Юридична практика
Держава проти банку «Альянс»: на кону два мільярди гривень
У другій половині січня нарешті було оприлюднене рішення Господарського суду Києва від 15.12.2022 р. у справі за позовом Національної компанії «Укренерго» до банку «Альянс» про стягнення 1,717 мільярда гривень. Свого часу зазначена фінансова установа поручилася за те, що енерготрейдер ТОВ «Юнайтед Енерджі» належним чином виконуватиме свої зобов’язання за договором про врегулювання небалансів електричної енергії, та коли прийшов час платити за рахунками, обидва прикинулися «шлангами». Втім, перемога вийшла половинчастою, оскільки суддя Роман Бойко вирішив задовольнити позов частково й стягнути з відповідача лише 1,114 млрд грн, однак для того, аби втримати хоча би цей результат, позивачеві ще доведеться добряче повоювати в судах наступних інстанцій, оскільки судова практика свідчить про те, що «Альянс» примудрявся знаходити вихід ще й не з таких ситуацій.
Читайте також: Кулеметна справа «Кузні на Рибальському»
Як портовики програли банкірам
Названий вище банк, який перебуває в орбіті корпорації олігарха Дмитра Фірташа, користується недоброю славою – його фішкою стало невиконання зобов’язань за виданими ним банківськими гарантіями, причому жертвами такої поведінки стають, здебільшого, суб’єкти господарювання державної форми власності. Невдалим досвідом співробітництва з ним, зокрема, може поділитися Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», й про цей випадок варто розповісти детально. Свого часу АМПУ уклало з фірмою «Гідробуд Україна» договір про виконання робіт з реконструкції одного з причалів Іллічівського порту, за умовами якого підрядник отримував аванс у сумі 43 мільйони гривень, на які повинен був протягом дванадцяти місяців закупити необхідні матеріали та здійснити певний обсяг підготовчих робіт. Саме за цю фірму поручився «Альянс», який видав їй банківську гарантію на вказану суму.
Коли минув рік, з’ясувалося, що нічого з обумовленого договором не виконано – єдине, що зробив за цей час «Гідробуд», так це уклав договори на закупівлю матеріалів, які, до того ж, не оплатив. АМПУ за таких обставин в односторонньому порядку розірвала договір із таким підрядником і звернулася до «Альянсу» з вимогою виплати передбаченою банківською гарантією суми коштів. Банк виконати цю вимогу відмовився, після чого спір перейшов у судову площину (справа № 910/16898/19). Рішенням Господарського суду Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду Києва, позов АМПУ було задоволено, а з «Альянсу» в примусовому порядку стягнуто вже не 43, а 48 мільйонів гривень, тобто з «хвостами» до тіла боргу. Ситуація, здавалося, була для банку безнадійною, оскільки всі докази свідчили проти нього: він поручився за фірму, яка взяла в держпідприємства гроші, не виконавши натомість узятих на себе зобов’язань. Попри те «Альянс» подав скаргу, яка на превеликий подив була задоволена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, до складу якої входило дев’ять суддів на чолі з Іриною Булгаковою.
Як же банкові вдалося провернути такий фокус? Річ у тім, що паралельно з цим судовим процесом суди розглядали іншу судову справу за позовом «Гідробуду» до АМПУ щодо неправомірності одностороннього розірвання договору, за яким була видана банківська гарантія. Позивач не заперечував невиконання ним узятих на себе зобов’язань, але запевняв суддів у тому, що в цьому насправді винуватий був не він, а сам відповідач. Як доказ було наведено той факт, що «Гідробуд» направив керівництву АМПУ листа з переліком своїх працівників, яким просив видати перепустки на територію Іллічівського порту, але відповіді на нього не отримав.
Спростовуючи це звинувачення, представник Адміністрації морських портів заявив, що офіційна відповідь на цього листа дійсно не надавалася, але перепустки були виписані й навіть отримані частиною працівників підрядника, проте судді вирішили, що раз не було офіційної відповіді з боку замовника, значить, ним не були створені належні умови для проведення підрядних робіт. З огляду на це, рішенням Господарського суду Одеської області (справа № 916/1441/19) позов було задоволено, а дії АМПУ визнані протиправними.
Читайте також: Судово-газовий реверс
Даний вердикт успішно пройшов через апеляційну інстанцію, а також через Касаційний господарський суд, де його вирішили залишити в силі судді Олександр Мамалуй, Олександр Баранець і Володимир Студенець. Ось цей, так би мовити, юридично встановлений факт неправомірної поведінки АМПУ й дав підстави палаті суддів на чолі з Іриною Булгаковою переінакшити рішення судів попередніх інстанцій у справі про стягнення з банку «Альянс» коштів, обумовлених банківською гарантією. В результаті постановою Верховного Суду в задоволенні позову держпідприємства було відмовлено й ухвалено забрати в нього назад виграні перед цим 48 мільйонів гривень.
Підступні небаланси
Здоровий глузд підказує, що ця історія мала би стати уроком для керівників усіх підприємств, які відтоді не повинні були пускати на поріг тих клієнтів, за яких поручився банк «Альянс». Проте менеджери державного сектору економіки керуються якимись іншими міркуваннями, тож наступного разу в дурні пошилося Акціонерне товариство «НК «Укренерго», всі акції якого належать державі й перебувають в управлінні Міністерства енергетики. В липні 2019 року ця компанія уклала договір про врегулювання небалансів електроенергії з ТОВ «Юнайдет Енерджі», пов’язаного, як подейкують, з іншим олігархом – Ігорем Коломойським.
