Юридична практика

Адвокат може найняти бухгалтера. А хто заперечує?

Опубліковано

16.07.2025

Особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, може мати найманих працівників, але не більше чотирьох фізичних осіб. Таке обмеження встановлене пп. 14.1.226 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Адвокат може бути особою, що здійснює незалежну професійну діяльність, якщо дотримується умов, визначених згаданою нормою ПКУ, зокрема, й умови щодо кількості найманих працівників. ПКУ (цілком логічно) не визначає, які це мають бути наймані працівники.

У Законі України від 05.07.2012 р. № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076-VI) прямо зазначено, що у адвоката може бути помічник. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону адвокат може мати помічників з числа осіб, які мають повну вищу юридичну освіту. Помічники адвоката працюють на підставі трудового договору (контракту), укладеного з адвокатом, з додержанням вимог законодавства про працю.

Закон № 5076-VI висуває певні вимоги до особи, яка може обіймати посаду помічника адвоката. Власне, саме тому у Законі про нього і згадується. Однак, з цього не випливає, що адвокат не може прийняти на роботу працівників інших спеціальностей. Наприклад, секретаря або бухгалтера.

Навіщо адвокату бухгалтер? Запитання майже риторичне, адже адвокат як роботодавець має нараховувати й виплачувати заробітну плату працівникам, сплачувати «зарплатні» податки та подавати «зарплатну» звітність. Крім того, адвокат як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, має вести облік доходів і витрат, сплачувати податки «за себе» й подавати відповідну звітність. Звісно, можна витрачати дорогоцінний адвокатський час і робити все самостійно, паралельно відстежуючи нескінчені зміни у трудовому і податковому законодавстві. А можна найняти бухгалтера, професійні знання якого стануть у нагоді в безпосередній діяльності адвоката.

Читайте також: Адвокат і підприємець: одна особа – два статуси?

Цілком раціональний підхід, який не суперечить жодній законодавчій нормі. Проте адвокат, який вирішив взяти на роботу бухгалтера, все ж звернувся із запитом до податкової служби. Ось три запитання, на які він хотів отримати відповіді:

Чи регламентований вичерпний перелік найманих працівників самозайнятої особи – адвоката, якщо їх загальна кількість не перевищує чотирьох осіб ?
Чи може самозайнята особа – адвокат мати найманого працівника – бухгалтера?
Чи можуть бути віднесені до витрат самозайнятої особи – адвоката витрати на оплату праці та обов’язкові нарахування на фонд оплати праці найманого працівника – бухгалтера?

Відповіді надано у роз’ясненні Головного управління ДПС у м. Києві від 03.06.2025 № 3020/ІПК/26-15-24-01-14-08 (далі – ІПК № 3020). Відповіді на перші два запитання цілком передбачувані: податківців цікавить лише кількість найманих працівників, а відносини самозайнятої особи і найманих працівників регулюються трудовим та цивільним законодавством. ПКУ питання трудових відносин не регулює.

Отже, хоча в ІПК № 3020 про це прямо не сказано, можна зрозуміти, що сам факт наявності у адвоката найманого бухгалтера заперечень не викликає. А от щодо витрат на оплату його праці, то тут податківці (хоча й дещо приховано) продемонстрували традиційний фіскальний підхід, пославшись на свою ж, затверджену наказом ДПС від 24.12.2012 р. № 1185 (далі – УПК № 1185), Узагальнюючу податкову консультацію щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів).

Податківці нагадали, що відповідно до п. 178.2 ПКУ оподатковуваним доходом особи, що здійснює незалежну професійну діяльність є сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження цього виду діяльності.

Читайте також: Адвокат – не торговець. Тому може працювати без платіжного терміналу і РРО

У ПКУ не наведено конкретного переліку витрат. Тому, вважають податківці, витрати мають бути пов’язані з організацією адвокатської діяльності та обумовлені вимогами Закону № 5076-VI. Ця теза не викликає жодних заперечень, але одразу ж після неї наведено перелік витрат з… УПК № 1185, тобто, перелік складений самими ж податківцями. І висновок: «Таким чином, витрати, понесені на оплату праці та обов’язкові нарахування на фонд оплати праці помічників, секретарів, стажистів (найманих працівників) можуть бути враховані при визначенні сукупного чистого доходу». Зауважимо, про бухгалтера просто не згадують, але ж натяк зрозумілий…

Аргументів аби не погодитися із таким висновком цілком достатньо. До того ж, є судові прецеденти. Зокрема, Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2022 у справі № 640/20551/20. Щоправда, у цій постанові йдеться не про бухгалтера й загалом не про працівників, а про обладнання й меблі, проте посилання на той самий перелік витрат з УПК № 1185 дає змогу не лише проводити паралелі, а й використовувати наведені аргументи щодо будь-якої позиції з переліку витрат.

Отже, колегія суддів зазначила, що:

узагальнюючі консультації мають рекомендаційний характер, наведені в них переліки не є вичерпним, що свідчить про можливе віднесення до необхідних витрат незалежної професійної діяльності і інших витрат, якщо вони відповідають вимогам п. 178.3 ПКУ;
з огляду на загальне описове визначення витрат незалежної професійної діяльності, наведене у п. 178.3 ПКУ, необхідно у кожному окремому випадку аналізувати здійснені витрати за критеріями можливості використання придбаних товарів (робіт, послуг) у незалежній професійній діяльності, ділової мети їх придбання, впливу цих витрат на отримання доходу, й за умови відповідності таким критеріям придбані товари (роботи, послуги) й здійснені витрати слід вважати такими, що необхідні для провадження незалежної професійної діяльності.

До того ж, судді нагадали про правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.09.2021 у справі № 809/4194/15, згідно з якою умовою для віднесення самозайнятою особою певних сум до складу витрат є здійснення цих витрат з метою провадження незалежної професійної діяльності. При цьому, визначальною ознакою таких витрат є те, що вони спрямовані саме на забезпечення здійснення такої діяльності, тобто за умови їх здійснення відбуваються певні якісні зміни у провадженні незалежної професійної діяльності (матеріально-технічне забезпечення, охорона, оренда чи ремонт офісу тощо).

Отже:

податкове законодавство не забороняє зменшувати оподатковуваний дохід на суму «адвокатських» витрат;
трудове та спеціальне «адвокатське» законодавство не забороняє адвокату прийняти на роботу бухгалтера;
робота бухгалтера дає змогу адвокату зосередитися винятково на адвокатській діяльності, тож заперечити зв’язок між роботою бухгалтера і адвокатською діяльністю – це те саме, що заперечити зв’язок між роботою бухгалтера, який нараховує зарплату податківцям, з їх діяльність щодо підготовки податкових роз’яснень.

Тож нехай кожен займається своєю справою: адвокати за потреби знаходять гідних бухгалтерів, податківці надають обґрунтовані, а не акцентовано фіскальні роз’яснення. Що ж до бухгалтерів, то нехай у їхньому професійному житті буде якомога менше ситуацій, коли потрібна допомога як одних, так і інших.

Ірина Назарбаєва,
консультантка з питань оподаткування й бухгалтерського обліку ActiveLex