Connect with us

Юридична практика

Адмінсудочинство: проблеми і пріоритети Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду підбив підсумки роботи в 2020 році

Дата публікації:

Відбулися збори суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Йшлося про підсумки роботи КАС ВС у минулому році, його досягнення, наявні проблеми та пріоритети на наступний період. Нагадаю, це наш третій рік роботи у складі нового Верховного Суду, який, як відомо, розпочав свою роботу 15 грудня 2017 року.

Процесуальна діяльність

Сьогодні можна сказати, що статистичні показники надходження справ і матеріалів до КАС ВС протягом 2018–2020 років є підставою для констатації факту того, що суд працює в умовах колосального навантаження всі останні роки. Так, протягом цього періоду на розгляд до Касаційного адміністративного суду надійшло 146 694 справи і матеріали. За цей період розглянуто 129 118 справ, з яких по суті — 51 284, або 40 % загальної кількості розглянутих справ і матеріалів. Зокрема, в 2018 році надійшли 71 101 справа та матеріал, з них нових – 29 517 тисяч та ще 42 400 переданих із Вищого адміністративного суду України, розглянуто 37 449. Із них по суті розглянуто 16 622 справи. В 2019 р. — 37 959 нових справ і матеріалів, розглянуто 45 570. З них по суті розглянуто 18 852 справи. В 2020 році — 37 634 нових справи та матеріали, розглянуто — 46 099. По суті розглянуто 15 810 справ.

Загалом упродовж січня — грудня 2020 року на розгляді в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду перебувало 64 612 справ і матеріалів, з урахуванням тих, які не розглянуто на початок звітного періоду. Цей показник становить 11 292 справи і матеріали, передані з ВСУ та ВАСУ, з яких станом на 1 січня 2021 року не розглянуто 4 020 справ та 53 320 нових справ і матеріалів, з них станом на початок року не розглянуто 14 493 справ.

Також зазначу, що із 42 400 справ та матеріалів, які в 2018 році були передані з Вищого адміністративного суду України до КАС ВС, протягом трьох років розглянуто 38 380. Думаю, в цьому році поряд із розглядом нових справ і матеріалів ми завершимо й розгляд останніх 4 020 справ і матеріалів, провадження в яких було відкрито ще ВАСУ. Це — єдиний шлях досягати балансу між кількістю справ і матеріалів, які надходять на розгляд, та зменшенням кількості справ, що очікують розгляду.

Касаційне провадження

Загалом у 2020 році Касаційний адміністративний суд із 64 612 справ і матеріалів розглянув 46 099 таких справ і матеріалів, що становить 71 % від загальної їх кількості. З них більшість, а саме 98 % — справи та матеріали, розглянуті як судом касаційної інстанції.

Зазначу, що минулого року суддями Касаційного адміністративного суду за результатом розгляду матеріалів касаційних скарг повернуто 9 363 такі скарги, відмовлено у відкритті провадження щодо 20 198 скарг. Загалом же впродовж 2020 року по суті судді розглянули 15 810 справ, із них 15 490 — у касаційному порядку. Для порівняння скажу, що це трохи менше, ніж у 2019 році. За результатами розгляду справ за касаційними скаргами, в яких судові рішення переглянуто, 9 229 таких рішень залишено без змін, або 60 % загальної кількості розглянутих справ у касаційному порядку, 6 261 судове рішення змінено або скасовано.

Як і в попередні роки, в 2020-му серед показників надходження та розгляду справ і матеріалів за категоріями адміністративних справ найбільшу кількість становлять податкові справи: надійшло 18 032, 19 571 — розглянуто. Наступною категорією справ, які домінують у надходженні й розгляді, є так звані соціальні справи. Надійшло їх — 5 203, розглянуто — 6 527.

Якщо за категоріями, то з відносин публічної служби надійшло 3 950 справ і матеріалів, розглянуто — 4 866. Справ і матеріалів з приводу регулювання містобудівної діяльності та землекористування надійшло 1 808, розглянуто — 2 683. В цьому сенсі слід звернути увагу ще на одну категорію справ — це справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, яких надійшло — 3 593, розглянуто — 5 904.

Апеляційне провадження

У 2020 році на розгляд КАС ВС надійшло 80 справ за апеляційними скаргами. З них 18 — за апеляційними скаргами у справах, пов’язаних із проміжними виборами народного депутата України, 41 — у справах, пов’язаних із проведенням чергових місцевих виборів, 14 — у справах щодо примусового відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності (у 2019 — 10) та 7 апеляційних скарг у справах інших категорій.

Таким чином, з урахуванням нерозглянутих справ на розгляді КАС ВС станом на 1 січня 2020 року загалом перебувало 85 справ за апеляційними скаргами. У цьому ж році суд ухвалив 65 судових рішень, якими 10 апеляційних скарг повернуто, 2 — залишено без розгляду, щодо 2 — відмовлено у відкритті провадження та в 51 справі здійснено апеляційний перегляд судових рішень. Станом на 1 січня 2021 року не розглянуто 13 справ за апеляційними скаргами. Це, так би мовити, загальні показники здійснення судочинства Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду як судом апеляційної інстанції. Щодо розгляду окремих категорій справ, то, скажімо, апеляційних скарг у справах, пов’язаних із виборчим процесом чергових місцевих виборів, у минулому році до КАС ВС надійшло понад чотири десятки, якщо точніше — 41 (10 — щодо оскарження результатів виборів, 7 — щодо їх інформаційного забезпечення, 3 — щодо висування та реєстрації кандидатів, 2 — щодо формування складу виборчих комісій, 19 — в інших справах щодо організації та проведення виборів). За результатами їх розгляду ухвалено 36 рішень, якими 8 апеляційних скарг повернуто, 2 — залишено без розгляду, щодо 1 — відмовлено у відкритті провадження та в 25 справах здійснено апеляційний перегляд судових рішень. Із них у 17 справах судові рішення залишено без змін, у 7 — рішення скасовано та в 1 — змінено.

Щодо апеляційних скарг у справах, пов’язаних із проведенням проміжних виборів народних депутатів України, то, як уже було зазначено, на розгляд до КАС ВС надійшло 18 таких апеляційних (13 — щодо оскарження результатів виборів, 4 — щодо висування та реєстрації кандидатів, та 1 — щодо організації та проведення виборів). За наслідками розгляду цих апеляційних скарг у 17 справах судові рішення залишено без змін і в 1 справі судове рішення скасовано та ухвалено нове, яким адміністративний позов задоволено повністю.

Щоб трохи відійти від цифр, зазначу, що положення КАСУ регламентують особливості провадження у справах, пов’язаних із виборчим процесом, зокрема, встановлюють стислі процесуальні строки щодо підготовки до розгляду та розгляду таких справ (дводенний строк для розгляду позовних заяв та апеляційних скарг). З урахуванням швидкоплинності виборчого процесу законодавець надав право звертатися, зокрема, з апеляційною скаргою в справі, пов’язаній із виборчим процесом, не лише в робочі дні та години, а й у позаробочий час, вихідні, святкові, неробочі дні. Тож, незважаючи на те, коли надійшли до Касаційного адміністративного суду такі позовні заяви чи апеляційні скарги, робота з їх опрацювання здійснювалася невідкладно. Разом із тим вчинення всіх необхідних підготовчих дій потребувало певного часу, тому розгляд таких справ призначався і на 17:00, і пізніше, відтак розгляд таких справ, з урахуванням усіх процесуальних стадій, подеколи тривав до двох–чотирьох годин ночі. Додам також, що всі апеляційні скарги в справах, пов’язаних із виборчим процесом, були розглянуті судом у дводенний термін.

Забезпечення єдності судової практики

Як і раніше, формування єдиної судової практики, спрямованої на захист прав людини, залишається головною метою й пріоритетом діяльності суду. Що пропонує нам з цього приводу законодавство? По-перше, застосування процесуального механізму розгляду справи «палатою, об’єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду». Нагадаю, відповідно до КАС України, в разі виникнення потреби відступити від раніше сформованої позиції колегія суддів передає справу на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду; палата — на розгляд об’єднаної палати або Великої Палати; об’єднана палата — на розгляд Великої Палати. До складу об’єднаної палати увійшли по два судді, обрані зборами суддів КАС ВС, зі складу кожної з трьох судових палат строком на три роки та голова суду за посадою. Персональний склад об’єднаної палати КАС ВС становить 7 суддів.

Судові палати. Упродовж 2020 року на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів як колегії передано 12 справ. З урахуванням нерозглянутих справ станом на 1 січня 2020-го року в палаті перебувало на розгляді 18, з них розглянуто 15 справ за касаційними скаргами, станом на 1 січня 2021 року 3 справи залишилися нерозглянутими. На розгляд судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав як колегії передано 10 справ. З урахуванням нерозглянутих справ станом на 1 січня 2020-го перебувало на розгляді 11 справ, з них розглянуто 7 справ за касаційними скаргами. Станом на 1 січня 2021 року нерозглянутими залишилися також 3 справи.

На розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян як колегії передано 6 справ. З урахуванням нерозглянутих справ станом на 1 січня 2020-го перебувало на розгляді 8 справ, з них розглянуто 3. Станом на 1 січня 2021 року 5 справ залишилися нерозглянутими.

У 2020 році на розгляд об’єднаної палати було передано 6 справ. З урахуванням нерозглянутих справ станом на 1 січня перебувало на розгляді 7 справ, з них розглянуто 4. Станом на початок року 3 справи залишилися нерозглянутими. Разом із тим за результатом розгляду справ об’єднана палата сформулювала низку правових висновків у постановах Верховного Суду:

– від 17 березня 2020 р. у справі № 520/8309/18 (про строк подання до суду заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу);

– від 2 жовтня 2020 р. у справі № 808/1422/17 (про визначення порядку оскарження аудиторського звіту й уповноважених суб’єктів реалізації права на звернення до суду);

– від 2 грудня 2020 р. у справі № 357/1436/17 (про набрання чинності актом органу місцевого самоврядування щодо встановлення ставок місцевих податків і зборів);

– від 22 грудня 2020 року у справі № 260/1743/19 (про неможливість одночасного притягнення фізичної особи–підприємця, яка використовує найману працю, до фінансової та адміністративної відповідальності).

При тому варто сказати, що в практичній діяльності доволі непоодинокими є випадки безпідставної передачі справи на розгляд об’єднаної палати. Така практика породила іншу, яку можна було б переймати і Касаційному адміністративному суду — за безпідставної передачі повертати справу назад відповідним колегії суддів або палаті.

Єдність судової практики й інститут зразкової справи

У 2020 році КАС ВС продовжив реалізовувати такий процесуальний інструмент, визначений у КАС України, як розгляд зразкових адміністративних справ та постановлення зразкових рішень, який, нагадаю, було впроваджено в адміністративне судочинство для сприяння забезпеченню єдності правозастосовної практики, зменшення навантаження на суддів та швидкого розгляду великої кількості однотипних справ. У звітному періоді до суддів КАС ВС надійшло 33 подання про розгляд типових справ як зразкових. З урахуванням кількості нерозглянутих подань на початок звітного періоду в КАС ВС перебувало 38 таких подань. Так, упродовж січня — грудня 2020 року розглянуто 37 подань. Із них щодо 30 (81 %) у відкритті провадження в зразковій справі відмовлено. На підставі 7-ми подань, або 9 % від розглянутих, справи вирішено по суті. Із них вимоги задоволено в 4 справах.

