Зріз громадської думки на Донбасі: сепаратизм залишається на порядку денному

Нещодавне спільне дослідження Українського інституту майбутнього та редакції щотижневика «Дзеркало тижня. Україна», проведене за допомогою компанії «Нью Імідж Маркетинг Груп», нічого нового про сутність сепаратизму не вказало. В нашій країні він виявився таким самим, як і в інших державах, заражених цією проблемою. Іспанія та Бельгія в Європі тому є прикладом. Хоча конфлікти в цих країнах є різними за своєю соціальною напругою.

Так, половина мешканців окупованих територій Луганської та Донецької областей вважають, що нинішні території ОРДЛО мають стати частиною Росії, 13,4% — «частиною Росії, але з особливим статусом». І лише кожен двадцятий з числа опитаних хоче бути в складі України як колись, а кожен десятий бачить нині підконтрольні «ЛНР/ДНР» території «частиною України, але з особливим статусом». Повної незалежності прагне лише кожен шостий з числа опитаних. При тому, що цікаво, більшість із них називають себе українцями

Картина щодо ставлення наших співгромадян до Донбасу буде неповною, якщо не врахувати інші опитування, зокрема ті, які були проведені Центром Разумкова в жовтні по всій країні, окрім непідконтрольних Києву територій. Вони засвідчили наступне: більше ніж дві третини наших співгромадян виступає за збереження непідконтрольних окупованих районів Донбасу у складі України — в тому чи іншому статусі. Більш поглиблений аналіз даних опитування Центру Разумкова дозволяє стверджувати, що населення не боїться того, щоб ці території повернулися до складу Донецької та Луганської областей України на тих самих умовах, що були раніше; лише незначна частина бачить їх під контролем України, але з отриманням більшої незалежності від Києва; лише кожен десятий мешканець країни не проти утворення на території ОРДЛО автономії в складі України. І лише 6,2% українців згодні, щоб ЛНР/ДНР відокремилися від України або утворили незалежну державу. Однак у вигляді плати за мир готові розпрощатися з ОРДЛО чимало людей 11,6%”, — зазначає «Дзеркало тижня».

За останні роки це перше системне й досить представницьке опитування як мешканців ОРДЛО, так і жителів усієї країни. Порівняння соціологічних показників громадської думки обох частин країни враховує і можливу похибку репрезентативності, яка є невеликою. А отже, картина виглядає жорсткою, правдивою і досить неприємною. Виходячи з цього дослідження, ми всі повинні усвідомити, що сепаратизм у своєму неприглядному зомбованому вигляді є ще більш неприйнятним для держави явищем, тож ми маємо виборювати не територію, а народ, який там проживає. Політичні нюанси оцінювання даних мають враховувати і думку цих людей.

Цікаво, що при цьому 63,6% опитаних вважають, що відновлювати Донбас мають за кошти України. Вражає й те, що більшість опитаних виправдовує дії Росії в Криму — як «законний захист російськомовних громадян». Про майбутні вибори на цих територіях опитувані заявили, що вони проти участі українських партій у виборах, але допускають, що кандидатами в органи влади можуть бути громадяни інших країн між рядків читаємо — йдеться про громадян Росії.

Отже, стара фомула протесту українців на кшталт «чемодан-вокзал-Росія» тут не пройде. Потрібне величезне терпіння і стратегічне бачення майбутнього, десь таке, яке мав свого часу німецький канцлер Конрад Аденауер, коли говорив, що «можливо здійснити возз’єднання Німеччини тільки за допомогою західних союзників. Але ніяк не за допомогою Радянського Союзу…Неможливо повернути Берлін і Східну Німеччину, як що не буде єдиної Європи». При цьому він також зазначав, що «всі ми під одним небом живемо, але небокрай у всіх різний». Зі спливом часу Німеччина таки воз’єдналася. Частина Донбасу вже шість років відмежована від України. А після озвучення результатів вказаного опитування можна констатувати, що ментально наші колишні друзі перетворилися на ворогів, а вороги — у супротивників.

Потрібно інше соціальне, економічне та політичне тяжіння, щоб відбулися ментальні зміни в сприйнятті між громадами, які представляють населення всієї країни та жителів ОРДЛО. Бо за якихось двадцять років на цих землях виросте нове покоління, яке, скоріше не матиме жодних зв’язків з унітарною державою Україна. Тому економічне зростання та соціальний розвиток, мабуть, і стануть у майбутньому основою вирішення всіх проблем, що накопичуються в державі. А сепаратизм як явище в умовах глобалізації світу долається відповідною політикою держави, що включає не лише економічні та політичні засоби, а й засоби безпеки та наведення правового порядку в країні. Монобільшість у парламенті, оперативна робота держапарату та контроль на кордонах стануть у нагоді і в протидії сепаратизму. Бо в протилежному випадку нас очікує федералізація держави, якої ми точно не хочемо. І для цього не треба проводити жодного опитування. Все і так усім ясно.

Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути