Юридична практика
Банкрутство: актуальні правові позиції
Сергій Литвиненко, керуючий партнер Адвокатського об’єднання «Віннер Партнерс»
В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.
Щодо визнання аукціону недійсним
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у межах справи по банкрутство ТОВ «Бориспільський комбікормовий завод» розглянув касаційну скаргу уповноваженої особи засновників (учасників) боржника у спорі про визнання недійсними відкритих торгів, протоколу електронного аукціону, акта про придбання майна та договору купівлі-продажу права вимоги.
Обставини справи
Постановою господарського суду ТОВ «Бориспільський комбікормовий завод» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого О. М. Гамана, вирішено інші процедурні питання в справі. Окрім того ухвалою цього суду залучено до участі у справі про банкрутство як уповноважену особу засновників (учасників) боржника генерального директора ТОВ «Комплекс Агромарс» І. М. Зазулю (далі – уповноважена особа засновників боржника).
Читайте також: Самопредставництво юридичної особи: право чи привілей?
За рішенням комітету кредиторів, на засіданні якого уповноважена особа засновників боржника участі не брала, продано дебіторську заборгованість ТОВ «Бориспільський комбікормовий завод» на відкритих торгах (аукціоні) з використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону. Уповноважена особа засновників боржника стверджує, що згаданий аукціон відбувся з порушенням положень КУзПБ, зокрема її не було повідомлено про збори кредиторів, визначення умов продажу майна боржника, формування складових лоту (дебіторської заборгованості), у зв’язку із чим результати аукціону та складений акт про придбання майна підлягають визнанню недійсними.
Позиція місцевого госпсуду
Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову повністю, з чим погодився й суд апеляційної інстанції. Суди дійшли висновку, що наведені позивачем підстави для визнання аукціону недійсним не знайшли свого підтвердження та були спростовані відповідачами під час розгляду справи.
Зазначимо, що за змістом ст. 68 КУзПБ продаж майна боржника на аукціоні відбувається в електронній торговій системі. Замовником аукціону є арбітражний керуючий, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Кодексом. У разі оскарження результатів аукціону до предмета доказування входить з’ясування обставин дотримання ліквідатором та організатором аукціону вимог КУзПБ щодо його проведення, зокрема: порядку отримання згоди кредиторів на продаж майна банкрута; особливостей укладення договору на аукціоні; порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту; допуску до участі в аукціоні; допуску до місця проведення аукціону; порядку проведення аукціону, повторного, другого повторного аукціонів. Тому, вирішуючи спір про визнання недійсними результатів торгів (аукціону), необхідно встановити, чи сталося порушення вимог законодавства під час його проведення, чи вплинули ці порушення на результати аукціону, чи відбулося порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону?
Процедура підготовки до проведення аукціону включає в себе обов’язкову стадію – визначення умов продажу майна, яка встановлена ст. 75 КУзПБ. Наведеною статтею передбачено, що арбітражний керуючий визначає умови продажу за погодженням із комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення).
Поняття збори кредиторів та комітет кредиторів, порядок їх формування та компетенцію унормовано ст. 48 КУзПБ. Згідно з п. 5 ч. 8 ст. 48 Кодексу України з питань банкрутства до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, про надання згоди на продаж майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) та погодження умов продажу майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) у процедурі санації відповідно до плану санації або в процедурі ліквідації банкрута.
Частинами 8, 9 ст. 48 цього Кодексу визначено, що уповноважена особа засновників (учасників) боржника має право брати участь у роботі комітету кредиторів з правом дорадчого голосу. Отже, як правильно зауважили господарські суди попередніх інстанцій, така особа не є безпосередньо членом комітету кредиторів у розумінні ч. 6 ст. 48 КУзПБ, оскільки членами комітету кредиторів є саме кредитори з відповідною кількістю голосів, яка визначається пропорційно до розміру грошових вимог до боржника. Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість голосів кредиторів, присутніх на зборах (комітеті) кредиторів.
Читайте також: Банкрутство фізичної особи: коли можливе та які наслідки?
Положення ч. 4 ст. 75 КУзПБ передбачають, що арбітражний керуючий зобов’язаний направити умови продажу членам комітету кредиторів та протягом 20 днів з дня, коли вони одержали чи мали одержати умови продажу, скликати комітет кредиторів. Якщо майно є предметом забезпечення, арбітражний керуючий зобов’язаний направити умови продажу забезпеченому кредитору. Отже, вимоги зазначеної норми не встановлюють обов’язку арбітражного керуючого направити умови продажу, крім членів комітету кредиторів, іншим учасникам комітету кредиторів, зокрема уповноваженій особі засновників боржника. До того ж з огляду на приписи КУзПБ відсутність на засіданні комітету кредиторів особи з правом дорадчого голосу не може бути перешкодою для прийняття рішень щодо порядку денного.
Позиція КГС ВС КГС
ВС звернув увагу на те, що в спорах про визнання аукціону недійсним обов’язковим є встановлення сукупності таких обставин: порушення правил проведення аукціону, їх вплив на результати аукціону; порушення (невизнання або оспорювання) суб’єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду з відповідним позовом. Доведення зазначеного порушення прав покладається на особу, яка оспорює торги.
Суди попередніх інстанцій встановили відсутність порушень закону під час підготовки та проведення спірного аукціону і впливу таких обставин на його результати, відсутність порушення прав та законних інтересів уповноваженої особи засновників боржника. Не підтвердилися й відповідні доводи касаційної скарги під час її розгляду. Від так за результатами касаційного провадження КГС ВС залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. (Детальніше з текстом постанови КГС ВС 21.11.2024 у справі № 911/2794/21 (911/3542/23) можна ознайомитися за посиланням).
Щодо незастосування п. 1-6 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ
Незадоволення боржником – юридичною особою, кінцевим бенефіціарним власником якої є резидент республіки білорусь, внаслідок встановлення Національним банком України обмежень стосовно здійснення видаткових операцій не є тією обставиною в розумінні п. 1-6 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, що зумовлює відмову у відкритті провадження в справі про банкрутство.
КГС ВС розглянув касаційну скаргу ТОВ «Сервіс Ойл» на рішення судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство зазначеного товариства.
Обставини справи
Банк звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Сервіс Ойл» (боржник, ініціюючий кредитор, заява-1), мотивуючи її наявністю безспірних грошових зобов’язань за кредитним договором, підтверджених рішенням суду. Згодом від ТОВ «Інвент Груп» теж надійшла заява про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника (заява-2).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань засновником боржника є ВАТ, зареєстроване в республіці білорусь. Адреса реєстрації боржника – м. Полтава. Тож майнові активи боржника не знаходяться на території, яка перебувала в окупації, та / або в зоні бойових дій.
На стадії підготовчого засідання ініціюючий кредитор повідомив про часткове погашення суми заборгованості у рамках юридичного механізму, передбаченого ст. 336 ГПК України. Стосовно причин неможливості задоволення вимог кредиторів боржник вказав на триваючу збройну агресію проти України, наявність воєнного стану, зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками, зокрема юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації / республіки білорусь.
Господарський суд постановив ухвалу, залишену без змін постановою апеляційного господарського суду, про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, визнання кредиторських вимог банку, введення процедури розпорядження майном боржника, призначення до розгляду в попередньому засіданні грошових вимог ТОВ «Інвент Груп», що містяться в заяві-2, яка надійшла пізніше, тощо.
Оцінка суду
Пунктом 1-6 розділу «Перехідні та прикінцеві положення» КУзПБ (що набрав чинності 29.07.2023) врегульовано окремі питання провадження та застосування процедур банкрутства в період дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування. Абзацом дев’ятим зазначеного пункту цього кодексу передбачено окремі підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, зокрема, якщо вимоги кредитора (кредиторів) не задоволені внаслідок збройної агресії проти України, в тому числі через перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.
Касаційний господарський суд у складі ВС зауважив,що вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника потребує врахування наявності між сторонами господарських правовідносин, в яких у боржника утворилася заборгованість перед кредитором, причини виникнення такої заборгованості, а також перебування активів, єдиного майнового комплексу на території, яка з 24.02.2022 р. була включена до переліку територій можливих бойових дій, та відсутність у підприємства боржника майна на території України, підконтрольній органам державної влади України.
Суди попередніх інстанцій встановили, що боржник знаходиться у м. Полтаві, яке не перебувало ні в окупації, ні в зоні бойових дій; майнові активи боржника також не знаходяться на таких територіях. Інших доказів на підтвердження обставин, передбачених п. 1-6 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, боржник не надав.
Щодо неможливості задоволення боржником вимог кредиторів внаслідок встановлення Національним банком України обмежень стосовно здійснення видаткових операцій, КГС ВС вказав на таке. З метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Правлінням Національного банку України ухвалено постанову № 18, згідно з п. 15 якої зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів держави, що здійснила збройну агресію проти України.
Запровадження постановою № 18 особливостей щодо здійснення видаткових операцій за рахунками та поширення відповідних обмежень на боржника як юридичну особи, кінцевим бенефіціарним власником якої є резидент республіки білорусь, не можна вважати тими обставинами, що свідчать про незадоволення вимог його кредиторів саме внаслідок збройної агресії проти України в розумінні пункту 1-6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ. Окрім того, КГС ВС підкреслив, що запроваджені пунктом 15 постанови № 18 обмеження не вважаються несприятливими наслідками саме повномасштабної збройної агресії російської федерації, а навпаки, є заходами, що застосовуються щодо резидентів російської федерації та республіки білорусь (безпосередньо чи опосередковано через юридичних осіб, бенефіціарними власниками яких вони є) як держав, що здійснили збройну агресію проти України/сприяли їй. Тобто особа (резидент російської федерації/республіки білорусь або створена ним юридична особа), щодо якої застосовано постановою № 18 відповідні наслідки, не є постраждалою від збройної агресії проти України в розумінні пункту 1-6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ.
Враховуючи наявність у боржника невиконаних грошових зобов’язань перед банком, строк яких настав і безспірність яких підтверджена рішенням суду, та відсутність обставин, необхідних для застосування приписів п. 1-6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, КГС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника за поданою банком заявою, яка надійшла до суду першою. За результатами касаційного перегляду КГС ВС залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій. (Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 21.11.2024 у справі № 917/119/24 можна ознайомитися за посиланням).
Щодо закриття провадження у справі про банкрутство держпідприємства
Для прийняття рішення про закриття/припинення провадження у справі про банкрутство боржника на підставі ч. 5 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» необхідним і достатнім є встановлення судом за поданими сторонами доказами у справі обставин належності державі Україна прямо або опосередковано акцій (частки) цього боржника понад 50 відсотків та чинності (на момент ухвалення відповідного судового рішення) прийнятого ФДМУ стосовно боржника рішення про приватизацію. Винятком із цього правила є боржники, що ліквідуються за рішенням власника. КГС ВС розглянув касаційну скаргу арбітражного керуючого у справі про банкрутство Державного підприємства «Машинобудівний завод «Оризон» (далі – ДП «Машинобудівний завод «Оризон», боржник).
Обставини справи
У провадженні господарського суду на стадії судової процедури ліквідації, введеної постановою цього суду, перебуває справа про банкрутство ДП «Машинобудівний завод «Оризон», провадження в якій порушене за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла. Фонд державного майна України подав клопотання з вимогами (з урахуванням поданого доповнення) про закриття провадження у справі про банкрутство ДП «Машинобудівний завод «Оризон» на підставі п. 12 ч. 1 ст. 90 КУзПБ, з урахуванням ч. 5 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», та зобов’язання ліквідатора передати до фонду документи, печатки, штампи та інші матеріальні цінності боржника. Обґрунтовуючи клопотання, ФДМУ зазначив про включення єдиного майнового комплексу ДП «Машинобудівний завод «Оризон» до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, відповідно до наказу фонду.
Місцевий господарський суд постановив ухвалу, в якій згадане клопотання ФДМУ задовольнив частково, провадження у справі про банкрутство закрив, у решті вимог клопотання відмовив; припинив дію мораторію на задоволення вимог кредиторів; припинив повноваження арбітражного керуючого як ліквідатора та поклав на нього виконання обов’язків керівника боржника до моменту призначення такого керівника ФДМУ; зобов’язав арбітражного керуючого підготувати для передачі новому керівнику боржника документи, печатки і штампи, матеріальні цінності, отримані у зв’язку з виконанням повноважень.
Суд апеляційної інстанції здійснив перегляд зазначеної ухвали в тій частині, що оскаржувалася, та залишив без змін рішення про закриття провадження у справі про банкрутство і покладення на арбітражного керуючого виконання обов’язків керівника боржника до моменту призначення Фондом держмайна нового. При розгляді клопотання ФДМУ суди виходили з того, що боржник є державним підприємством, а також врахували наявність доказів прийняття рішення про його приватизацію.
Оцінка суду
Предметом касаційного перегляду в цій справі стало питання наявності/відсутності підстав для закриття провадження у справі про банкрутство ДП «Машинобудівний завод «Оризон» на підставі п. 12 ч. 1 ст. 90 КУзПБ. Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 90 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі прийняття рішення про приватизацію боржника, яким є державне підприємство або господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.
Відповідно до ч. 1, 3, 10 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» ініціювати приватизацію об’єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб’єкти управління об’єктами державної і комунальної власності або покупці. Переліки об’єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються ФДМУ.
Під час розгляду клопотання судами попередніх інстанцій встановлено факт належності державі Україна ДП «Машинобудівний завод «Оризон». На виконання наказу Фонду державного майна України та відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» регіональним відділенням ФДМУ прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу цього підприємства. Зазначені накази є чинними, в задоволенні позову про їх скасування судами відмовлено.
КГС ВС зазначив про правильність висновків судів попередніх інстанцій, що передумовою для припинення (закриття) провадження у справі про банкрутство державного підприємства в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», є наявність рішення про приватизацію такого підприємства. При цьому суд зауважив, що норми Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» узгоджуються із положеннями КУзПБ (п. 12 ч. 1 ст. 90 КУзПБ), а ст. 12 зазначеного закону фактично визначено пріоритет процедури приватизації державного майна щодо інших процедур реалізації майна боржника в процедурах банкрутства.
Враховуючи норми чинного законодавства, судову практику та встановлені судами обставини справи про те, що боржник є державним підприємством, наявність доказів прийняття та чинність рішення про приватизацію державного підприємства, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо існування підстав для закриття провадження у справі про банкрутство ДП «Машинобудівний завод «Оризон» на підставі п. 12 ч.1 ст. 90 КУзПБ. Стосовно питання наявності у ФДМУ повноважень на прийняття рішень про приватизацію ДП «Машинобудівний завод «Оризон» тоді, як підприємство вже визнано банкрутом та перебувало в ліквідаційній процедурі, КГС ВС наголосив на такому. Фонд державного майна України є органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації державного майна, управління об’єктами державної власності. У встановлених відносинах у цій справі фонду є одночасно уповноваженим органом управління державним майном боржника та державним органом приватизації.
Тож ФДМУ уповноважений Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» на включення майна боржника до переліку об’єктів малої приватизації, які підлягають приватизації, та на прийняття рішення про його приватизацію. При цьому ні зазначений закон, ні КУзПБ не передбачають участі боржника або його кредиторів у процесі прийняття рішень про включення боржника до переліку об’єктів державної власності, що підлягають приватизації, або прийняття органом приватизації рішення про приватизацію, а також не встановлюють заборони щодо прийняття органом приватизації рішення про приватизацію в процесі провадження у справі про банкрутство. За результатами касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій у частині закриття провадження у справі КГС ВС залишив їх без змін. (Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 23.10.2024 у справі № 10/2180 можна ознайомитися за посиланням).
Джерело: Юридичний вісник України
