Юридична практика
Боротьба з контрафактом: питання моралі чи фінансування оргзлочинності?
Олександр ПАХАРЕНКО,
директор «Українського альянсу по боротьбі з підробками та піратством», партнер патентно-правової фірми «Пахаренко і партнери», адвокат, патентний повірений України
Сьогодні захист прав інтелектуальної власності в Україні назагал прийнято вважати чимось зі сфери «високих матерій». Мовляв, за оригінал платять «свідомі», але якщо ніхто не бачить, «тихенько можна скористатися й дешевшою підробкою». Така парадигма відкидає тему боротьби з контрафактом у кінець списку безпекових пріоритетів в Україні. А от Інтерпол та Європол визначили боротьбу з підробками серед пріоритетів. Рада ЄС наприкінці травня цього року зазначила, що злочини проти інтелектуальної власності є складовою однієї з 10-ти пріоритетних загроз ЄС у боротьбі з організованою злочинністю на 2022—2025 роки.
Читайте також: Права підприємців та інвесторів захищатиме новий орган МВС
Що необхідно зробити уряду, щоб Україна не здобула славу держави, яка «за мовчазною згодою» сприяє фінансуванню організованої злочинності?
Масштаб проблеми
Зараз українці можуть придбати контрафактний товар (просто кажучи — підробки) не тільки на ринку чи в інтернеті, але й у мас-маркетах. І не лише українці. Частка торгівлі контрафактними товарами складає до 3,3% загальних обсягів світової торгівлі, що дорівнює 509 млрд доларів. Це засвідчило спільне дослідження EUIPO (Відомства з інтелектуальної власності ЄС) та OECD (Організації з європейського співробітництва і розвитку), оновлене в 2019 році.
Боротьба з контрабандою: перемагають контрабандисти
Під час просвітницьких кампаній Український альянс по боротьбі з підробками та піратством (УАПП) традиційно проводить опитування громадської думки. Їх результати свідчать, що в Україні лише 15% дорослих та молоді впевнені, що ніколи не купували підробок. При цьому студенти та старшокласники у 50% випадків купували підроблені товари свідомо, а 25% із них і надалі робитимуть це, «бо нічого поганого в тому не вбачають, а грошей завжди не вистачає».
Читайте також: Правова позиція Суду ЄС щодо відповідальності веб-ресурсів за порушення авторського права
Раніше вважалося, що економічно підробки найбільше б’ють по виробниках відомих брендів. Однак, за даними останнього дослідження Smart Brand protection у ЄС, від підробок страждають також і підприємства малого та середнього бізнесу — і не одиниці, а кожні 4 підприємства з п’яти. В зоні ризику перебувають абсолютно всі галузі промисловості — найбільше потерпає сектор моди, де втрати понесли 93% компаній, далі йдуть електроніка (82%), спорт (79%), побутова техніка (73%), іграшки та ігри (69%), краса та особистий догляд (65%). Однак контрафактна продукція є не лише елементом нечесної конкуренції. Контрафакт — це не тільки питання моралі, а злочинний тіньовий бізнес, яким займається організована злочинність, а прибутки від нього йдуть на фінансування інших тяжких злочинів (у тому числі торгівлю людьми, зброєю, наркотиками). Тож можна сказати, що держава, яка не бореться з контрафактом, не просто «не захищає права інтелектуальної власності», а фактично підтримує тіньовий бізнес (завдаючи збитків чесним підприємцям, які платять податки) та фінансує організовану злочинність.
Читайте також: Справжність товару можна перевірити на сайті виробника
Саме тому вже десять років поспіль світова фахова спільнота приділяє увагу питанню підробок, а Інтерпол та Європол одним із головних своїх завдань називають боротьбу з контрафактною продукцією, яка несе реальну загрозу для споживачів та держави, криміналізує товарний ринок і підтримує організовану злочинність. А що Україна? Зупинимося на законодавчій базі, зокрема митній, результативності її застосування в Україні та можливостях.
