Юридична практика
Класифікація суб’єктів господарювання. Критерії та сфера застосування
Господарську діяльність в нашій країні здійснює величезна кількість суб’єктів, які відрізняються один від одного за багатьма ознаками. Відповідно до законодавства всі вони є суб’єктами господарювання, а, отже, мають дотримувати визначених цим законодавством вимог. Проте очевидно, що вимоги до маленької кав’ярні не можуть бути такими самими як, наприклад, до великого промислового підприємства, тому на законодавчому рівні суб’єктів господарювання поділено на певні категорії. Зокрема, за розмірами вони можуть бути великими, середніми, маленькими та зовсім маленькими (мікро).
Критерії належності суб’єктів господарювання до відповідної категорії визначено:
- Законом України від 09.01.2025 № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» (далі – Закон № 4196-IX);
- Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-XIV).
Зверніть увагу!
Закон № 4196-IX діє з 28.08.2025, проте наведена в ньому класифікація (включно з числовими значеннями критеріїв) застосовувалася і раніше. Це було передбачено ч. 3 ст. 55 Господарського кодексу України, який із зазначеної дати втратив чинність.
Таблиця 1. Класифікація суб’єктів господарювання відповідно до Закону № 4196
| Категорія суб’єктів господарювання |
Критерії приналежності до категорії | |
| сума доходу від будь-якої діяльності, євро | середня кількість працівників | |
| Велике підприємництво (юридичні особи) |
понад 50 млн | понад 250 осіб |
| Середнє підприємництво (юридичні особи і ФОПи) |
до 50 млн | до 250 осіб |
| Мале підприємництво (юридичні особи і ФОПи) |
до 10 млн | до 50 осіб |
| Мікропідприємництво (юридичні особи і ФОПи) |
до 2 млн | до 10 осіб |
Відповідно до Закону № 4196-IX (а до 28.08.2025 згідно зі ст. 55 Господарського кодексу України) суб’єктами господарювання визнають учасників господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законом.
Суб’єктами господарювання є:
- господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку;
- громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Таблиця 2. Класифікація підприємств згідно зі ст. 2 Закону № 996-XIV
| Категорія підприємства |
Критерії приналежності до категорії | ||
| балансова вартість активів, євро | чистий дохід від реалізації послуг (товарів, робіт), євро | середня кількість працівників | |
| Велике підприємство | понад 20 млн | понад 40 млн | понад 250 осіб |
| Середнє підприємство | до 20 млн | до 40 млн | до 250 осіб |
| Мале підприємство | до 4 млн | до 8 млн | до 50 осіб |
| Мікропідприємство | до 350 тис. | до 700 тис. | до 10 осіб |
Отже, в обох Законах:
- визначено чотири категорії суб’єктів;
- одним з критеріїв є показник середньої кількості працівників, і числові значення цього критерію для всіх категорій однакові;
- ще один критерій – обсягу доходу визначено у євро. Для його переведення у національну валюту України слід застосовувати офіційний курс гривні до іноземних валют (середній за період), розрахований на підставі курсів Національного банку, що встановлювалися для євро протягом відповідного року.
Водночас між нормами двох Законів, є чимало відмінностей, а саме:
| Част. 4 статті 2 Закону № 4196-IX |
Стаття 2 Закону № 996-XIV |
| Визначає категорії підприємництва. Підприємництвом є господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку | Визначає категорії підприємств. Підприємствами у розумінні цього Закону є юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, а також філії та представництва юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства іноземної держави |
| Поширюється на суб’єктів господарювання – юридичних осіб і ФОПів | Поширюється на підприємства (крім бюджетних установ) |
| Встановлює два критерії класифікації | Встановлює три критерії класифікації, для віднесення до певної категорії підприємство має відповідати щонайменше двом критеріям |
| Немає критерія вартості активів | Є критерій «балансова вартість активів» |
| Як критерій використано показник «сума доходу від будь-якої діяльності» | Як критерій використано показник «чистий дохід від реалізації послуг (товарів, робіт)» |
| Жодних застережень щодо сфери застосування немає | Є застереження: класифікацію застосовують «для цілей цього Закону» |
| Немає пояснень щодо застосування критеріїв | Є додаткові пояснення щодо застосування критеріїв |
Щодо сфери застосування у ст. 2 Закону № 996-XIV прямо зазначено, що встановлені ним критерії застосовують «для цілей цього Закону», тобто, тоді, коли йдеться про бухгалтерській облік та фінансову звітність. Наприклад:
- великі підприємства зобов’язані складати звітність за Міжнародними стандартами фінансової звітності;
- великі та середні підприємства, крім фінансової звітності, мають подавати звіт з управління;
- малим і мікропідприємствам дозволено не проводити деякі облікові процедури, а також складати звітність за спрощеними формами тощо.
Крім того, на класифікацію, передбачену Законом № 996-XIV, орієнтуються представники податкової служби. Зокрема, відповідно до п. 49.4 Податкового кодексу України «платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі», а податківці у відповіді на запитання, розміщеній у категорії 129.03 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу (ЗІР), стверджують, що належність підприємств до великих та середніх слід визначати за критеріями, встановленими Законом № 996-XIV.
У Законі № 4196-IX немає застережень чи пояснень ані щодо мети запровадження категорій підприємництва, ані щодо сфери їх застосування. Отже, можна дійти висновку, що коли в інших правових актах згадують велике, середнє тощо підприємництво і це не пов’язано з бухгалтерським обліком, йдеться про категорії, визначені за Законом № 4196-IX (незалежно від того є пряме посилання на цей Закон чи ні).
Ось декілька прикладів:
- Законом України від 01.07.2014 № 1555-VII «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» одним із напрямків допустимої державної допомоги визначено допомогу суб’єкти середнього та малого підприємництва;
- на виконання вимоги Закону № 1555-VII постановою КМУ від 18.04.2023 № 843 затверджено Критерії оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання для підтримки середнього та малого підприємництва. У цьому документі зазначено, що «до категорій отримувачів державної допомоги належать суб’єкти середнього та малого підприємництва, що провадять діяльність у будь-якій галузі»;
- у Бюджетній декларації на 2026-2028 роки, яку схвалено постановою КМУ від 27.06. 2025 № 774 є розділ «Підтримка та розвиток малого та середнього підприємництва».
Варто також зауважити, що розподіл суб’єктів господарювання на категорії за ознаками, які характеризують їх розмір, відповідає практиці і вимогам Європейського Союзу. Чимало проєктів міжнародної технічної допомоги, які реалізують в Україні, спрямовано на підтримку малого і середнього підприємництва.
Ірина Назарбаєва