Зазначений договір стосувався балансування електричного струму в Об’єднаній енергосистемі України, основна умова нормального функціонування якої полягає в тому, що скільки в неї подано електроенергії, стільки ж має бути використано. Цим вона чимсь нагадує газотранспортну систему, але якщо в ГТС буде подано зайвий обсяг природного газу, його можна відкачати в підземні газосховища, і навпаки, підняти його звідти, якщо раптом утвориться дефіцит. В енергетичній же системі в разі позитивного небалансу доводиться від’єднувати від неї генеруючі електростанції, а в разі негативного – споживачів, оскільки зберігання електроенергії в промислових масштабах в нашій країні поки що не практикується.
Функції оператора об’єднаної енергосистеми виконує «Укренерго», яке також є й стороною, відповідальною за баланс в усіх договорах про врегулювання небалансів, котрі в обов’язковому порядку мають із ним укладати всі особи, які займаються купівлею-продажем електроенергії. Типовий зразок такого договору затверджується постановою НКРЕКП, яка, окрім того, встановлює ціни на послуги балансування. Його й уклало з «Укренерго» товариство «Юнайтед Енерджі», а поручився за нього банк «Альянс», який виписав йому банківську гарантію на суму 1,85 млрд грн.
Події, що спричинили господарський спір, сталися в березні 2022 року, коли велика війна вже почалася, але енергосистема країни ще працювала відносно стабільно. «Юнайтед Енерджі» спричинила небаланси в ній, але не повною мірою оплатила послуги з їх врегулювання, внаслідок чого «Укренерго» направило до банку «Альянс»з десяток вимог про оплату заборгованості енерготрейдера, за якого він поручився. Їх загальна сума становила близько двох мільярдів гривень, але банк-гарант оплатив лише 133 млн грн – рівно стільки, скільки лежало в той момент на його рахунку коштів «Юнайтед Енерджі», а решту платити відмовився, посилаючись на те, що вимоги були неналежним чином представлені, несвоєчасно надіслані та неправильно пораховані. В зв’язку з цим «Укренерго» й подало до суду позов про стягнення з «Альянсу» 1,717 млрд грн.
«Білі плями» судового рішення можуть стати «чорними дірами»
У ході вирішення даного спору суд керувався нормами, прописаними в Положенні про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 639. Оперуючи його новелами, він спростував усі доводи щодо неналежності представлення й несвоєчасності направлення вимог, але найбільш складний пункт претензій був пов’язаний із достовірністю наведених у цих вимогах сум, тобто з вартістю послуг балансування. Як уже зазначалося, це питання перебуває в компетенції НКРЕКП, яка своїми постановами визначає механізм формування тарифів, розмір яких формується множенням певних коефіцієнтів на ціни, що склалися на ринку електричної енергії. Залежно від соціально-економічної ситуації до цих постанов час від часу вносяться зміни: так, наприклад, навесні 2020 року, у зв’язку із запровадженням карантину, в країні утворився профіцит електроенергії і регулятор посилив покарання за позитивні небаланси. В перші перед великою війною місяці 2022 року ситуація змінилася, внаслідок чого знову були внесені певні корективи.
Після кожної такої зміни завжди деякі учасники ринку лишаються невдоволеними черговою новацією, яку іноді оскаржують у судовому порядку. В нашому випадку банк «Альянс» посилався на те, що товариству «Юнайтед Енерджі» були пред’явлені до сплати суми, нараховані відповідно до постанови НКРЕКП, дія якої була зупинена ухвалою Окружного адміністративного суду Києва від 11.02.2022 р. в забезпечення позову, поданому одним з учасників ринку електричної енергії, а відтак, мовляв, зазначені вимоги «Укренерго» слід визнати недостовірними. Як ви, напевне, вже зрозуміли, визнання вимог недостовірними звільняло банк від обов’язку платити за наданою ним гарантією, але суд вирішив, що всі наведені вище аргументи відповідача з чинністю чи нечинністю постанов НКРЕКП не варті виїденого яйця.
Разом із тим, позивачеві теж не все була масляна, оскільки в нього та суду склалися різні погляди на те, скільки ж коштів банк «Альянс» має заплатити «Укренерго». За підрахунками останнього, цифра 1,717 млрд грн намалювалася як різниця між граничною сумою банківської гарантії 1,850 млрд грн та 133 мільйонами гривень, які все ж таки були сплачені банком. Проте в судді Бойка намалювалася інша арифметик а: на його думку «Укренерго» надало товариству «Юнайтед Енерджі» послуги балансування на суму 1,919 млрд грн, з яких оплачено було тільки 805 мільйонів – до їх числа увійшли й зазначені вище 133 млн грн. Різниця становить 1,114 мільярда, які й постановлено стягнути з банку відповідно до резолютивної частини рішення.
Однак насторожує та, що на цій стадії розгляду справи суд не став заглиблюватися в деталі природи походження цієї заборгованості, а тому не досліджував, що за небаланси це були – позитивні чи негативні, в який період вони виникли, в якому обсязі кіловат-годин і за яким тарифом визначалася вартість кожної з них. Саме відсутність такого дослідження й може стати вагомою підставою для того, щоб скасувати це рішення в судах наступних інстанцій, тож юристам «Укренерго» варто бути готовим до будь-якого розвитку подій.
Костянтин Юрченко,
спеціально для ЮВУ
Джерело: Юридичний вісник України