Законодавство й міжнародні зобов’язання України
Дотримання прав інтелектуальної власності (ІВ) — це зобов’язання України, закріплене в нормах Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) та Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, яке вона взяла на себе при вступі до СОТ та інтеграції до ЄС. Для виконання міжнародних зобов’язань щодо захисту прав ІВ на кордоні Законом України № 202-ІХ від 17 жовтня 2019 було внесено зміни до Митного кодексу, а Міністерством фінансів також ухвалено підзаконні акти (№ 281 та № 282 від 09.06.2020 року), якими затверджено два нові порядки — Порядок застосування заходів щодо сприяння захисту прав ІВ та взаємодії між митними органами, правовласниками і декларантами та Порядок реєстрації об’єктів права ІВ у митному реєстрі. Таким чином, Україна ще в червні 2020 року завершила адаптацію свого національного законодавства до стандартів та практики ЄС і трансформування законодавчих актів у сфері сприяння захисту прав ІВ на кордоні. Наразі останнє потребує лише окремих удосконалень для поліпшення правозастосування. Але одне лише законодавство, як відомо, не робить діяльність митниці в цій сфері ефективною.
Статистика щодо результативності
Що має зробити митниця, аби її роботу із захисту прав ІВ можна було вважати ефективною? По-перше, контрафакт треба виявити та призупиняти. Тут важливу роль відіграє система управління ризиками. Якщо вона сучасна, автоматизована, працює не в «ручному режимі», тобто автоматизовані профілі ризиків спрацьовують не вибірково, а по всіх порушниках митних правил, — кількість виявлень контрафакту під час митної перевірки є високою. Іншими словами, митники не витрачають свій час і час підприємців на «холості» перевірки, не «кошмарять» чесний бізнес і не «заплющують очі» на тіньовий. По-друге, щодо призупиненого контрафакту мають відбутися правові дії — його повинні знищити або скласти протоколи про порушення митних правил. По-третє, і це дуже важливо: призупиненими мають бути передусім масштабні партії контрафакту, а не дрібні. Якщо зупинити 10 вантажівок у кожній із яких буде по десять псевдобрендових пальто, а пропустити одну, в якій одиниць контрафакту буде кілька тисяч, таку роботу митниці не можна вважати ефективною. Якщо щось із цих складових випадає — результат не буде задовільним. Чи є ефективною робота української митниці на цьому напрямку? Сімдесят вісім відсотків правовласників, чиї об’єкти прав внесені до Митного реєстру об’єктів прав ІВ, та їх представників, опитаних навесні цього року в рамках дослідження УАПП щодо стану виконання прикордонних заходів зі сприяння захисту прав ІВ на митниці, повідомили, що їх повністю не задовольняє теперішня робота відомства. Причина — відсутні призупинення товарів, що порушують права ІВ, або митниця призупиняє лише оригінальні товари. Таку оцінку бізнесу цілком пояснює офіційна статистика виявлень, призупинень і правових дій. За офіційними даними Держмитслужби, за 7 місяців 2021 року відбулося 208 призупинень товарів, які підлягають митному оформленню й підозрюються в порушенні прав ІВ. З них лише 27 випадків (близько 13%) були ефективними з точки зору недопущення порушення прав ІВ, тобто в 13 випадках відбулося знищення контрафакту, у 14 — складено адміністративні протоколи про порушення митних правил. Така статистика свідчить, зокрема, і про низьку ефективність чинної системи управління ризиками. За даними сайту Держмитслужби, за ІІ квартал 2021 оцінку «дуже добре» (за результатами розрахунку показника ефективності роботи митних органів за напрямом захисту прав ІВ (КРІ)) отримали лише 2 митниці — Одеська та Київська; «задовільно» — Дніпровська, а інші 12 — «незадовільно». Це означає, що за оцінкою самої ж Держмитслужби за цей час більшість митниць не забезпечили ефективного контролю за напрямком захисту прав ІВ. І, нарешті, про масштабність. Статистика її не відображає, але з досвіду компанії «Пахаренко і партнери» можна стверджувати, що за час дії нового законодавства не було жодного випадку дійсно масштабних призупинень контрафакту. У той же час контрафактні товари присутні на українському товарному ринку в необмеженій кількості, кількість призупинених вираховується хіба що десятками чи сотнями одиниць. Чому так? Злий умисел чи відсутність інструментів?
Що пішло не так?
Для того, аби «зупинити» контрафакт на митниці потрібні дієві інструменти. Передусім йдеться про закінчення ери паперів та факсів у спілкуванні між митницею — правовласниками — бізнесом і перехід до майже тотальної цифровізації та діджиталізації. Іншими словами, Митний реєстр об’єктів прав ІВ має бути такою системою, яка не просто відображає об’єкти цих прав, але й дозволяє забезпечувати все необхідне спілкування між усіма зацікавленими сторонами в електронному форматі, фіксуючи дії кожної сторони на кожному з етапів, лишаючи всю історію спілкування в системі. І ця система мала б працювати «в пакеті» з новою автоматизованою системою аналізу ризиків. Таке передбачав згаданий наказ Мінфіну від 09.06.2020 р. № 282 — до 1 липня минулого року в Україні мали запрацювати новий програмно-інформаційний комплекс «Митний реєстр об’єктів прав ІВ», пов’язаний із ним програмно-інформаційний сервіс для власників таких прав та автоматизована система аналізу ризиків щодо прав ІВ. Держмитслужба повинна була забезпечити належний рівень адаптації законодавчих змін, а Мінфін — належний контроль цього процесу. Що ж відбулося? Дев’ятнадцятого жовтня 2020 року на сайті Держмитслужби в «Особистому кабінеті» з’явився тестовий інтерфейс для внесення заяв правовласників у Митний реєстр об’єктів прав ІВ в електронній формі. Як показала практика, він залишається незручним та вкрай «недружнім» до заявників, попри постійні спроби його покращення. Із 1 квітня 2020 року було скасовано автоматизовані профілі аналізу та управління ризиками, пов’язані з порушеннями прав ІВ. У результаті майже півтора року всі товари, що порушують права ІВ, митниця виявляла ніби «між іншим» — за результатами перевірок, ініційованих для протидії іншим порушенням митного законодавства. У липні 2021 року запрацювали нові профілі ризиків у старій системі митного оформлення, однак, як свідчить практика нашої компанії, це суттєво не вплинуло на кількість ефективних призупинень. Щодо взаємодії між митницями та правовласниками в разі виявлення товарів, що мають ознаки порушення прав ІВ, то вона досі відбувається в комбінованому паперовоелектронному форматі (який доповнюється ще й листуванням у месенджерах, що не має юридичної сили), є неефективною та не надає повноцінної картини всіх дій при призупиненнях. Зважаючи на пріоритетність теми контрафакту для світової спільноти та ЄС, починаючи з 2020 року, за підтримки міжнародних партнерів України розроблялися нові програмні продукти, які б дозволили зробити українську систему боротьби з підробками ефективнішою. Так, ІТ команда Держмитслужби в співпраці із Програмою ЄС з підтримки управління державними фінансами (EU4PFM) і проектом TAPAS (Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах), за донорські кошти ЄС, США та Великобританії розробила новітній формат Митного реєстру об’єктів прав ІВ та системи управління ризиками. Ще в травні цього року вказані програмні продукти були представлені фаховому бізнесу, зацікавленому у їх функціонуванні. Наразі бізнес очікує, коли Держмитслужба «впустить» дані програмні сервіси в загальну систему митного оформлення. Що маємо зараз? Від моменту прийняття законодавчих змін і до цього часу на сайті Держмитслужби відсутня актуальна інформація щодо того, на якому етапі перебуває розробка всіх зазначених сервісів та коли очікувати на їх повноцінне введення в експлуатацію.
Що робити?
Отже: проблема — є, законодавство — є, міжнародні зобов’язання — є, результативності — немає. Що треба, щоб вона з’явилася? Відповідь, як бачиться, складається з трьох складових. Перша — змінити кут зору на проблему. Це ще називають «політичною волею». «Боротьба з контрафактними товарами є державним пріоритетом» — такий постулат має бути закріплений законодавчо. Друга — запровадити на митниці сучасний інструментарій для виявлення контрафакту та автоматизації взаємодії правовласників, митників і декларантів при призупиненнях. У цьому можуть допомогти розроблені міжнародними партнерами EU4PFM та TAPAS нові програмні продукти. Така діджиталізація дозволить налагодити ефективну роботу митних та правоохоронних органів у цій сфері в тісній співпраці з правовласниками. Третя — відслідковувати весь логістичний ланцюг введення в обіг товару, що підозрюється в порушенні прав ІВ. Для цього запровадити обов’язок суб’єктів господарювання при реалізації будь-якого імпортного товару на українському фізичному ринку та в інтернеті мати копію декларації, за якою такий товар був імпортований. Це надасть можливість контролюючим органам відслідкувати правомірність імпорту будь-якого товару в Україну.
Джерело: Юридичний вісник України
