме він повинен стати реальним арбітром між правоохоронцями та громадянами. Але відверто абсурдне судове рішення щодо розміру застави в якості запобіжного заходу в справі того ж А. Коболєва ставить під сумнів спроможність та готовність суддів Вищого антикорупційного суду бути такими незалежними арбітрами.
Наголошую, що проблема не в самому факті проведення розслідування стосовно тих чи інших осіб – недоторканих бути не повинно. Але до вступу в силу обвинувального рішення суду їхні права, в тому числі в частині невиправданого перебування у в’язниці, не можуть порушуватися.
І це стосується не тільки антикорупційних органів та ВАКС. Згадаємо, що захмарний розмір застави по відверто абсурдній кримінальній справі був встановлений у 2019 році бойовому генералу Марченку. Тому самому, значною мірою завдячуючи професіоналізму якого нам вдалося сьогодні зберегти від російської окупації південну частину України. Й ми лише згодом, сподіваюсь, по-справжньому оцінимо його роль у цьому.
Між тим, наскільки знаю, досі ніхто з керманичів держави так і не вибачився перед ним за те приниження та тримання в тюрмі, через яке йому довелося пройти. До речі, кримінальну справу проти нього закрили, але гроші, які переказав Петро Порошенко як заставу, йому досі не повернули. Чув, що вимагають, щоби він переказав їх у якийсь там фонд підтримки правоохоронців. Давно знаючи, хоч і не дуже близько, пана Порошенка, не здивований, що він прямим текстом послав їх услід «російського корабля». Вони й пішли, але гроші не повертають. Хоча пан Порошенко і наголосив, що всі ці кошти хоче використати на підтримку ЗСУ.
Повертаючись до питання використання застави в якості запобіжного заходу, можна сказати, що правоохоронці та судді відверто зловживають ним, дуже часто встановлюючи її розмір на рівні заздалегідь непідйомному для підозрюваного. При цьому одночасно є безліч прикладів, коли навпаки – розмір застави виглядав відвертим (знущально) малим і дозволяв підозрюваному вийти зі слідчого ізолятора та сховатися від слідства.
Враховуючи це, впевнений, що Верховний Суд просто зобов’язаний якомога швидше розглянути це питання та ухвалити рішення про узагальнення практики застосування застави з урахуванням досвіду американської судової системи та вже існуючих рішень Європейського суду з прав людини з цього приводу. В іншому випадку ми дискредитуємо не лише створення антикорупційних органів, але й нинішню судову реформу. При тому не хочу проголошувати палких фраз про наших військових, які героїчно боронять незалежність України, та бажання українців стати цивілізаційно складовою товариства європейських народів та європейських стандартів ставлення до прав людини. Але очевидно, якщо дискредитація діяльності антикорупційних органів триватиме та набиратиме сили, то після перемоги нас неминуче чекають соціальне збурення та повне знесення всієї цієї системи антикорупційних і судових органів, з формуванням їх із нуля.
Джерело: Юридичний вісник України
