Зворотний бік реформи. Міліція берегла порядок, а поліція має берегти людину

Лозунг радянської доби «моя міліція мене береже» — був надійним джерелом обмеженого бажання людини знати, що відбувається за фасадом «єднання влади і людини». Образи міліціонерів, виписані в кінохітах тієї доби («Народжена революцією» Григорія Кохана та «Місце зустрічі змінити не можна» Станіслава Говорухіна) надійно вкарбувалися у свідомість і були ознакою сприйняття образу безкомпромісного правоохоронця, готового на все заради справедливості.

Абстрактність цієї самої справедливості, готовність жертвувати заради неї здоров’ям і навіть життям не давали спокою радянській людині, проте лишали віру в непогрішимість і професійність «солдатів правопорядку». Ця доба завершилася для багатьох самогубством міністра внутрішніх справ СРСР Миколи Щелокова, державне розслідування діяльності якого виявило численні факти зловживань, корупції, елементарних порушень правопорядку міліціянтами. З початком перебудови, а особливо за час доби самостійності історія становлення нової міліції й української поліції надала чимало свідчень, прикладів, звичайних фактів, як має формуватися сучасний поліцейський, загалом яким він має бути, а не лише здаватися.

Так, правоохоронні органи потрібно реформувати, не чекаючи допомоги із Заходу чи Сходу, з ЄС чи США. Ці ідеї закладені в дослідження відомих вітчизняних вчених і практиків. Є якісні і фахові думки про те, як мають виглядати процесуальний та матеріальний закони, співвідношення з якими було порушено «КПК імені А. Портнова». Разом із тим, законні підвалини реформування — це лише перший крок, і він мав би бути зроблений у першу чергу, а не в останню мить, як це було з Національною поліцією. А персональний склад першопроходців до Нацполіції — це вже другий крок і добір на посади необхідно робити для всіх однаковим — від першого і до останнього керівника системи. Кажуть, що петиція про відставку з посади чинного міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, зареєстрована на сайті Президента й набрала вже необхідну кількість голосів для розгляду питання зняття з посади. Так, чесно кажучи, є за що. Хоча особисто в автора цих рядків він не викликає якоїсь неприязні. Та на жаль, він такий же «професіонал», яким був і є нинішній очільник ГПУ Юрій Луценко. Незнання основ кримінології, правової політики, державного менеджменту структури, якою є система органів внутрішніх справ, в купі з провалами внутрішньої безпеки в цій структурі, певно що вимагають його відставки.

Перераховувати ознаки «проколів» роботи нинішніх правоохоронців — це лише доповнювати об’єктивні докази того, що в даній сфері щось відбувається не так. А захоплення міністра соціальними мережами, іграми на гарному іміджі доброї і заможної людини в купі з роллю вагомого політика практично нічого не дають для доби сучасного поліцейського. Бо тут справді потрібен «комісар поліції Катаньї», що буде не лише чесно служити справі й розгрібати завали справ, а й не пошкодує власного сина, як той щось накоїть з ділками й бюджетними коштами задля придбання рюкзаків. Так має відбуватися не для власної самооцінки, а для кращого розуміння тої самої справедливості, за яку ми вже довгій час б’ємося та, мабуть, так ніколи і не досягнемо за доби «провалів» у Нацполіції. Тому резонно постають питання про активний самозахист й особисту зброю, про початок доби приватних детективів й особистої охорони, про «самодостатність» влади і недолугість громадського контролю над нею. Але ж і відчаю в цій царині не повинно бути. Натомість має бути чітке бачення нового поліцейського і його ролі у суспільстві, критеріїв добору, професійного страхування й належної оплати праці, відсікання в професії всього зайвого та надмірного. І потрібно віднайти ціну злочину, розслідування якого обходиться державі в хорошу копійку, а не перетворювати досудове слідство в шоу з телебаченням, гелікоптерами та заявами про попереднє розкриття. Все це має піти в історію, бо політика тут ні до чого. Сучасна поліцейська робота – це гостра річ, яку бажано аналізувати, поважати та випереджати «негативні викиди», від яких ми ніколи не будемо застраховані, бо це складна й небезпечна діяльність, яку необхідно робити з холодною головою та незаплямованою репутацією.

Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути