Юридична практика
Кулеметна справа «Кузні на Рибальському»
Верховний Суд вирішив, що відшкодовувати збитки «Укрспецекспорту» повинне не лише вказане приватне підприємство
Наприкінці минулого року Касаційний господарський суд ухвалив постанову в справі за позовом Державної компанії «Укрспецекспорт» до Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» про стягнення 97 мільйонів гривень збитків, заподіяних зривом контракту на поставку партії кулеметів, які замовила урядова турецька фірма «КВАТ». Рішення виявилося неостаточним: колегія суддів погодилася із судами попередніх інстанцій у тому, що вина відповідача є встановленою й доведеною, але разом із тим вирішила, що вони наплутали із сумою відшкодування, а тому справу направлено на нове коло розгляду.
Читайте також: Як Міністерство юстиції програло «бермудський трикутник»
Офіційно дана історія почалася 13 серпня 2018 року, коли між ДК «Укрспецекспорт» і турецькою фірмою «КВАТ» було укладено контракт на поставку партії зброї, яка включала 2 800 модернізованих кулеметів Калашникова (КМ-7,62 мм) і 8 600 стволів до них: загальна ж сума угоди складала 9,7 мільйона доларів США. Того ж дня «Укрспецекспорт» уклав два договори комісії з безпосередніми виробниками зазначених виробів: один із київським заводом «Кузня на Рибальському», який мав поставити кулемети без стволів, а другий – з броварським ТОВ «Науково-виробнича компанія «Техімпекс», яка бралася виготовити стволи до них. Відповідно до умов цих угод «Кузня» передавала на реалізацію 2 800 кулеметів без стволів на суму 5,4 млн доларів, а «Техімпекс» у свою чергу – 8 600 кулеметних стволів на суму 4,3 млн доларів. Тобто виходило так, що державна компанія за скільки брала товар в українських виробників, за стільки ж і продавала його турецькому покупцеві, але за умовами договору комісії «Укрспецекспорту» – за труди, пов’язані з пошуком замовника і реалізацією контракту з ним – діставалося чотири відсотки від загальної суми контракту.
Із матеріалів судових рішень випливає, що перелічені вище вироби були готові навесні наступного, 2019, року, але до того фірма «КВАТ» заплатила «Укрспецекспорту» аванс у сумі 539 тисяч доларів, а «Укрспецекспорт», у свою чергу, заплатив «Кузні» 1,4 млн доларів. Таку щедрість державної компанії до приватного підприємства можна пояснити, зокрема, тим, що його фактичним власником на той момент був тодішній Президент України Петро Порошенко.
Однак технічні випробування, проведені на базі «Укрспецекспорту» показали, що партія виробленого товару не відповідає умовам контракту, причому, судячи з протоколів інспекцій, турецькі замовники мали претензії як до кулеметних стволів, так і до механізмів самих кулеметів. Попри те, що перевірка якості була вибірковою, покупець забракував усю партію і в односторонньому порядку відмовився від контракту, внаслідок чого зажадав повернення авансу. Але й це ще не все: в жовтні 2020 року фірма «КВАТ» звернулася до Арбітражного інституту торгових палат Швейцарії з позовом про стягнення з «Укрспецекспорту» 7,8 мільйона доларів США в порядку компенсації збитків, заподіяних зривом контракту – саме в таку суму позивач оцінив свої сили й час, витрачені на роботу з українськими партнерами, яка в кінцевому підсумку мала нульовий результат.
У рамках даного процесу співробітники «Укрспецекспорту» провели консультації зі своїми швейцарськими адвокатами, які роз’яснили, що заявлені турками позовні вимоги є надто великими для того, аби бути задоволеними, але виходячи з попередньої практики аналогічних процесів, принаймні третину вищеназваної суми вони виграти можуть. А загалом, разом із судовими витратами й адвокатськими гонорарами, ця справа коштуватиме українському відповідачеві 2,8 мільйона доларів, тож якщо є можливість уладнати спір із турецькою стороною за меншу суму, то нехтувати нею не варто.
Читайте також: Зворотна сила закону: коридор можливостей її застосування на прикладі справи «Харківобленерго»
Вислухавши цю пораду, керівництво «Укрспецекспорту» визнало її слушною і 26 лютого 2021 року уклала з фірмою «КВАТ» мирову угоду, за якою українці добровільно заплатили туркам 1,9 млн доларів, а ті, в свою чергу, відмовилися від своїх позовних вимог. На цьому турецька частина даної судової епопеї завершилася й почалася українська, оскільки «Укрспецекспорт» подав до Господарського суду Києва позовну заяву про стягнення з «Кузні» 97 мільйонів гривень. Ця сума складалася з трьох частин: перша – 39 млн грн – це еквівалент авансу в 1,4 млн доларів, про який уже йшлося вища, друга – 6 млн грн не отриманої позивачем «за труди» комісії, а третя – 52 млн грн – еквівалент тих 1,9 млн доларів, заплачених туркам за мировою угодою.
Відповідач проти задоволення позову заперечував і намагався довести, що контракт було зірвано з вини самого позивача, оскільки той підсунув кулеметам неякісні стволи й не забезпечив належне проведення технічних випробувань, але ГС Києва визнав надані «Кузнею» докази непереконливими. Разом із тим, суддя Олена Удалова порахувала, що «Укрспецекспорт» надто багато хоче й рішенням від 9.12.2021 р. задовольнила його позов лише частково: на її думку, обгрунтованими є претензії позивача в частині стягнення 39 мільйонів гривень сплаченого ним авансу та 6 мільйонів не отриманої ним же комісії. А от що стосується 52 мільйонів, то їх, мовляв, не можна назвати збитками в розумінні приписів Цивільного та Господарського кодексів України, оскільки ці кошти були сплачені добровільно в рамках мирової угоди, а збитками слід вважати вимушені витрати. Тобто, якби за рішенням швейцарського арбітражу гроші були би стягнуті з «Укрспецекспорту» в примусовому порядку, то вони би підлягали компенсації з боку «Кузні», як з винуватця зриву контракту. А раз ці гроші позивач заплатив сам і без примусу, то вони не підлягають відшкодуванню в рамках заявленого ним позову.
«Укрспецекспорт» із таким рішенням ГС Києва не погодився і подав апеляційну скаргу, яка була повністю задоволена постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 р., відповідно до резолютивної частини якої з «Кузні» все ж таки мали бути стягнуті 52 мільйони гривень, котрі дорівнювали 1,9 млн доларів, сплачених позивачем турецькій фірмі «КВАТ» за умовами мирової угоди. Судді ПАГС вирішили, що ці кошти «Укрспецекспорт» сплатив не зовсім добровільно, а щоб усунути негативні наслідки, спричинені зривом контракту, який було зірвано з вини «Кузні». Причому ці 1,9 мільйонів нібито добровільно сплачених доларів були менші за 2,8 мільйонів у тій же валюті, які позивач неодмінно сплатив би за рішенням швейцарського арбітражу, якби не погодився укласти з турками мирову угоду. Відтак, відповідно до положень Цивільного й Господарського кодексів України, зазначену суму слід вважати додатковими витратами, які все ж таки належить включити до складу збитків, котрі підлягають відшкодуванню винною стороною, а саме Приватним акціонерним товариством «Кузня на Рибальському».
Такий вердикт було оскаржено відповідачем до Касаційного господарського суду, який частково задовольнив його скаргу, оскільки вирішив, що судді Північного АГС у своєму благородному бажанні притягти «Кузню» до відповідальності все ж таки передали куті меду. Адже з матеріалів справи випливає, що бракованими були не лише поставлені нею кулемети, а й стволи до них виробництва ТОВ «НВК «Техімпекс». А якщо, мовляв, разом напартачили, то й відповідати за це мають разом, а не лише один з них. За логікою суддів касаційної інстанції ті 1,9 млн доларів або 52 млн грн, які «Укрспецтекспорт» заплатив турецькому партнеру за умовами мирової угоди, підлягають солідарному стягненню з обох виробників, а в якій саме пропорції – то вже нехай встановлюють судді попередньої інстанції, оскільки така марудна робота не входить до компетенції Верховного Суду.
Виходячи з цього, постановою Касаційного господарського суду від 24.11.2022 року вердикт Північного АГС у частині стягнення з «Кузні» 52 мільйонів гривень було скасовано й направлено на новий розгляд у цьому ж суді. А от рішення в частині стягнення з неї 39 мільйонів гривень сплаченого «Укрспецекспортом» авансу та 6 мільйонів не отриманої ним же комісії залишені без змін.
Костянин Юрченко,
спеціально для ЮВУ
Джерело: Юридичний вісник України