Незважаючи на те, що інститут зразкової справи практично реалізовується вже протягом трьох років, відмова у відкритті провадження в зразковій справі щодо 81 % відсотка подань спонукає нас до роздумів про, можливо, недостатнє розуміння в адмінсудах суті цього правового інституту та до необхідності проведення правовим управлінням ґрунтовного аналізу питання впливу зразкових рішень, постановлених за результатами розгляду зразкових справ, на розгляд типових адміністративних справ.

Науково-практична та методична робота

Минулий рік відзначився й активною співпрацею КАС ВС із Науково-консультативною радою при Верховному Суді з проблемних (спірних) питань, які виникали під час здійснення правосуддя, зокрема щодо:

– держреєстру ФОП та сплати ЄСВ, у тому числі в період антитерористичної операції; оформлення актів перевірки податковими органами; оподаткування ПДВ коштів, отриманих згідно із дистриб’юторським договором; природи адміністративної відповідальності;

– виплати пенсії працівникам льотно-випробувального складу; виплати пенсії шахтарям; строків накладення фінансових санкцій;

– поновлення на роботі внаслідок люстрації, поновлення на роботі в митному органі; адвокатської діяльності; здійснення особистого прийому Президентом України та інших.

Загалом упродовж 2020 року Касаційний адміністративний суд надіслав до НКР 22 запити про надання наукового висновку. У відповідь на них нам надійшло 66 наукових висновків. Водночас із метою забезпечення окружних та апеляційних адміністративних судів методичною інформацією з питань правозастосування у 2020 році КАС ВС надіслав до них 4 листи узагальненої та систематизованої інформації про справи, розглянуті об’єднаною судовою палатою та судовими палатами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в минулому році та 8 листів про огляди судової практики та актуальні правові позиції Верховного Суду щодо оподаткування, публічної фінансової політики, митної справи тощо. Й ми націлені на те, що в цьому році взаємодія КАС ВС з окружними та апеляційними адміністративними судами з метою забезпечення їх методичною інформацією з питань правозастосування буде посилюватися.

Якість судових рішень

Говорячи про статистичні показники здійснення правосуддя у КАС ВС, хочу ще раз наголосити на важливості швидкості розгляду адміністративних справ. При тому, я переконаний, що це не має якогось негативного впливу на якість судових рішень як за змістом, так і за формою. Дотримання цього балансу буде забезпечуватися й надалі, адже якість судового рішення є однією з надважливих складових забезпечення поваги й довіри до судової влади.

Позапроцесуальна діяльність суддів

Загальні збори суддів. У 2020 році варто відзначити й активну, а, головне, конструктивну, діяльність зборів суддів КАС ВС, що дало змогу своєчасно приймати ефективні рішення з надважливих питань внутрішньої діяльності суду. Так, протягом минулого року загалом проведено 9 засідань загальних зборів суду, за результатами проведення яких було прийнято 19 рішень. Із метою забезпечення рівномірного розподілу справ між суддями збори суддів, зокрема, визначили коефіцієнт адміністративних посад. А з огляду на зміну кількості суддів у Касаційному адміністративному суді, закінчення повноважень суддів, обраних до складу об’єднаної палати та ВП ВС, збори суддів ухвалили низку рішень щодо кількісного та персонального складу судових палат, персонального складу постійних колегій суддів, резервних суддів для постійних колегій суддів у складі судових палат, обрали суддів до складу об’єднаної палати та ВП ВС. Водночас для забезпечення своєчасного розгляду виборчих справ було затверджено Порядок організації роботи Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду під час виборчого процесу.

Участь суддів у науково-практичних заходах. Належне здійснення судами правосуддя, виключного повноваження, яке закріплено конституційно (ст. 124 Конституції України), є центральним елементом механізму, покликаного забезпечити існування ефективної та доступної судової системи. Поряд із цим ефективність діяльності судів давно перестала асоціюватися виключно з належною реалізацією ними своїх повноважень у процесуальний спосіб. Сьогодні також надзвичайно важливим є прогрес у розвитку стандарту публічності й відкритості судової влади, що забезпечується, зокрема, шляхом активної комунікації між судом та юридичною спільнотою.

У зв’язку з цим відзначу, що в 2020 році судді КАС ВС продовжили активну участь як основні доповідачі в заходах, на яких обговорювалися найактуальніші для юридичної спільноти питання, зокрема, слухання у профільних комітетах Верховної Ради, тематичні міжнародні правові форуми, конференції, круглі столи, дискусійні клуби, семінари, практикуми, тренінги й вебінари. Організаторами та співорганізаторами багатьох теоретико-практичних платформ для фахового діалогу з правової тематики став КАС ВС та його давні партнери — Національна школа суддів України, Асоціація правників України, Асоціація розвитку суддівського самоврядування, НААУ.

У рамках Днів адміністративної юстиції, які традиційно тривали з 20 червня до 10 липня 2020 року, з нагоди відзначення 15-ї річниці прийняття Кодексу адміністративного судочинства України 6 липня 2020 року відбулося онлайн-засідання круглого столу «Адміністративне судочинство України: стан і виклики». Організованого КАС ВС спільно з Німецьким фондом міжнародного правового співробітництва та Федеральним адміністративним судом Німеччини. Соціальні права та державно-правові механізми їх захисту; сучасний стан і перспективи розвитку адміністративного судочинства щодо захисту соціальних прав; процесуальні засоби забезпечення ефективності правосуддя в соціальних спорах — цим темам були присвячені три сесії ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Соціальні права та їх захист адміністративним судом», яку 4 вересня 2020 року провів КАС ВС. Крім того, за темою цієї міжнародної науково-практичної конференції судом було проведено низку вебінарів для суддів адміністративних судів. На липень цього року заплановано проведення IV Міжнародної науково-практичної конференції «Захист виборчих прав адміністративними судами в Україні».

До початку виборчого процесу місцевих виборів в Україні, що відбулися 25 жовтня 2020 року, КАС ВС організував онлайн-семінар «Виборчий кодекс: структура й основні новели» для суддів та їх помічників у судах, задіяних у розгляді виборчих спорів. А для обговорення проблем застосування виборчого законодавства у КАС ВС організовано та проведено ряд зустрічей із представниками/делегаціями іноземних держав та міжнародних організацій.

Для висвітлення питання розгляду практики податкових спорів Касаційним адміністративним судом спільно з Асоціацією розвитку суддівського самоврядування та Асоціацією правників України було проведено спеціальний вебінар, а питання про дотримання строків у судових спорах щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів судді КАС ВС, юристи-практики, науковці у сфері юриспруденції обговорювали під час дводенного вебінару в травні 2020 року.

Додам і те, що на виконання ч. 8 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді КАС ВС пройшли навчання з метою підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України, що вони зобов’язані робити один раз на три роки. За результатами навчання кожен отримав відповідний сертифікат.

Робота секретаріату суду

Переконаний, що не тільки я, а й кожен із суддів, свідомий того, що досягти високих показників роботи та забезпечити безперервну діяльність суду було б неможливо без того рівня організаційного забезпечення роботи КАС ВС, який професійно, виважено й грамотно здійснювала заступник керівника апарату — керівник секретаріату КАС ВС Наталія Богданюк та кожен працівник відповідного структурного підрозділу секретаріату під її керівництвом, координацією та, головне, у співпраці. По-перше, у 2020 році в КАС ВС із часу запровадження карантину та під час продовження його дії на постійній основі якісно, своєчасно та ефективно здійснювалися протиепідемічні заходи. По-друге, з метою забезпечення здійснення правосуддя безперервно, а головне — в умовах, безпечних для здоров’я суддів, працівників апарату, а також інших осіб, які відвідують суд, та запобігання поширенню COVID-19, у КАС ВС було невідкладно створено відповідні умови та надано можливість учасникам справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. І вже 15 квітня 2020 року було проведено перше таке судове засідання. По-третє, своєчасно вжиті організаційні заходи в суді забезпечили якісний розгляд справ, пов’язаних із виборчим процесом місцевих виборів в Україні, які відбулися у минулому році. По-четверте, належна організація роботи щодо забезпечення дистанційного спілкування в онлайн-режимі надала можливість провести низку надважливих науково-практичних заходів за участю суддів, суддів у відставці, науковців, представників державних органів України та зарубіжних країн, провідних українських і міжнародних експертів, під час яких висвітлено чимало актуальних питань та проблем зі спільним пошуком дієвих рішень для їх розв’язання.

Хочу зазначити й те, що всі ці здобутки й досягнення в діяльності КАС ВС у 2020 році є результатом справді титанічної роботи (іноді 24 години на добу й 7 днів на тиждень), яка має бути належним чином оплачена. Та, вочевидь, законодавець цього не розуміє і вкотре забув про роль і місце працівників суду в суспільстві, свідченням чого є встановлений в абз. 5 ст. 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IIIX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму (2 102 грн), який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Думаю, з цього приводу ми ініціюватимемо перед головою Верховного Суду В. І. Данішевською питання про необхідність звернення до Конституційного Суду з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) абзаців 5, 6, 7 ст. 7 Закону «Про Державний бюджет України на 2021 рік» положенням Конституції України.

Насамкінець хочу запевнити, що судді КАС ВС не знижуватимуть набраний темп роботи, який ми утримуємо вже протягом трьох останніх років, аби, зокрема, першочергово завершити розгляд справ і матеріалів, отриманих із ВАСУ та Верховного Суду України, а ще дотримуватися строків розгляду судових справ.

Михайло СМОКОВИЧ,
голова Касаційного адміністративного суду
у складі Верховного суду, доктор юридичних наук

Джерело: Юридичний вісник України

Advertisement

Юридична практика

Нафтогаз проти Держаудитслужби: 75 мільярдів розтопилися як заяче сало

Опубліковано

on

Юрій Котнюк,
ЮВУ

Дев’ятого березня Окружний адміністративний суд Києва задовольнив позов Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» й скасував вимогу Державної аудиторської служби від 5.10.2020 р., якою вона зобов’язала позивача доплатити до державного бюджету 75 мільярдів гривень. П’ять місяців тому повідомлення про підсумки цієї ревізії здійняли потужний інформаційний шторм, проте люди, які його затіяли, так і не досягли своєї мети: уряд не звільнив голову правління Нафтогазу Андрія Коболєва і не розірвав контракт з членами його наглядової ради. Зрозумівши безперспективність подальшого роздмухування скандалу, його ініціатори втратили до цієї справи будь-який інтерес і припинили фінансувати її медіа-супроводження, внаслідок чого рішення суду пройшло майже непомітним в інформаційному просторі країни. Однак розповісти про цю справу треба — хоча б для того, аби платники податків дізналися, чим за їх кошти займаються в робочий час працівники Державної аудиторської служби України (далі — ДАСУ).

Аналітиків насторожила масштабність недоплати

Проведена в середині минулого року планова виїзна ревізія Нафтогазу охоплювала його фінансово-господарську діяльність за період з 1 жовтня 2018 по 31 грудня 2019 р.р. За її підсумками 2 вересня 2020 року було складено акт, наданий згодом на ознайомлення керівництву Нафтогазу. У відповідь компанія прислала свої заперечення, з якими Держаудитслужба частково погодилася, а частково ні, й після внесення відповідних коректив ухвалила згадану вище вимогу від 5.10.2020 р. Відповідно до Закону «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» цей документ передбачає лише добровільне його виконання тим підприємством, якому він був пред’явлений, й лише після того, як воно відмовиться його виконувати, ДАСУ може звернутися до суду з позовом про стягнення вказаної у вимозі суми.

Недоплата до держбюджету 75 мільярдів гривень, яка в інтерпретації ЗМІ сприймалася ледь не як розтрата, не могла не викликати глибокого обурення в широких верствах населення, й без того невдоволеного осіннім зростанням цін на газ, які так приємно знижувалися протягом теплого періоду минулого року. Разом із тим серед людей, хоч трохи знайомих із газовою галуззю та фінансовою сферою, саме грандіозність інкримінованої суми викликала не менш глибокий скепсис: 75 мільярдів — це все ж таки не голка в стозі сіна, тож невже ніхто раніше за ДАСУ не спромігся б виявити настільки велику недостачу. Тож, як одразу ж і припускали тверезі аналітики, висновки аудиторів виявилися дутими. В оскаржуваній вимозі викладено більше десятка пунктів претензій до Нафтогазу, але ми докладно зупинимося лише на чотирьох із них, де ціна питання перевищує один мільярд гривень.

Чого варті безнадійні борги?

Перший і найбільший пункт стосується нарахування резерву сумнівних боргів. За цим не дуже зрозумілим широкому загалу формулюванням криються дуже невеселі обставини. Справа в тому, що навіть здорові й успішні підприємства час від часу потрапляють у халепу, коли поставивши товар, не отримують за нього гроші. Коли ж усі спроби стягнути борг успіхом не увінчалися, і всі можливості досягнути результату були вичерпані, підприємство, відповідно до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності має зменшити балансову вартість свого активу на суму безнадійних боргів, аби не вводити в оману потенційних інвесторів і кредиторів щодо свого реального фінансового стану.

У Нафтогаза було більше ніж в інших шансів потрапити в таку халепу, оскільки уряд у примусовому порядку, виходячи, звичайно ж, із загальносуспільних інтересів, покладав на нього обов’язок постачати газ на ті підприємства, які за нього не платили: останній такий кричущий приклад — Одеський припортовий завод. Така практика й призвела до того, що в 2018–2019 роках Нафтогаз викреслив зі своїх активів 38 мільярдів гривень боргів, які йому ніхто й ніколи не заплатить. У ході ревізії фахівці Держаудитслужби вирішили, що таке нарахування резерву сумнівних боргів було здійснено незаконно й призвело до заниження суми чистого прибутку Нафтогазу на ці самі 38 мільярдів гривень, а відтак і заниження на 35 мільярдів гривень суми дивідендів, які мали бути сплачені до державного бюджету.

Слід визнати, в частині незаконності дій Нафтогазу певний здоровий глузд у логіці аудиторів все ж таки був. Справа в тому, що урядовими нормативними актами заборонено проводити зазначене нарахування при незатвердженому фінансовому плані, а Кабміном не були затверджені фінансові плани Нафтогазу ні на 2018-й, ні на 2019-й роки. З точки зору того ж здорового глузду видається ненормальним, коли уряд раз за разом не затверджує фінансові плани підпорядкованих йому підприємств. Якщо ним керує такий недолугий керівник, то його треба змінити на іншого, котрий організує підготовку правильного плану, що потім не соромно буде затвердити. Але в наших реаліях це звична практика — настільки звична, що Кабінет Міністрів ще в 2012 році прийняв постанову № 899 «Про порядок здійснення витрат суб’єктами господарювання державного сектору економіки в разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку». Саме його положення й забороняли проводити нарахування резерву сумнівних боргів.

Отже, на перший погляд, порушення в діях Нафтогазу були, але слід визнати й те, що зовсім не вони потягли за собою зменшення чистого прибутку компанії на тридцять вісім і зменшення дивідендів на тридцять п’ять мільярдів гривень — для цього були інші, більш вагомі причини. Проте Нафтогаз довів у суді, що з його боку в цій ситуації взагалі не було жодних порушень. Згадані вище міжнародні стандарти фінансової звітності — це не лише літературний вислів, а й офіційний документ, виданий розташованим у Лондоні Фондом Міжнародних стандартів фінансової звітності, застосування якого відповідно до вимог Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є обов’язковим для деяких категорій підприємств, зокрема тих, які здійснюють діяльність у видобувних галузях. Нафтогаз, який підпадає під цю категорію, заявив у суді, що всі його дії відповідали вимогам закону. Суд із цим погодився, зазначивши, що в даному випадку урядова постанова, тобто Порядок № 899, суперечить закону про бухгалтерський облік, який має вищу юридичну силу.

Аудитори даремно передовірилися податківцям

Другий пункт вимоги також стосувався додаткової виплати до держбюджету 35 мільярдів гривень, але вже у зв’язку із зовсім іншими обставинами. Так, на думку ДАСУ, акціонерне товариство «Укртрансгаз» у період з 1.10.2019 по 31.12.2019 р.р. завищило свої витрати на 37 млрд грн. А оскільки, мовляв, Нафтогаз є єдиним і стовідсотковим акціонером Укртрансгазу, то зазначену вище суму слід зарахувати до його прибутків, з яких належить сплатити державі 35 млрд грн у вигляді дивідендів, сума яких відповідно до урядової постанови має становити 90 % прибутку, отриманого в 2019 році і 95 % — у 2019-му. Але з цим пунктом вийшла дуже смішна історія — суд навіть не став досліджувати обставини народження даної вимоги. Справа в тому, що висновки аудиторів ґрунтувалися на довідці, складеній Офісом великих платників податків Державної податкової служби, тобто найменш достовірному джерелі інформації, який тільки можуть продукувати органи державної влади. Всім відомо, що зазначена установа програє майже всі позови підприємців про скасування прийнятих нею податкових повідомлень-рішень, а довідка порівняно з «пепеерочкою» — то взагалі клаптик паперу, який не має жодної юридичної сили й не містить інформації про встановлений факт.

На думку суду, аудитори, образно кажучи, могли використати цю довідку як підказку, де заховано клад, але копати його мали самі. Це означає, що вони повинні були на власні очі побачити всі необхідні установчі, фінансові, бухгалтерські, первинні та інші документи й перевірити достовірність інформації, що містилася в них, — саме такий алгоритм передбачений Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550. Довідка податківців у цій ситуації могла хіба що зменшити обсяг перелопачених ними паперів для досягнення бажаного результату. А оскільки висновок ДАСУ було зроблено з порушенням встановленої урядом процедури, суд зробив висновок що вимога про 35 мільярдів дивідендів є безпідставною.

Штрафи, пені, неустойки

Третя вимога полягала в тому, що Нафтогаз не включив до складу прибутку 3,1 млрд грн штрафів, пені та неустойки, присуджених до стягнення на користь компанії за рішеннями судів, а відтак не перерахував дивіденди на суму 2,9 млрд грн. В даному випадку суду довелося пояснювати аудиторам, що не можна заплатити дивіденди шкурою невбитого ведмедя, оскільки набрання законної сили судовим рішенням про стягнення з боржника коштів ще не означає автоматичного їх надходження на банківські рахунки стягувача. В цьому процесі ключову роль грають органи Міністерства юстиції з його апаратом Державної виконавчої служби й поки що нечисленний загін приватних виконавців. А іноді буває й таке, що Верховна Рада приймає закон про звільнення теплопостачальних підприємств від сплати штрафів, пені та неустойки за невчасну оплату спожитих енергоносіїв. Востаннє це було у 2016 році. А якщо говорити суто юридичною мовою, то, на думку суду, відповідно до чинного законодавства, а саме Концептуальних основ фінансової звітності, штрафи та пені не є активами і доходами.

Теплокомунальний кросворд

Четвертий пункт претензій, напевно, найскладніший для розуміння: він пов’язаний із тим, що дванадцять теплогенеруючих підприємств офіційно визнали, що мають перед Нафтогазом борг за спожитий ними газ у сумі 2,4 мільярда гривень, але той не вжив жодних заходів, аби стягнути з них ці гроші. В період, охоплений перевіркою ДАСУ, уряд щоосені ухвалював розпорядження про належне проведення опалювального сезону, якими, з одного боку, зобов’язував Нафтогаз надавати номінації на доставку газу теплогенеруючим підприємствам відповідно до укладених з ними договорів, а з іншого — зобов’язував газорозподільні організації (облгази) забезпечувати доставку їм газу незалежно від наявності в них номінацій. Проте Нафтогаз відмовлявся надавати номінації, посилаючись на те, що він не укладав договори на поставку газу з цими теплогенеруючими підприємствами.

На це в нього були вагомі підстави: відповідно до вимог постанов Кабміну про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу Нафтогаз був зобов’язаний укладати договори про поставку газу з підприємствами, які забезпечували теплом багатоквартирні будинки, але тільки в тому випадку, коли їхня заборгованість не перевищувала десяти відсотків вартості раніше поставленого газу. А оскільки перелічені аудиторами 12 теплогенеруючих підприємств заборгували більше 10 %, Нафтогаз відмовився укладати з ними договори.

Таким чином склалася ситуація, коли Нафтогаз, користуючись своїм правом, не надавав тепловикам номінацій, а облгази, виконуючи свій обов’язок, не припиняли доставку їм газу. Постало питання: кому й за якою ціною тепловики повинні платити за спожитий ресурс — Нафтогазу за пільговою ціною, яка ще діяла в минулі роки, чи оператору газотранспортної системи за ринковою ціною, помноженою на коефіцієнти за несанкціонований відбір газу? Тепловики, звичайно ж, обрали перший із перелічених вище варіантів, офіційно визнавши свій борг перед Нафтогазом, й саме це офіційне визнання свого боргу перед компанією і ввело в оману аудиторів ДАСУ, які звинуватили НАК у тому, що той відмовився брати гроші, які тепловики йому принесли ледь не на блюдечку з блакитною облямівкою. Проте суд вирішив, що той і в цьому випадку усе зробив правильно.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Відновне правосуддя — новий підхід реагування на злочин, вчинений неповнолітніми

Опубліковано

on

Нерідко один необачний вчинок — крадіжка, хуліганство тощо — може зіпсувати дитині все життя, довівши її до в’язниці. Але є альтернативний шлях — примирення неповнолітнього правопорушника з потерпілим, відновлення соціальних зв’язків із суспільством. Це і є відновне правосуддя.

Сучасна міжнародна і європейська концепція захисту прав людини тяжіють до тенденції відмови від виключно каральної реакції на злочин, яка не може належним чином забезпечити як права осіб, які його вчинили, так і потерпілих. Тому світова, зокрема європейська спільнота давно почали закріплювати новий підхід до кримінального процесу, який реалізується саме через концепцію відновного правосуддя.

За останні кількадесят років було прийнято низку міжнародних нормативно-правових документів щодо застосування відновного правосуддя. Зокрема, Рамкове рішення Ради Європейського Союзу «Про положення жертв у кримінальному судочинстві», прийняте 2001 року, зобов’язує всі держави ЄС поширювати медіацію в кримінальних справах та забезпечувати прийняття до розгляду будьякі угоди між жертвою та правопорушником, досягнуті в процесі медіації; Резолюція Ради із соціальних та економічних питань ООН, прийнята 2002 року, рекомендує всім державам розробляти та впроваджувати програми відновного правосуддя в національне кримінальне судочинство.

Слідуючи кращим європейським та світовим практикам, із 2019 року в нашій державі впроваджений пілотний проект «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні злочину». Наразі він уже поширений на всю територію України.

Ця програма застосовується за чотирьох умов:

  1. є потерпіла сторона — фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди;
  2. якщо неповнолітній вперше вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин;
  3. якщо неповнолітній визнає факт вчинення ним злочину;
  4. і неповнолітній, і потерпілий дали згоду на участь у програмі.

Між неповнолітнім та потерпілим укладається медіаційна угода. Далі неповнолітній працює з психологом й обов’язково проходить призначені ресоціалізаційні заходи — це і є особливістю пілотного проекту.

Якщо неповнолітній відшкодує шкоду і примириться з потерпілим, успішно пройде етап ресоціалізації — має шанс бути звільненим від кримінальної відповідальності. Така дитина не отримає «клеймо» злочинця.

Як свідчить практика, саме успішне проходження програми відновного правосуддя для неповнолітніх є реальною підставою для звільнення їх від відповідальності. На кінець 2020 року прийнято рішення суду щодо звільнення 84 неповнолітніх від кримінальної відповідальності. Програма дає можливість підліткам не розлучатися зі своїми батьками, рідними та близькими, не потрапляти під негативний вплив осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, а продовжувати навчання у школах та інших навчальних закладах усіх рівнів, займатися спортом, працювати та прагнути стати свідомими і відповідальними громадянами України.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

АРМА й автосалони, або Як правильно проводити закупівлю послуг з оцінки майна?

Опубліковано

on

Юрій Котнюк,
ЮВУ

Четвертого березня Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, ухвалив постанову, якою визнав остаточною перемогу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі — Нацагентство або АРМА) у справі щодо правомірності його рішень з управління об’єктами мережі автосалонів «АІС», на які було накладено арешт ще в квітні 2018 року ухвалою Голосіївського районного суду Києва. Такий фінал дворічного процесу не лише надовго зберіг статус-кво найціннішого активу Нацагентства, а й суттєво збагатив судову практику щодо вирішення спорів у сфері публічних закупівель.

Шахрайство на сто мільйонів доларів

Ця історія почалася більше десяти років тому, коли власник групи компаній, об’єднаних торговельною маркою «АІС» (скорочено від «Автоінвестстрой»), народний депутат України Дмитро Святаш позичив близько ста мільйонів доларів США в «Укрсиббанку», який тоді належав доволі впливовому бізнесмену Олександру Ярославському. Як це часто буває, гроші взяв, але не повернув, а коли позичальник спробував обернути в рахунок погашення боргу заставне майно у вигляді сотень торговельних, виробничих, складських та адміністративних приміщень, розкиданих по різних областях України, виявилося, що вони в дуже хитрий спосіб перереєстровані на якісь незрозумілі комерційні структури в статусі товариств з обмеженою відповідальністю, приватних підприємств, іноземних підприємств і підприємств з іноземними інвестиціями, які відповідно до злочинного задуму повинні були вдавати із себе добросовісних набувачів.

У зв’язку з цим за заявою потерпілої сторони ще в 2013 році було відкрите кримінальне провадження за фактом шахрайства, але оскільки Д. Святаш тоді був депутатом Верховної Ради від Партії Регіонів, розслідування просувалося дуже кволо. Забігаючи наперед зазначимо, що лише після того, як влітку 2019 року цей чоловік програв на своєму окрузі парламентські вибори молодому й нікому до цього невідомому представнику «Слуги народу», його було притягнуто до кримінальної відповідальності, а невдовзі й оголошено в розшук. Але ще до того зазначеною вище ухвалою суду в кримінальному провадженні було накладено арешт на 99 об’єктів нерухомого майна мережі автосалонів «АІС», які було передано в управління АРМА, і які АРМА, в свою чергу, передала в управління ТОВ «Житловий комплекс Воздвиженка». Зазначене товариство, будучи складовою частиною бізнес-імперії Ярославського, спеціалізується на зведенні житлових комплексів і подальшим управлінням ними, але може надавати управлінські послуги і в інших галузях економіки, тож передача автосалонів в управління саме «Воздвиженці» було найкращим варіантом для банку, який сподівався відшкодувати завдані йому шахрайськими діями збитки. Для держави це також стало доволі вдалим рішенням, оскільки, як зазначив в одному зі своїх інтерв’ю очільник Нацагентства Віталій Сигидин, автосалони «АІС» стали найбільш доходним для відомства активом.

За таких обставин укладений 6 вересня 2019 року договір між АРМА і ТОВ «ЖК Воздвиженка» став мішенню для судових атак з боку сподвижників Д. Святаша, які сподівалися зробити так, аби майно, яке вони за багато років звикли вважати своїм, через їхні ж підставні структури їм же й перейшло в управління. У зв’язку з цим у жовтні 2018 року було подано два позови: один до Господарського суду Києва — про визнання недійсним згаданого договору, другий — до Окружного адміністративного суду Києва, в якому просили визнати протиправними дії Нацагентства щодо передачі майна в управління ТОВ «ЖК Воздвиженка» й скасувати рішення про визнання зазначеного товариства переможцем процедури закупівлі послуг управителя. Як бачите, в першому випадку оскаржувалися дії АРМА як учасника господарських відносин, в другому — дії цього ж АРМА, але вже як суб’єкта владних повноважень, проте якби хоча б один із цих позовів був задоволений, у зловмисників з’явився б непоганий шанс повернути під свій контроль відібране в них майно.

Судова атака по лінії двох юрисдикцій

По лінії господарського судочинства справу було вирішено швидко й просто. Там у ролі позивача виступило ТОВ «Інтехстандарт» — орендар нерухомості на провулку Балтійському, 20 у Києві, де розташувався автосалон. У своїй позовній заяві воно вказало, що внаслідок укладення оскаржуваного договору новий управитель, тобто «Воздвиженка», чинить йому перешкоди в користуванні орендованим майном, чим порушує його права. Крім того, цей управитель збільшив орендну плату, внаслідок чого «Інтехстандарт» зазнав збитків на суму 1,47 мільйони гривень, які просить солідарно стягнути з Нацагентства і «Воздвиженки», яка в даній справі була співвідповідачем. Дані позовні вимоги були одностайно відхилені судами всіх трьох інстанцій, оскільки, на думку суддів, справжньою причиною обмеження прав позивача був не договір, укладений між АРМА і ТОВ «ЖК Воздвидженка», а ухвала Голосіївського суду, якою на орендоване позивачем майно було накладено арешт, а саме воно передане в управління Нацагентству. Позивач, окрім іншого, наголошував на тому, що при укладенні спірного договору керівництвом АРМА були допущені порушення закону, але Верховний Суд своєю постановою від 4.12.2019 р. у справі № 910/15262/18 відповів фразою, яку варто навести дослівно: «Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права».

В адміністративній же справі — про визнання неправомірними дій АРМА і скасування його рішення — позивачами стали 12 фірм з числа згаданих вище «добросовісних набувачів». В цьому випадку суди вирішили, що дії органу влади стосуються їх прав, а тому взялися досліджувати правову чистоту дій Нацагентства. Тут позивачі запевняли, що при передачі майна Воздвиженці ним було порушено вимоги статті 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», відповідно до положень якої арештовані активи перед передачею кому-небудь в управління підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб’єктами оціночної діяльності.

У даному випадку оцінка майна була проведена залученим до цієї роботи ТОВ «Українська експертна група», але, на переконання позивачів, передбаченого законом конкурсу, в ході якого саме це товариство було визначено кращим з кращих, проведено не було. Підставою для такого твердження стала відсутність в оприлюдненому для загального огляду плані закупівель Нацагентства пункту, який би стосувався закупівлі послуг з оцінки майна мережі автосалонів «АІС», арештованого ухвалою Голосіївського суду. А раз, мовляв, дана закупівля не була включена до плану, значить її, з юридичної точки зору, й не було, оскільки не може вважатися законною закупівля, в ході здійснення якої були порушені вимоги іншого закону — «Про публічні закупівлі», котрим встановлена імперативна норма щодо обов’язковості планування процедурних публічних закупівель.

Особливості здійснення допорогових закупівель

За великим рахунком підстави для підозр у порушенні вимог законів з боку Нацагентсва у даній ситуації були. Представники АРМА визнали, що за підсумками конкурсу на визначення кращого, суб’єктами оціночної діяльності 29 січня 2018 року ним і ТОВ «Українська експертна група» було підписано договір про надання послуг з оцінки активів. А ухвалу про арешт майна було постановлено Голосіївським судом дещо пізніше — в квітні того ж року. Отже, виходить, що АРМА придбавала не ті послуги, на закупівлю яких проводився конкурс. Логіка підказує, що повинно було би бути навпаки: спочатку Голосіївсьий суд передає майно в управління Нацагенству, потім Нацагентство оголошує конкурс на придбання послуг з оцінки майна, а вже після цього це ж саме Нацагентство, маючи цифри про ринкову вартість ввіреного йому майна, проводить ще один конкурс, але вже з визначення управителя. А тут вийшло так, що спочатку обрали на конкурсі суб’єктами оціночної діяльності — ТОВ «Українська експертна група», уклали з ним договір, строк дії якого охоплює період з 29.01.2018 р. по 31.12.2018 р., а потім, коли йому підвернулася робота, замовили послуги з оцінки майна, але вже без жодного конкурсу.

Чи можна так чинити, виходячи з вимог зазначених вище законів? Виявляється можна: все діло в сумі придбаних послуг. Справа в тому, що Законом «Про публічні закупівлі» визначено такий собі поріг, з якого поширюється його дія: для послуг це становить 200 тисяч, а для товарів — півтора мільйони гривень. А в цій історії сума закупівлі послуг з боку АРМА в ТОВ «Українська експертна група» становила 194 тис грн. Такі ж операції зовсім необов’язково включати до плану закупівель, та й взагалі їх можна проводити за значно спрощеним варіантом, який регламентується уже не законом, а підзаконними актами, такими, як Порядок здійснення допорогових закупівель № 35 від 13.04.2016 р., затверджений наказом Державного підприємства «Зовнішторгвидав України» (попередник ДП «Прозорро») і наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.03.2016 № 490 «Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель». А вони саме вимагають включення таких операцій не до самого плану закупівель, а до офіційного додатку до нього, що й було виконано з боку АРМА. Виходячи з цього, адміністративні суди всіх трьох інстанцій, які розглядали цю справу (№ 826/17441/18), прийняли рішення про необхідність відмовити у задоволенні позову.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі


Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Telegram