Антимонопольний комітет: провал тютюнової справи

Півтора роки тому — 10 жовтня 2019-го Антимонопольний комітет України наклав колосальний штраф у сумі 6,5 мільярда гривень на чотирьох українських виробників сигарет й одного спільного для їх усіх дистриб’ютора — ТОВ «Тедіс Україна». Всі вони дружно оскаржили цей вердикт (кожнен у своїй частині), і першим дійшов до фінішу саме «Тедіс» — постановою Верховного Суду від 2.02.2021 р. його позов було задоволено, а рішення АМКУ про накладення штрафу в сумі 3,4 млрд грн скасоване. А вже навесні Північний апеляційний господарський суд задовольнив позови двох оштрафованих виробників — «Філіп Морріс» і «Джей ті». Але якщо постанова по першому з цих позивачів засекречена судом на прохання Антимонопольного комітету, то по другому — опублікована в повному обсязі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, і з її тексту можна зробити неприємний для АМКУ висновок про якість його роботи.

Вдалий початок російської експансії

Особливістю тютюнового бізнесу є той факт, що в ланцюгу між виробником продукту і його кінцевим споживачем, окрім оптових і роздрібних торговців, є ще одна ланка в особі дистриб’ютора, який посередничає між виробником і оптовим покупцем. Специфіка галузі полягає в тому, що 73 відсотки вартості кожної пачки сигарет складають різного роду податки, ще 7 % — собівартість виробництва і мінімально необхідний для існування прибуток виробника, тож усім іншим дістається лише 20 відсотків. А оскільки компанії-виробники часто призначають для своїх товарів даної категорії максимальну роздрібну ціну, то посередники задля отримання якомога більшого прибутку змушені маневрувати в дуже вузенькому коридорі можливостей. Тут головний резерв — обсяги, причому залог успіху не в кількості ліцензованих складів, транспортних засобів або робочих рук, а в умінні ефективно керувати рухом товарних і фінансових потоків. З таким добром у світі негусто, тож не дивно, що ринок дистрибуції в тютюновому бізнесі є максимально концентрованим. Так, наприклад, у Франції, Італії та Іспанії у всіх виробників напряму придбаває сигарети лише одна компанія під назвою «Логіста».

В інших країнах схоже становище, а в Україні донедавна таким єдиним для всіх виробників дистриб’ютором був саме «Тедіс», якому попри доволі високу якість менеджменту дуже не пощастило з походженням. Треба сказати, що на території нашої держави працює чотири виробники цигарок, за кожним з яких стоїть однойменна транснаціональна корпорація: це «Філіп Морріс», «Імперіал Тобакко», «Бритіш Американ Тобакко» і «Джей Ті». Остання з них є частиною японського концерну «Japan Tobacco International», який зареєстрував у Нідерландах свою дочірню фірму «JT International Holding B.V.», а та в свою чергу, заснувала на наших теренах дочірню структуру під назвою акціонерне товариство «Джей Ті Інтернешнл Україна», якому належить Кременчуцька тютюнова фабрика. Ще в 2010 році з цими виробниками напряму працювало близько півсотні дистриб’юторів, від яких сигарети йшли до сотень оптових покупців, а звідти — до десятків тисяч роздрібних торгових точок. Але потім в Україну зайшла російська (хоча й зареєстрована на Кіпрі) корпорація «Мегаполіс», яка почала стрімко завойовувати ринок первинної продажі тютюнових виробів.

Варто зазначити, що поглинання відбувалося в дуже м’якій формі — місцевим дистриб’юторам платили дуже великі гроші за те, аби вони поступилися своїм місцем на ринку. Серед тих, хто погодився продати свій тютюновий бізнес, була, наприклад, родина колишнього донецького, а потім і сумського губернатора Володимира Щербаня, тобто особи дуже наближеної до тодішнього президента Януковича — вже на кого, а на Щербанів ніхто тиснути б не посмів. Ось такою мирною експансією філіал російського «Мегаполісу» — ТОВ «Торгова компанія «Мегаполіс Україна» — станом на кінець 2013 року стала єдиною структурою, яка придбавала напряму у виробників сигарет усю їхню продукцію.

Дві штрафні справи

Усе змінилося в 2014 році — якщо до того наявність генетичного зв’язку з російськими корпораціями була в очах влади неабияким плюсом, то потім вона стала, навпаки, величезним мінусом. В Україні докопалися, що фактичний власник «Мегаполісу» — російський мільярдер Ігор Кесаєв має, окрім іншого, завод з виробництва стрілецької зброї, продукція якого надходить до донецьких і луганських сепаратистів, через що українські громадські активісти почали блокувати роботу тютюнових складів корпорації. Росіяни вчасно зорієнтувалися і в 2015 році Кесаєв продав одну половину свого українського філіалу одеському бізнесмену Борису Кауфману, а іншу — двом громадянам Великобританії. Саме ж ТОВ «Мегаполіс Україна» у 2016 році змінило назву на «Тедіс Україна».

Попри такі зміни Антимонопольний комітет України не припинив розслідування факту порушення законодавства про захист економічної конкуренції, за підсумками якого своїм рішенням від 16.12.2016 р. наклав уже на «Тедіс» штраф у розмірі 431 мільйон гривень. Мотивувальна частина даного вердикту пістрявіла цифрами й фактами — в ній, зокрема, було зазначено, що протягом 33 місяців — у період з 1.01.2013 по 30.09.2015 р. — обсяг реалізації «Тедісом» сигарет становив 203 мільярди гривень. Проте загальне враження від цього рішення було не дуже переконливим — з його тексту не можна було зробити однозначний висновок про те, що оштрафована компанія досягла свого успіху саме зловживанням монопольним становищем, а не перемогою в чесній конкурентній боротьбі.

«Тедіс» оскаржив даний вердикт у Господарському суді Києва, але там у задоволенні його позову біло відмовлено і в подальшому Верховний Суд залишив його рішення без змін. Нічого дивного в цьому не було — в той період АМКУ доволі часто ухвалював сумнівні з юридичної, але зрозумілі з політичної точки, зору рішення: одним із яких і було накладення штрафу в сумі 172 мільярди гривень на російський «Газпром», який, на думку чиновників Антимонопольного комітету, зловживав своїм монопольним становищем на ринку замовлень на транзитне переміщення природного газу українськими трубопроводами.

«Тедіс» із цієї справи зробив правильні висновки й зменшив свою долю на ринку первинних продаж сигарет з 99,43 до 65–70 відсотків, але маючи 35 регіональних відділень, все одно лишився найпотужнішим гравцем галузі. Очевидно, саме ця обставина спонукала АМКУ до спроби повторити свій успіх, але вже в набагато більшому масштабі: його рішенням від 10.10.2019 р. на «Тедіс» було накладено ще більший, аніж минулого разу, штраф у розмірі 3,43 млрд грн, а окрім того, штраф на загальну суму 3 мільярди гривень було накладено ще й на чотирьох виробників сигарет, яких було обвинувачено в картельній змові, тобто узгоджених антиконкурентних діях. На долю компанії «Джей Ті» з її Кременчуцькою тютюновою фабрикою дісталося 923 мільйони.

Крутий розворот у суді останньої інстанції

Якщо дивитися на рішення АМК від 10.10.2019 р. лише стосовно «Тедісу», то в його мотивувальній частині не було викладено нічого нового, порівняно з попереднім рішенням трирічної давності від 12.12.2016 р. Період, яким було охоплено розслідування, стосувався 2013–2014 і 9-ти місяців 2015 років, коли «Тедіс» безумовно займав монопольне становище на ринку дистрибуції, за що на нього вже було накладено штраф. Новим було хіба що дослідження дій компаній-виробників, вина яких, на думку АМКУ, полягала в аномальній для подібних ситуацій бездіяльності, яка може бути пояснена лише узгодженістю дій з єдиним для них покупцем. У 2011–2012 роках тютюнові фабрики почали масово отримувати від своїх попередніх дистриб’юторів повідомлення про дострокове припинення договірних відносин, але, мовляв, не поцікавилися й не провели дослідження причин, з яких їхні багаторічні партнери так несподівано й одночасно вирішили залишити ринок дистрибуції.

Напевне розуміючи, що подібні дослідження не входять у коло обов’язків, покладених законом на виробників сигарет, чиновники АМКУ спромоглися знайти й конкретний факт, який би в даній ситуації свідчив не на користь виробників: вони, буцімто, стали пред’являти всім наступним потенційним дистриб’юторам завищені вимоги. В їх числі були цілком логічні пункти, як то стабільний фінансовий стан, що дозволяє купувати товар за попередньою оплатою, можливість створення резервного запасу сигарет на складах для забезпечення безперервності дистрибуції або належний стан складських приміщень для забезпечення якісного зберігання тютюнових виробів без погіршення їх споживчих характеристик. Але була серед них й одна дискримінаційна вимога, а саме спроможність постачати товар не лише у великі міста, а й малі села. На думку АМКУ основною причиною для відмови всім іншим, окрім «Тедісу», потенційним дистриб’юторам була саме ця вимога. Її, до речі, не був спроможний виконати й сам «Тедіс», але тютюнові фабрики продовжували успішно з ним працювати.

У своїх позовних заявах компанії-виробники нагадали Антимонопольному комітету доволі неприємні для нього речі: у 2010–2011 роках сам АМКУ видав тоді ще «Мегаполісу» сімнадцять дозволів на поглинання й концентрацію, а тепер, мовляв, стверджує, що в усьому винні тютюнові фабрики, які своєю бездіяльністю сприяли тому, що «Тедіс» набув монопольного становища на ринку дистрибуції. Попри це початок процесу виявився для всіх позивачів невдалим. Так, у липні й листопаді 2020 року Господарський суд Києва і Північний апеляційний господарський суд відмовили в задоволенні позову «Тедіса» до АМКУ, зате Верховний Суд своєю постановою від 2.02.2021 року його задовольнив. Формальною підставою для цього стало те, що Антимонопольний комітет фактично не проводив розслідування вчинених позивачем порушень, бо всі його висновки ґрунтуються на результатах попереднього дослідження. Але, ймовірно, справжньою причиною для такого несподіваного повороту справи в суді касаційної інстанції стали більш важливі й приховані від громадськості обставини. Бо й справді, не могли ж судді попередніх інстанцій виявитися такими геть сліпими. В засобах масової інформації висловлювалися припущення, що розгадку цієї таємниці слід шукати в таємних домовленостях, досягнутих під час зустрічей Бориса Кауфмана, проведених в одеському ресторані «Риба» спочатку з головою СБУ Іваном Бакановим, а потім із самим Президентом України Володимиром Зеленським.

Як би там не було, але після лютого 2021 року ставлення суддів до тютюнових позивачів суттєво змінилося. Так, «Філіп Морріс» і «Джей ті», які в серпні 2020 програли свої справи в Господарському суді Києва, в березні виграли їх у Північному апеляційному господарському суді (№ 910/17723/19 і № 910/17623/19). А от їхні колеги з «Імперіал Тобакко» і «Бритіш Американ Тобакко» в тому ж самому Північному АГС свої справи програли, але оскільки це було ще в січні й лютому, то є всі підстави припускати, що у Верховному Суді вони їх також виграють.

Костянтин ЮРЧЕНКО,
ЮВУ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути